1. Форфейтингові операції.

Форфейтингові операції — купівля експортних вимог форейтором (банком або спеціалізованою фінансовою кампанією) з виключенням права регресу на експортера (форфейтиста) у разі несплати.

Форфейтинг (від фр. forfait — відмова від прав) — це купівля боргу, вираженого у зворотному документі (переказний або простий вексель) у кредитора на безповоротній основі.

Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов'язання про відмову (форфейтинг) від свого права на звернення регресивної вимоги до кредитора у разі неможливості отримання боргу з боржника. Тобто покупець цих вимог бере на себе комерційні ризики, пов'язані з неплатоспроможністю імпортерів, без права регресу цих документів на колишнього власника. Форфейтер не має права подавати будь-які претензії до експортера у разі неплатежу імпортера. Форфейтер бере на себе фактично всі види ризику, а експортер відповідає лише за правові аспекти вимог, наприклад, за відповідність товару умовам договору. Купівля зворотного документа здійснюється звичайно зі знижкою.

Форфейтинг застосовується:

4. у фінансових операціях — з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов'язань;

5. в експортних операціях — для сприяння надходження готівки екс­ портеру, який надав кредит зарубіжному покупцеві.

Основою виникнення форфейтингу були операції «а-форфе» (переуступка прав), які з'явилися у 50-х роках. Поява форфейтингу була зумовлена певною недосконалістю угод «а-форфе», що не задовольняло постійно зростаючий попит на міжнародні кредити. Швейцарія, яка традиційно вважається значним банківським центром і має багаторічний досвід у фінансуванні міжнародної торгівлі, стала одним із засновників перших ринків форфейтування.

Слід зазначити, що для західних банків операції з факторингу і форфейтингу стали добре технічно оснащеними видами фінансових послуг, що надаються експортерам. Вплив на хід імпортних операцій менший і полягає, в основному, у відкритті і підтвердженні акредитивів від імені імпортера і на користь іноземного постачальника товару та наданні імпортеру позабалансових кредитів на термін до надходження платежів від реалізації продукції на внутрішньому ринку.Етапи проведення форфейтингової операції Перший етап — підготовка операції. Експортер визначає:

• вимоги форфейтера до гарантії;

• можливий розмір дисконту до завершення операції з імпортером. Форфейтор:

• розглядає заявку експортера;

• збирає інформацію про можливу операцію;

• проводить кредитний аналіз;

• визначає тверду ціну.

Другий етап — документальне оформлення операції.

Досягнення попередньої домовленості сторін про укладення форфейтингової угоди.

Третій етап — підписання угоди. Експортер:

• готує серію переказних векселів або підписує угоду про прийняття простих векселів від покупця;

• отримує гарантію або аваль на свої векселі.

Форфейтирування надає експортеру такі переваги:

– збільшення ліквідності;

– страхування від кредитного ризику, ризиків зміни процентних ставок і валютних курсів;

• звільнення від необхідності контролю за погашенням кредиту і роботи з інкасації платежів;

• простота документації та швидкість її оформлення;

• збільшення доходу форфейтера порівняно з кредитною операцією;

• перетворення операції поставки з відстроченим платежем на операцію з готівковим розрахунком.

Залежно від кредитоспроможності імпортера термін вимог, що купуються, обмежується, як правило, від 180 днів до 5 років, а в деяких випадках — до 7 років. Існують обмеження по мінімальному розміру форфейтирування. Векселі повинні бути з авалем банку країни покупця, а інші вимоги — з банківською гарантією.