
- •7. Поняття рефлекторної дуги та рефлекторної діяльності нервової системи
- •13. Спинномозкові нерви . Шийне та плечове сплетення та нерви, що від них відходять. Зони іннервації
- •19. Середній мозок: будова та функції. Рефлекси середнього мозку
- •20. Особливості будови та функціонування різних відділів проміжного мозку
- •21. Сіра речовина півкуль великого мозку людини. Цитоархітектоніка кори півкуль великого мозку
- •22. Біла речовина півкуль великого мозку людини: структура та функції
- •33. Особливості будови та функціонування симпатичного відділу вегетативної нервової системи
22. Біла речовина півкуль великого мозку людини: структура та функції
Біла речовина-це провідні шляхи: пучки довгих відростків нейронів, що сполучають різні відділи головного мозку між собою та зі спинним мозком.
24. ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ПІДКІРКОВИХ ЯДЕР
Підкіркові ядра філогенетично найбільш давня частина великого мозку. Тут знаходяться підкіркові центри нервової діяльності. Між корою і підкірковими ядрами міститься біла речовина. Підкіркові ядра парні і містяться в обох півкулях. До них належать: смугасте тіло, огорожа і мигдалеподібне ядро, які розділені прошарками білої речовини, що утворюють внутрішню, зовнішню і крайню капсули.
25. ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДУ, ФУНКЦІЙ ТА ТОПОГРАФІЇ ЦЕРЕБРОСПІНАЛЬНОЇ РЕЧОВИНИ
Спинномозкова рідина, ліквор, цереброспінальна рідина — рідина, яка циркулює у порожнинах шлуночків головного мозку, спинномозкового каналу. В її утворенні беруть участь судинні сплетіння, залозисті клітини, епендіма та субепендімальна тканина шлуночків головного мозку, павутинна оболонка, глія тощо.
Функції спинномозкової рідини:
Спинномозкова рідина — свого роду «водяна подушка», що оберігає від механічних впливів головний та спинний мозок
Регулює внутрічерепний тиск, забезпечує постійність внутрішнього середовища (рН, концентрації катіонів та аніонів)
За допомогою спинномозкової рідини здійснюється видалення продуктів метаболізму з клітин центральної нервової системи, з одного боку, та транспортування поживних речовин з крові до клітин центральної нервової системи, з другого боку.
Спинномозкова рідина здорової людини за хімічним складом схожа з сироваткою крові(плазма крові)
26. ОБОЛОНКИ СПИННОГО ТА ГОЛОВНОГО МОЗКУ., ЇХ СТРУКТУРА В ЗВ*ЯЗКУ ІЗ ФУНКЦІЯМИ
Спинний мозок одягнений трьома соедінітелиютканимі оболонками, що відбуваються змезодерми. Оболонки ці наступні, якщо йти з поверхні вглиб: тверда оболонка; павутинна оболонка, і м'яка оболонка.
Тверда оболонкаспинного мозку, висловлює у вигляді мішка зовні спинний мозок. Вона не прилягає впритул до стінок хребетного каналу, які покриті окістям. Останню називають також зовнішнім листком твердої оболонки.
Павутинна оболонка спинного мозку , у вигляді тонкого прозорого бессосудистого листка прилягає зсередини до твердої оболонці, відділяючись від останньої щілиноподібні, пронизаним тонкими перекладинами субдуральним простором.
М'яка оболонка спинного мозку , , покрита з поверхні ендотелієм, безпосередньо наділяє спинний мозок і містить між двома своїми листками судини, разом з якими заходить у його борозни і мозкова речовина, утворюючи навколо судин периваскулярні лімфатичні простору.
Головний мозок, як і спинний, покритий трьома оболонами[1],[2]: м'якою, павутинною і твердою.
М'яка, або судинна, оболона головного мозку безпосередньо прилягає до речовини мозку, заходить у всі борозни, покриває всі звивини. Складається вона з пухкої сполучної тканини, в якій розгалужуються численні судини, що живлять мозок. Від судинної оболони відходять тоненькі відростки сполучної тканини, які заглиблюються в масу мозку.
Павутинна оболона головного мозку — тоненька, напівпрозора, не має судин. Вона щільно прилягає до звивин мозку, але не заходить у борозни, внаслідок чого між судинною й павутинною оболонами утворюються підпавутинні цистерни, заповнені спинномозковою рідиною, за рахунок якої й відбувається живлення павутинної оболони.
Тверда оболона головного мозку— окістя для внутрішньої мозкової поверхні кісток черепа. В цій оболоні спостерігається найвища концентрація больових рецепторів в організмі людини, в той час як в самому мозку больові рецептори відсутні.
Тверда мозкова оболона побудована із щільної сполучної тканини, вистеленої зсередини пласкими зволоженими клітинами, що щільно зростається з кістками черепа в ділянці його внутрішньої основи. Між твердою й павутинною оболонами є субдуральний простір, заповнений серозною рідиною.
27, 28, 28 ПИТАННЯ В ОДНОМУ: ХАРАКТЕРИСТИКА 1-4, 5-8, 9-12 ПАР ЧЕРЕПНИХ НЕРВІВ ЛЮДИНИ
Список черепних нервів
Назва нерва |
Чутливі /Рухові волокна[a 1] |
Шлях |
Функція |
I Нюховий (лат. nervus olfactorius) |
Чутливі |
Починається із нюхових рецепторів носа, нервові волокна через отвори в решітчастій кістці піднімаються до нюхових цибулин, звіки починається нюховий тракт, що проходить до первинної нюхової кори. |
Передача інформації від рецепторів нюху. |
II Зоровий (лат. nervus opticus) |
Чутливі |
Починається у сітківці ока, пучки волокон від кожного ока прямують до головного мозку, де частково перетинаються, утворюючи зорове перехрестя, і продовжуються як зоровий тракт до таламуса. Від таламуса починається зорова променистість, що складається із волокон, направлених до первинної зорової кори у тім'яній частці півкуль. |
Передача інформації від паличок та колбочок. |
III Окоруховий (лат. nervus oculomotorius) |
Рухові |
Починається у вентральній частині середнього мозку, проходить через верхню очноямкову щілину, після чого розгалужується на кілька гілок, що іннервують різні м'язи. |
Соматичні рухові волокна іннервують чотири м'язи, що забезпечують рух очей: нижній косий, нижній, медіальний і верхній прямі. Парасимпатичні рухові волокна іннервують м'яз-звужувач зінниці та війковий м'яз, що регулює опуклість кришталика. Містить також аферентні нервові волокна від пропріорецепторів м'язів, що іннервуються цим нервом. |
IV Блоковий (лат. nervus trochlearis) |
Рухові |
Починається у дорзальній частині середнього мозку, прямує вперед до верхньої очноямкової щілини, через який проходить разом із окоруховим нервом. |
Соматичні рухові волокна іннервують верхній косий м'яз ока, також містить аферентні нервові волокна від пропріорецепторів цього м'яза. |
V Трійчастий (лат. nervus trigeminus) |
Чутливі та рухові |
Очний нерв (V1) (лат. nervus ophthalmicus) — гілка трійчастого нерва, що починається від верхньої частини обличчя, проходить через верхню очноямкову щілину і прямує до мосту. |
Передає сенсорну інформацію від верхньої частини обличчя, верхніх повік, носа, слизової оболонки носової порожнини, рогівки та слізних залоз. |
Верхньощелепний нерв (V2) (лат. nervus maxillaris) — гілка трійчастого нерва, що починається від середньої частини обличчя і прямує до мосту через круглий отвір клиноподібної кістки. |
Передає сенсорну інформацію від слизової оболонки носової порожнини, піднебіння, верхніх зубів, верхньої губи, щік, нижніх повік. |
||
Нижньощелепний нерв (V3) (лат. nervus mandibularis) — гілка трійчастого нерва, що починається у нижній частині обличчя і прямує до мосту через овальний отвір клиноподібної кістки |
Передає сенсорну інформацію від нижньої частини обличчя, підборіддя, передньої частини язика (крім смакових цибулин), нижніх зубів. Рухові волокна іннервують жувальні м'язи. |
||
VI Відвідний (лат. nervus abducens) |
Рухові |
Проходить від нижньої частини мосту до ока через верхню очноямкову щілину. |
Містить соматичні рухові волокна, що іннервують латеральний прямий м'яз ока, а також чутливі волокна від пропріорецепторів цього м'яза. |
VII Лицевий (лат. nervus facialis) |
Чуливі та рухові |
Відходить від мосту, входить до скроневої кістки через внутрішній слуховий прохід, деяку відстань проходить всередині кістки, після чого виходить через шило-соскоподібний отвір і розгалужується, іннервуючи бокові частини обличчя |
Соматичні рухові волокна іннервують мімічні м'язи, рухові волокна парасимпатичної нервової системи іннервують слізні залози, залози носової порожнини та піднебіння, підщелепні та під'язикові слинні залози. Чутливі волокна передають інформацію від смакових бруньок двох передніх третин язика. |
VIII Присінково-завитковий (лат. nervus vestibulocochlearis) |
Чутливі та рухові |
Присінковий та завитковий нерви починається від волоскових клітин апарату рівноваги та слухового апарату внутрішнього вуха відповідно, проходять через внутрішній слуховий прохід, зливаються в один присінково-завитковий нерв, що входить до мозку на межі між мостом та довгастим мозком. |
Передає сенсорну інформацію від органів слуху та рівноваги. Також містить чутливі волокна, що іннервують зовнішні волоскові клітини внутрішнього вуха. |
IX Язико-глотковий (лат. nervus glossopharyngeus) |
Чутливі і рухові |
Починається від довгастого мозку, через яремний отвір прямує до горла |
Соматичні рухові волокна іннервують верхні м'язи глотки, парасимпатичні еферентні волокна — привушні слинні залози. Чутливі волокна передають інформацію від смакових рецепторів та загального чуття (дотику, тиску, болю) від глотки і задньої третини язика, хеморецепторів каротидного тільця і барорецепторів каротидного синусу. |
X Блукаючий (лат. nervus vagus) |
Чутливі і рухові |
Починається у довгастому мозку, виходить із черепа через яремний отвір, після чого його гілки розгалужуються в область шиї, горла, та тулуба. Єдиний із черепних нервів, що виходить за межі голови і шиї. |
Соматичні рухові волокна іннервують м'язи глотки та гортані, більшість еферентних волокон парасимпатичні, вони передають нервові імпульси до серця, легень та органів черевної порожнини. Чутливі волокна доносять інформацію від органів черевної та грудної порожнини, барорецепторів дуги аорти, хеморецепторів каротидного та аортального тілець, смакових рецепторів задньої частини язика. |
XI Додатковий (лат. nervus accessorius) |
Рухові |
Утворений двома корінцями: черепномозковим, що відходить від довгастого мозку, та спинномозковим, що відходить від верхньої частини (C1—C5) спинного мозку. Спинномозковий корінець входить у череп через великий отвір, об'єднується із черепномозковим у єдиний додатковий нерв, який після виходу із черепа через яремний отвір знову ділиться на дві гілки: черепномозкова приєднується до блукаючого нерва, а спинномозкова іннервує великі м'язи шиї. |
Черепномозкова гілка іннервує м'язи глотки, гортані та м'якого піднебіння, сипнномозкова — трапецієподібний та грудинно-ключично-соскоподібний. |
XII Під'язиковий (лат. nervus hypoglossus) |
Рухові |
Починається рядом корінців у довгастому мозку, виходить із черепа через канал під'язикового нерва і прямує до язика. |
Іннервує м'язи язика, котрі забезпечують перемішування їжі, ковтання та утворення звуків під час мовлення. |
30. ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА ФУНКЦІЇ ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
Периферична нервова система — частина нервової системи представлена нервами, що з'єднують ЦНС із сенсорними органами, рецепторами та афекторами (м'язами та залозами) та об'єднує їх у взаємодії. Перифери́чна нерво́ва систе́ма (ПНС) складається зі всіх інших нервів і нейронів, які не лежать в межах центральної нервової системи (ЦНС). Переважна більшість нервів (які фактично є аксонами нейронів) належить ПНС.
Периферична нервова система у людини включає у себе 31 пару спинно-мозкових нервів і 12 пар черепних нервів, що прямують від спинного та головного мозку до периферії.[1]
Периферична нервова система поділяється на соматичну нервову систему і автономну нервову систему.
31. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОМАТИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
Соматична нервова система частина нервової системи, що іннервує м'язи тіла; забезпечує сенсорні і моторні функції організму. Разом з вегетативною нервовою системою формую переферичну нервову систему.
Соматична система грає подвійну роль:
Збирає інформацію від органів відчуттів і направляє її в ЦНС
Передає сигнали від ЦНС скелетним м‘язам у відповідь на одержану інформацію, чим обумовлює рух.
У хребетних тварин до соматичних відносять поперечно-посмуговані м'язи скелета. Їх іннервують мотонейрони передніх рогів спинного мозку і деяких моторних ядер стовбурової частини головного мозку. Координована діяльність цих мотонейронів забезпечується прямими або опосередкованими (через інтернейрони) синаптичними впливами, що приходять від мотонейронів, сенсорних, або чутливих, нейронів, які отримують інформацію з м'язів та сухожиль а також з вищих моторних центрів розташованих на різних рівнях головного
Функції соматичної нервової системи:
Сприймае зовнішні подразнення
Забезпечує сенсорні і моторні функції
Збирає інформацію від органів чуття і передає до центральної нервової системи
Від ЦНС передає сигнали скелетним м'язам
32. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
Автоно́мна (вегетативна) нерво́ва систе́ма — у ссавців частина нервової системи, яка керує мимовільними діями гладких м'язів (стравоходу, кровоносних судин), серця і залоз. Функцією автономної нервової системи є підтримка гомеостазу — сталості внутрішнього середовища організму. Вона не підкоряється свідомості, хоча й підпорядкована спинному та головному мозку.
Звичайно вегетативна нервова система поділяється на два підрозділи: симпатичну та парасимпатичну системи. Третя, ентерична, система, що іннервує травні органи та здебільшого незалежна від центральної нервової системи, також іноді вважається частиною автономної нервової системи.
Вегетативна нервова система не має своїх особливих аферентних, чутливих шляхів. Чутливі імпульси від органів йдуть у складі чутливих волокон, які є спільними для вегетативної та соматичної нервових систем. Вищий контроль та регуляція функцій вегетативної нервової системи, як і соматичної, відбувається за рахунок кори півкуль великого мозку.