Функції держави

Функції держави — це основні напрями її діяльності, які виражають її сутність і соціальне призначення в галузі управління справами суспільства.

Вираження у функціях держави її сутності — найбільш глибинно­го і усталеного в ній — показує, заради чого вона існує, інтересам яких соціальних груп, політичних сил слугує. З’ясувати ці функції — це означає встановити, якою мірою її воля і зусилля спрямовані на задо­волення потреб та інтересів усього суспільства, а якою — певної панів­ної еліти. Виділяють внутрішні та зовнішні функції держави.

До внутрішніх функцій держави належать:

• законотворча, пов’язана з підготовкою, розглядом і прийнят­тям законів;

• економічна, в якій держава постає як підприємець, що коорди­нує економічний процес;

• соціальна, що передбачає таку організацію соціального життя, яка забезпечує рівновагу і стабільність соціальних сил;

• захисна, що диктує забезпечення правопорядку й охорону чин­ного суспільного ладу,

• культурно-виховна, пропагандистська та ін.

Зовнішні функції держави полягають у:

• захисті кордонів, збереженні цілісності держави та її незалеж­ності;

• підтримуванні і налагодженні зв’язків в усіх сферах суспільно­го життя з іншими суб’єктами світового співтовариства.

3. Філософія політики

Влада — початок суспільства і політики. Вона існує скрізь, де з’являється стійке об’єднання людей — у сім’ї (діти — батьки), у виробничому колективі (керівник організації — підлеглий).

Коли ми говоримо про політичну владу, то маємо на увазі дер­жаву, гілки влади (виконавчу, законодавчу, судову). Французи сприймають владу як центральний уряд; англійці — як державу, німці — як міць, насильство; росіяни — як начальство; чехи — як батьківщину, вітчизну; українці — зневажливо. Політична вла­да — це могутність.

Влада — здатність і можливість здійснювати свою волю, справляти визначальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою авторитету, права, насильства.

Концепції існування влади

Теологічна	будь-яка державна влада по­ходить від Бога. «Джерело влади в Бозі» — Фома Аквінський (1225-1274). Він визнавав позитивну роль Бога, оскільки дер­жава виражає божественну волю до миру, добра і порядку. Об­ґрунтував право на опір гріховній і незаконній владі.
Телеологічна (грец. — мета)	реалізація намічених цілей - служити суспільству; мати привілеї, престиж, становище в суспільстві; насолоджуватися, перебуваючи при владі.
Біологічна	влада потрібна для приборкання агресії людини, як біологічної істоти
Біхевіористська (англ. — поведінка)	людина — «владолюбна тварина». Влада — засіб поліпшення життя, на­буття багатства, престижу, свободи, безпеки.
Структурно-функціональна	теорія соціальної дії, роль керую­чих і керованих (американець Т. Парсонс (1902-1979). Поділ функцій управління і виконання. Влада — обіймання керівних посад.
Конфліктологічна	влада як панування одного класу над ін­шим. Природа цього панування зумовлена економічною не­рівністю. Визнання класової природи влади. К. Маркс (1818- 1883), Ф. Енгельс (1820-1895), В. Ленін (1870-1924).
Психологічна	влада — прагнення одних влади, інших — доб­ровільного рабства. Вождь — еліта, маса — любов. Влада — під­порядкування, страх, звичка, зацікавленість, переконаність, благоговіння перед авторитетом.
Системна концепція	влада — похідна соціальної системи.
Елітарна	панування еліти (меншого), підпорядкування маси (більшого).