2. Держава та її осмислення філософською думкою. Сутність держави

Від перших і до останніх днів свого життя людина більшою чи меншою мірою залежить від держави, що покликана захищати її права і безпеку, але натомість вимагає від людини дотримання чис­ленних норм, правил. Ще за часів античності виникла ця супереч­ність між прагненням свободи людською особистістю і жорсткими обмеженнями, що накладаються на неї державою.

Сутність держави — це внутрішній зміст її діяльнос­ті, який виражає єдність загальносоціальних і вузькокласових (групових) інтересів громадян. Будь-яка держава разом із вирішенням суто класових завдань виконує й загальносоціальні завдання («спільні справи»), без яких не може функціонувати жодне суспільство. Це — засоби транспор­ту і зв’язку, будівництво шляхів, іригаційних споруд, боротьба з епідеміями, злочинністю, заходи щодо забезпечення миру тощо. Із моменту виникнення держави визначилися два аспекти її сутності:

• класовий аспект — захист інтересів економічно панівного кла­су, здійснення організованого примусу;

• загальносоціальний аспект — захист інтересів усього суспіль­ства, забезпечення громадського блага, підтримання порядку, виконання інших загальносоціальних справ. Загальносоціаль­ний аспект сутності держави особливо яскраво проявляється в її зіставленні з громадянським суспільством.

Зміст діяльності держави:

1. держава допомагає подолати суспільні суперечності не шля­хом насильства і придушення, а через досягнення громадського компромісу, толерантності, створення умов для розвитку гро­мадянського суспільства;

2. держава у своїй діяльності широко використовує такі загально­демократичні ідеї та інститути, як розподіл влади, плюралізм думок, висока роль суду, гласність тощо;

3. держава застосовує засоби захисту людини праці, соціальної за­хищеності всіх громадян;

4. на міжнародній арені держава проводить політику, що потре­бує взаємних поступок, компромісів, домовленостей з іншими державами.

Держава — де основний інститут політичної системи, що здійснює управління суспільством, охорону його економіч­ної і соціальної сфери, культури. Держава виникає на певному етапі розвитку людства, вона має суверенітет і здійснює владу на всій її території.

Державу вирізняє:

• наявність органів, що здійснюють верховну владу, яка поши­рюється на все населення;

• наявність права — сукупності загальнообов’язкових правил по­ведінки, встановлених або санкціонованих державою;

• наявність певної території, на яку поширюється влада, юрис­дикція держави.

Особливості держави

Загальний характер. Держава є універсальною, невід’ємною організацією, що поширює свою чинність на всю територію кра­їни й на всіх громадян, які живуть у ній.

Суверенність. Держава володіє найвищою і необмеженою вла­дою у ставленні до суб’єктів, що діють у межах її кордонів.

Примус. Держава уособлює публічну владу і підпорядковує про­яви інших суспільних влад. Вона єдина в суспільстві застосовує владні засоби, аж до примусу. Держава володіє спеціалізовани­ми органами примусу, що застосовуються в ситуаціях, визна­чених законом. Масштаби державного примусу поширюються від обмеження свободи до фізичного знищення людини.

Держава виконує основний обсяг управління справами суспіль­ства і розпоряджається людськими, матеріальними і природни­ми ресурсами.