18 Травня 1916 року агенти Юань Шикая вбили Чен Кімея. Чан Кайші згодом замінив Чена на посту голови Китайської Революційної Партії у Шанхаї.

У 1917 році Сунь Ятсен перемістив свою базу до Гуаньчжоу, пізніше Чан приєднався до нього. У цей час Сунь Ятсен знаходиться на краю: без зброї і грошей, він незабаром був висланий із Гуанчжоу до Шанхаю. У 1920 за допомогою найманців знову повернувся до Гуанчжоу. Тоді основним ворогом Сунь Ятсена, який вважав що Гоміньдан має об'єднати Китай військовою силою, був губернатор Гуеньдонгу Чень Цзюнмін,прихильник об'єднання Китаю як федерації, зі столицею у Гуеньдонгу. 16 червня 1923 року Чен намагався вбити Сунь Ятсена у його резиденції. Під час перестрілки між військовими групами, Сунь зі своєю дружиною Сун Цинлін зміг вкритися від вогню і був врятований канонерськими човнами, якими командував Чан Кайші. Цей випадок допоміг Чану заробити довіру Сунь Ятсена.

Сунь знов заволодів Гуанчжоу на початку 1924 року за допомоги найманців з Юньнаню і домовився про допомогу із Комінтерном. Також він започаткував революційний уряд, метою якого було об'єднання Китаю під владою Гоміньдану. Того ж року Сунь відправляє Чана Кайші до Москви задля вивчання радянської системи керівництва і організації армії. Під час цієї поїздки Чан проводив зустрічі з Левом Троцьким та іншими лідерами СРСР. Потім Чан відправить свого старшого сина Чінкуо навчатися до Москви. Після того як його батько розколов Перший Об'єднаний Фронт, Чінкао був вимушений залишатись тут, як заручник до 1937 року. Чан писав у своїм щоденнику: "Не варто жертвувати інтересами країни навіть заради свого сина." Чан навіть відмовився вести переговори щодо нього в обмін на посаду лідера Комуністичної Партії Китаю. Він був непохитним і навіть "краще не мав би потомства ніж жертвувати інтересами країни". Чан не мав наміру зупиняти війну з комуністами.

Чан Кайші повернувся до Гуанчжоу і у 1924 році Сунь Ятсен призначив його Командиром Академії Вампу. Проте через місяць Чан хоті відмовитися від цієї посади, бо организація дуже тісно співпрацювала з Комінтерном, але був переконаний Сунь Ятсеном. Під час перебування на цій посаді у Академії Вампу молодих офіцерів навчали бути лояльними до Гоміньдану і до Чана Кайші особисто.

На протязі своєї дороги до влади Чан активно співпцрацював з націоналістами із Товариства Неба і Землі, і Сунь Ятсен був не проти цього. Вони залишались джерелом підтримки Чана на протязі усього його керування у Китаї, а потім на Тайвані.

Тема№12 Охарактеризуйте проблеми, з якими зіткнулися країни Африки коли метрополії надавали їм більше самостійності після Першої світової війни.

Після Другої світової війни в колоніях на території Азії та Африки склалися умови для здобуття державної незалежності багатьма народами. Цьому сприяло багато чинників, у тому числі капітуляція Японії, послаблення позицій Великої Британії, Франції, Нідерландів та зміни в їхній колоніальній політиці. Відіграли свою роль у регіонах зміцнення національної буржуазії та поява інших соціальних верств і груп людей, здатних до самостійного управління своїми країнами, а також виникнення тут патріотичних партій та організацій, що під гаслами національної єдності проголосили курс на досягнення незалежності. Великий вплив на визволення колоніальних країн справила "холодна війна" між СРСР і США, яка давала можливість маневрувати між великими державами і сприяла занепадові колоніалізму.

Колоніалізм - явище неоднозначне: з одного боку, він руйнував традиційну структуру життя Сходу, нав'язував на місцях незвичний європейський стандарт економічних і суспільних відносин, що призводило до енергійного опору колонізаторам, а з іншого - колоніальний капітал підштовхував соціально-економічний розвиток цих країн, втягував у ринкові відносини європейського типу. Однак у XX ст. колоніалізм в основному вже вичерпав себе історично і за умов, коли під час боротьби з гітлерівським нацизмом людство охопила ідея національної свободи і незалежності, став анахронізмом і був приречений.

Історично закономірний процес деколонізації можна поділити на такі етапи: