3. Поняття про племінні (генетичні) ресурси

Племінні (генетичні) ресурси – тварини, сперма, ембріони, яйцеклітини, які мають племінну (генетичну) цінність.

До племінних (генетичних) ресурсів встановлюються такі вимоги:

• племінні тварини повинні бути ідентифіковані, зареєстровані у державних книгах племінних тварин, мати дані відповідно до вимог з племінного обліку, документів офіційного обліку продуктивності та офіційної оцінки за типом, походити від батьків, зареєстрованих у державних книгах племінних тварин;

• сперма має бути одержана від племінних атестованих плідників, допущених до використання для відтворення, ідентифікована, заготовлена та оброблена в умовах, передбачених технологічними вимогами, встановленими для цієї продукції, відповідати ветеринарно-санітарним вимогам і правилам, а дані про неї повинні відповідати вимогам з племінного обліку;

• ембріони, яйцеклітини повинні бути одержані від племінних тварин, ідентифіковані, заготовлені та оброблені в умовах, передбачених технологічними вимогами, встановленими для цієї продукції, відповідати ветеринарно-санітарним вимогам і правилам, а дані про них повинні відповідати вимогам з племінного обліку;

• плідники мають походити від племінних тварин вищої племінної (генетичної) цінності, оцінюватися за походженням, власною продуктивністю та якістю отриманого від них потомства, а дані про них відповідати вимогам з племінного обліку;

• плідники тварин, які використовуються для відтворення, атестуються та допускаються до відтворення в установленому порядку;

• підконтрольні тварини повинні бути ідентифіковані, відповідати вимогам до державної реєстрації підконтрольних тварин у державних книгах племінних тварин, мати дані відповідно до вимог з племінного обліку, документів офіційного обліку продуктивності та офіційної оцінки за типом і результати генетичної експертизи походження та аномалій тварин.

4. Порядок присвоєння статусів суб’єктам племінної справи у тваринництві

Суб’єктам племінної справи у тваринництві (крім власників неплемінних тварин) за результатами державної атестації (переатестації) присвоюється відповідний статус.

Статус – певний стан (рівень) ведення селекційно-племінної роботи суб’єктами племінної справи у тваринництві;

Відповідність суб’єктів племінної справи у тваринництві певному статусу визначається напрямом їх господарської діяльності, якістю наявних племінних (генетичних) ресурсів, рівнем ведення селекційно-племінної роботи та участю у створенні селекційних досягнень тощо.

Державній атестації підлягають усі суб’єкти племінної справи у тваринництві незалежно від їх форми власності, організаційно-правової форми і підпорядкованості, що бажають мати відповідний статус.

Державна атестація і присвоєння відповідних статусів суб’єктам племінної справи у тваринництві проводиться один раз на чотири роки.

Для проведення державної атестації суб’єкту племінної справи у тваринництві необхідно подати заявку до головних управлінь сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій.

Переатестації підлягають усі суб’єкти племінної справи у тваринництві, що мають відповідний статус.

Переатестація суб’єктів з племінної справи у тваринництві проводиться в період між черговими державними атестаціями, на підставі даних зоотехнічної звітності з метою підтвердження відповідності одержаному статусу.

При присвоєнні відповідного статусу суб’єктам племінної справи у тваринництві враховується їх благополуччя щодо гострих інфекційних захворювань, яке підтверджується довідкою районної служби ветеринарної медицини.

Суб’єктам племінної справи у тваринництві протягом місяця з дня підписання наказу видається атестат про присвоєння суб’єкту племінної справи у тваринництві відповідного статусу.

Суб’єктам племінної справи у тваринництві дозволяється використовувати назву відповідного статусу в особистій назві підприємства (господарства) за умови присвоєння відповідного статусу за наслідками атестації.

Суб’єкт племінної справи у тваринництві не може зазначати у своїй назві статус без відповідної атестації.