2. Венеричні захворювання. Джерела і шляхи поширення венеричних захворю­вань. Способи запобігання інфікуванню.

Венеричні хвороби — це група інфекційних захворювань людини, що пере­даються переважно статевим шляхом. На сьогоднішній день відомо понад 20 венеричних хвороб, серед яких найпоширенішими є трихомоноз, гонорея, сифіліс.

Трихомоноз — це інфекційне захворювання, спричинене одним із видів одноклі­тинних тваринних джгутикових — трихомонадою, що паразитує в сечостатевих шля­хах жінок і чоловіків. Симптомами цієї хвороби є запалення слизових оболонок ста­тевих органів, гнійні виділення та біль. Трихоманоз у чоловіків проходить у вигляді уретритів в гострій та хронічній формі. Встановлено, що чоловіки можуть передати трихомонади здоровій жінці. Зараження відбувається статевим шляхом, а також через унітази, предмети особистої гігієни тощо. Наслідками захворювання є патологічні зміни у статевих залозах та безпліддя.

Гонорея, або трипер — це інфекційне захворювання, викликане патогенною бак­терією гонококом. Проявами цієї хвороби є запалення слизових оболонок статевих органів, гнійні виділення з них, біль під час сечовипускання. У чоловіків головним чином уражається сечівник, а у жінок — ще й шийка матки, матка, маткові труби та яєчники, що призводить до руйнування статевих залоз та безпліддя. Гонококами може уражатися також і пряма кишка. За наявності гонореї у вагітної жінки можливе інфі­кування дитини під час пологів.

Збудником сифілісу є також патогенний вид бактерій — бліда спірохета, яка по­трапляє в організм як статевим, так і побутовим шляхом через незначні подряпини шкіри, при використанні побутових предметів та предметів особистої гігієни хворої людини, під час поцілунків тощо. Першим симптомом захворювання є щільна виразка (шанкер) із блискучою м'ясисто-червоною поверхнею і щільною основою, яка утво­рюється на статевих органах, у ротовій порожнині чи анальному отворі. Виразка безболісна і не викликає жодних відчуттів. Згодом (через 3-4 тижні) вона зникає, а на шкірі з'являється висипка, збільшуються лімфатичні вузли, спостерігається частий головний біль і біль у кістках, підвищується температура тіла, знижується працездат­ність. Усі ці зміни виникають унаслідок розмноження блідої спірохети, поширенням її по всьому організму та інтоксикацією його продуктами життєдіяльності мікрооргані­зму. На пізніх стадіях захворювання уражаються головний мозок, серце та кістки, відбувається руйнування носових перегородок, спотворення обличчя, параліч ніг, що призводить до тяжких страждань і смерті.

Венеричні хвороби в цілому зумовлені як соціальними (безробіття, алкоголізм, наркоманія, гомосексуалізм, проституція тощо), так і біологічними (зниження опірно­сті організму в несприятливих екологічних умовах) чинниками.

Щоби не заразитися необхідно вжити заходів безпеки. Першим таким заходом є уникання контактів з хворими. Не варто поспішати з початком статевого життя без ознайомлення з основами безпечної статевої поведінки. Венеричні захворювання передаються не тільки статевим шляхом, отже не користуйтеся чужими предметами особистої гігієни (зубна щітка, леза, манікюрні набори).

1. Пожежа у багатоповерховому міському будинку (або сільському — на вибір). Причини виникнення пожеж. Забезпечення пожежної безпеки в житловому секторі. Евакуація людей під час пожежі. Перша допомога пострждалим від продуктів горіння.

Треба враховувати, що вогонь у багатоповерхових приміщеннях часто поширю­ється через вентиляційні системи, в яких накопичується легкозаймистий пил, павути­на, сажа. Тому, щоб відвернути поширення вогню через вентиляційні системи, їх також треба превентивне заливати водою та піною. Одним із джерел пожежі є сміттєпровід. Щоби уникнути пожежі треба утримувати його у належному санітарному стані. При будівництві споруд різноманітного характеру передбачаються конструкти­вні елементи, які обмежують розвиток загорання до великих розмірів. Поширення пожеж може відбуватися як по поверхні всередині будинків, так і по будівельних конструкціях.

Якщо пожежа сталася на верхніх поверхах будинку, необхідно користуватися для евакуації сходами або переходами між балконами. Тому «модні» засклені балкони є порушенням пожежної безпеки.

Для запобігання поширенню пожеж передбачається: розділення будинків проти­пожежними стінами або перекриттями на пожежні відсіки (вогнестійкість до 2,5 го­дини); розділення будинків протипожежними перегородками на секції (вогнестійкість до 45 хвилин); влаштування протипожежних перешкод для обмеження поширення вогню по конструкціях, горючих матеріалах (гребені, бортики, козирки, пояси тощо);

облаштування протипожежних дверей та воріт (вогнестійкість до 70 хвилин); влашту­вання протипожежних розривів між будинками. Попередити поширення вогню на сусідні приміщення можна за умов дотримання протипожежних правил утримання територій, будинків, приміщень, виконання профілактичних заходів.

Територію об'єктів необхідно утримувати в чистоті, не допускати її захаращен­ня. Неприпустимо захаращувати приміщення легкозаймистими матеріалами, застав­ляти проходи, евакуаційні виходи, підступи до засобів пожежогасіння. Усе це у випа­дку виникнення пожежі буде сприяти швидкому поширенню вогню, заважати його локалізації та гасінню. Для того щоб локалізувати вогонь, необхідно прибрати з при­міщень, які межують з осередком вогню, легкозаймисті та горючі предмети, змочити їх водою та спеціальною протипожежною піною.

У більшості громадських споруд встановлено внутрішній протипожежний водо­провід з пожежними кранами. Кожний пожежний кран укомплектовано пожежним рукавом