2. Вивих. Ознаки вивиху. Перша допомога при вивихах.

При дуже різких рухах можливий вивих— зміщення кінців кісток, що утво­рюють суглоб. При цьому головка однієї кістки частково або повністю виходить із суглобової западини іншої. Вивих може супроводжуватися розривом суглобової сум­ки, розтягненнями зв'язок та м'язів. Ознаками вивихів є: зміна форми суглоба, осі й довжини ураженої кінцівки, втрата можливості активних рухів у суглобах, біль. Впра­влення вивихів без лікаря не допускається: невмілі дії можуть призвести до розривів кровоносних судин і нервових волокон. При вивихах спочатку прикладають холод, потім фіксують суглоб нерухомо і доставляють потерпілого у лікарню.

1. Пожежа. Умови виникнення пожеж. Пожежонебезпечні речовини і матеріа­ли. Три стадії пожеж. Вибухи. Вражаючі фактори пожеж. Способи та ме­тоди локалізації та гасіння пожеж. Гасіння одежі на людині, що загорілася.

Три умови виникнення пожежі: наявність джерела вогню, повітря і горючих ма­теріалів (речей). Неможливість виникнення пожежі за відсутності одного з факторів.

Розглянемо фізико-хімічні основи горіння. Горіння — це складне, швидкопроті-каюче фізико-хімічне перетворення речовин, яке супроводжується виділенням тепла і світла. Прикладом таких екзотермічних реакцій (це реакції, які протікають з виділен­ням тепла) горіння може служити взаємодія вуглецю, водню і метану з киснем:

С + О = СОз + 383,5 кДж/моль;

2Н + Оз = 2НзО +517,7 кДж/моль;

СН + 2О = СО + 2НзО + 882. 0 кДж/моль.

Таким чином, для протікання процесу горіння вимагається наявність трьох фак­торів: горючої речовини, окислювача і джерела запалювання (імпульсу). Найчастіше окислювачем є кисень повітря, але його роль можуть виконувати і деякі інші речови­ни: хлор, фтор, бром, йод, оксиди азоту та ін. Деякі речовини (наприклад, стиснений ацетилен, хлористий азот, озон) можуть вибухати з утворенням тепла в полум'я. Го­ріння більшості речовин припиняється, коли концентрація кисню зменшується з 21 до 14-18%. Деякі речовини, наприклад, водень, етилен, ацетилен, можуть горіти при вмісті кисню повітря до 10% і менше.

Джерелом запалювання при пожежі можуть бути випадкові іскри різного похо­дження (електричні, такі, що виникли в результаті накопичення статичних зарядів, іскри від газо- і електрозварки тощо), нагріті тіла, непогашений сірник, перегрівання електричних контактів тощо. Розрізняють повне і неповне горіння. Процеси повного горіння протікають при надлишкові кисню, а продуктами реакції є вода, диоксиди сірки і вуглецю, тобто речовини, які нездатні до подальшого окислення. Неповне горіння відбувається при недостачі кисню, продуктами реакції у даному випадку є токсичні і горючі (тобто здатні до подальшого окислення) речовини, наприклад, оксид вуглецю, спирти, альдегіди, кетони та ін.

В залежності від властивостей горючої суміші горіння буває гомогенним і гете­рогенним. При гомогенному горінні горюча речовина І окислювач мають однакові агрегатні стани (наприклад, суміш горючого газу та повітря), а при гетерогенному — речовини при горінні мають границю розділу (наприклад, горіння твердих або рідких речовин у контакті з повітрям). За швидкістю розповсюдження полум'я розрізняють такі види горіння: дефлаграційне (швидкість розповсюдження полум'я — десятки метрів за секунду), вибухове (сотні метрів за секунду) і детонаційне (тисячі метрів за секунду). Для пожежі характерне дефлаграційне горіння.

Розрізняють бідні та багаті горючі суміші в залежності від співвідношення горю­чого матеріалу і окислювача. Бідні суміші містять у надлишку окислювач, а багаті — горючий матеріал.

Процеси виникнення горіння такі:

— спалах — швидке згоряння горючої суміші, яке не супроводжується утворен­ням стиснених газів;

— займання — виникнення горіння під дією джерела запалювання;

— загоряння — займання, що супроводжується появою полум'я;

— самозаймання — явище різкого збільшення швидкості екзотермічних реакцій, що призводить до виникнення горіння речовини при відсутності джерела запалювання;

— самозагоряння — самозаймання, яке супроводжується появою полум'я.

Нагадаємо, що горіння — це хімічна реакція сполучення горючої речовини з по­вітрям, яка супроводжується виділенням тепла та різних газоподібних продуктів.

Основними умовами виникнення пожеж є: горючий матеріал, необхідна кіль­кість кисню для підтримки горіння, джерело загорання.

Для того щоб ліквідувати пожежу, необхідно здійснити дії, спрямовані на лікві­дацію зазначених вище умов. Для ефективного припинення горіння необхідно вико­нати хоча б одну з указаних нижче дій:

А ізоляція осередку горіння від повітря або пониження концентрації кисню шля­хом розбавлення його негорючими газами; охолодження осередку горіння до темпе­ратури нижчої за визначену межу; гальмування швидкості хімічних реакцій в полум'ї; створення умов, які перекриють шлях вогню.

Вогнегасні засоби не можуть бути універсальними, тому під час обирання засо­бів гасіння пожежі потрібно виходити із можливостей, які дають максимальний ефект. Засоби пожежогасіння можна класифікувати за видом вогнегасних речовин, що засто­совуються, за методами їх застосування, навколишнім середовищем, за призначенням тощо. Усі засоби пожежогасіння поділяються на поверхневе гасіння, яке полягає в поданні вогнегасних речовин безпосередньо в осередок горіння, та об'ємне гасіння, яке полягає у створенні в районі пожежі середовища, що не підтримує горіння.

Поверхневе гасіння (гасіння пожежі на площі), застосовується майже для всіх ви­дів пожеж. Для цього використовуються вогнегасні суміші, які можна подавати в осередок пожежі з деякої відстані (рідина, піна, порошок). Об'ємне гасіння застосову­ється в обмеженому просторі (приміщення, відсік, галерея тощо). Воно ґрунтується на створенні вогнегасного середовища. Іноді об'ємне пожежогасіння застосовується і на великих ділянках (пожежонебезпечні цехи). У цьому випадку використовуються газові та порошкові суміші, здатні створювати вогнегасну концентрацію. Цей засіб прогресивніший і має ряд переваг.

Пожежна техніка залежно від способу пожежогасіння поділяється на первинні засоби — вогнегасники, пожежні крани; пересувні — різні пожежні автомобілі; стаці­онарні — спеціальні установки із запасом вогнегасних речовин, що приводяться в дію автоматично або вручну.

Поверхневе гасіння здійснюється переважно первинними та пересувними засо­бами. Об'ємне гасіння проводиться тільки стаціонарними установками. Як вогнегасні засоби використовують воду та водні розчини деяких солей, а також воду із змочува-чами та іншими додатками, водопійні суміші, інертні газоподібні розріджувачі, хла-дони, порошки, комбіновані суміші. До первинних засобів пожежогасіння, крім спеці­альних, належать і підручні, які зберігаються в певному місці (звичайно на пожежно­му щиті та біля нього). На пожежному щиті розміщують сокири, гаки, відра. Поряд з пожежним щитом розміщують ящик з піском. Весь протипожежний інвентар фарбу­ється в червоний колір. Невеликі осередки загорання можна загасити, накинувши на них змочені водою брезент, килим, ковдру або щільну тканину, що дозволить пере­крити доступ кисню до вогню.