1. Повені. Причини повені. Моделі поведінки під час повені.

Повінь — це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі. Вона може бути викликана зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають не тільки великої матеріальної шкода, але й призводять до людських жертв. За даними ЮНЕСКО, від повеней у XX ст. загинуло 9 млн. осіб.

У нашій країні повені спостерігаються в басейнах Дніпра, Дністра, Прип'яті, За­хідного Бугу і Тиси. Повені на Закарпатті у 1988 і 1999, 2001 рр. за своїми наслідками, збитками і жертвами стали найбільшою надзвичайною ситуацією на Україні після чорнобильського лиха. Тоді за 12 годин вода зруйнувала більше 2,5 тисяч будинків у майже 300 населених пунктах області. Понад 10 тисяч чоловік опинилося просто неба. Програма ліквідації наслідків повеней на Закарпатті триває й досі. Це лихо торкнуло­ся не тільки нашої країни, тому в 2002 році була підписана угода між країнами Кар­патського регіону про спільні заходи запобігання повеней. Допомогу в цьому надають країни НАТО. Крім природних причин, фахівці визначили негативний техногенний вплив на оточуюче середовище. Йдеться передовсім про вирубку карпатських лісів. Неконтрольовані рубки призвели до зниження інфільтраційних властивостей грунту о можливості втримати вологу) в 3,5 рази. Інтенсивність змиву грунту збільшилась у 15 разів, а це призводить до ще одного стихійного лиха — селевих потоків. Але її характерні не тільки для гірської місцевості. Майже кожен рік затоплюються низинні поліські території між річками Західний Буг, Стохід і Прип'ять. Це стримує ськогосподарський і промисловий розвиток цього регіону. Повені, викликані нагоном води, спостерігаються при сильному вітрі на узбережжі Азовського і Чорного морів. Вони небезпечні своєю раптовістю, висотою хвилі та високим підйомом води. Вироблені певні моделі поведінки під час повені. Отримавши попередження про затоплення, необхідно терміново вийти з будинку в небезпечне місце — на височину. Перед цим відключіть водо-, електро-, газо-постачания. Якщо за вашою оцінкою вода розливається повільно, то можна перенести майно в безпечне місце, а людям зайняти верхні поверхи, горища, дахи будівель. Для евакуації з місця затоплення використовують спеціальні засоби (човни, катери, військова техніка, високі вантажні машини). При екстремальній ситуації необхідно знайти все, що здатне утримувати людину на воді (колоди, бочки, автомобільні камери, брезентові мішки набиті соломою тощо). Коли людина опинилася у воді. Їй необхідно скинути важкий одяг та взуття, скориста­тися плаваючими поблизу засобами й чекати на допомогу. Необхідно пам'ятати, що не можна намагатися плисти проти течії. Течію перебороти неможливо, а необхідно її використати, щоби наблизитись до берега.

2. Перелом кінцівок. Ознаки переломів. Закриті і відкриті переломи. Іммобіліза­ція кінцівок підручними засобами. Правила накладення стерильних пов'язок.

Переломом називається ушкодження кістки з порушенням її цілісності. Розріз­няють травматичні та патологічні переломи. Травматичні переломи виникають внаслідок несподіваної дії значної механічної сили на здорову кістку. Патологічні переломи виникають у кістках, що ослаблені якимось патологічним процесом, у випа­дку незначної травми і навіть спонтанно. Травматичні переломи поділяють на закриті і відкриті.

Закриті переломи інколи важко діагностувати. При закритих переломах відчува­ється сильний біль, ушкоджене місце набрякає. Інколи спостерігається зміна форми кінцівки внаслідок зміщення зламаної кістки. Важливим при переломах є забезпечення максимальної нерухомості пошкодженої частини тіла. На пошкоджену кінцівку накладають шину. Це тверда пластина, виготовлена із легких матеріалів або металіч­ної сітки. Вона вкладається в пов'язку, щоб забезпечити нерухомість забинтованої частини тіла. Однак при нещасних випадках користуються підручними засобами, виготовляючи шину з доступних матеріалів. Для цього використовують дошку, щіль­ний картон, фанеру, пластик та інші тверді матеріали. Щоб шина не тиснула на пошкоджену ділянку тіла, між нею і тілом повинна бути м'яка прокладка. Максималь­ну нерухомість вдається забезпечити, якщо шина заходить за суглоб вище і нижче від пошкодженої ділянки кістки, тобто фіксувати потрібно два суглоби, а при переломі плеча або стегна— три. Для плеча фіксують плечовий, ліктьовий і променево-зап'ястковий; а для стегна— тазостегновий (кульшовий), колінний і гомілковостопний суглоби. Якщо шини немає, поламану руку прибинтовують до тулуба, а поламану ногу — до здорової ноги.

При відкритих переломах необхідно припинити кровотечу і захистити рану від забруднення. Для цього рану закривають стерильною пов'язкою. За допомогою тугої ватно-марлевої пов'язки можлива зупинка кровотечі. Після цього накладають шину і негайно відправляють хворого у лікарню. Пошкодження деяких кісток вимагає особливих прийомів надання першої допомоги. При переломах грудної клітки шину не накладають. Якщо пошкоджена ключиця або лопатка, руку з пошкодженої сторо­ни підвішують на косинку, а в пахову впадину вкладають невеликий валик із вати або будь-якої тканини. При підозрі на перелом ребра потерпілого просять зробити глибо­кий вдих, а потім дихати неглибоко і туго перебинтовують грудну клітку.

Особливо небезпечні переломи кісток черепа і хребта. У таких випадках потер­пілого краще не чіпати, а невідкладну медичну допомогу викликати на місце нещас­ного випадку. Якщо це неможливо, то хворого дуже обережно кладуть на живіт на тверду рівну поверхню (широку дошку, лист фанери, що можуть витримати вагу лю­дини). Під голову і плечі потерпілого кладуть м'які валики і в такому положенні його транспортують у лікарню. При підозрі на перелом кісток черепа потерпілого можна переносити на звичайних ношах, але з опущеним підголовником і без подушки. Голову фіксують валиком із ковдри чи одягу, який укладають навколо голови у вигляді під­кови і якомога обережніше транспортують до лікарні.