Модуль №2

1. Основні частини теодоліту

Теодоліт – це прилад, який можна встановлювати і центрувати точно над вихідною точкою. Він має пристрої наведення на точки місцевості, створення вертикальних і горизонтальних площин, горизонтальних і вертикальних кутів з поділками для фіксації відліків під час вимірювання кутів. Основними конструктивними елементами оптичних теодолітів є зорова труба, циліндричний рівень та відлікові пристрої.

2. Точність вимірювання горизонтальних кутів

Точність вимірювання горизонтальних кутів залежить головним чином від похибок самого приладу (за рахунок ексцентриситету алідади, коллимаційної помилки та ін.), від точності установки приладу і осей, від точності візування і відліку. Можна вважати, що похибка відліку по верньєрам в середньому дорівнює половині точності верньера . Наприклад, у теодоліті з точністю верньера Г похибка відліку дорівнює 0,5'; у теодоліті 30 - секунд-ної точності похибка відліку 15 " . Вплив цієї похибки на остаточний результат можна зменшити , вимірюючи кут способом повторень.

Вплив похибки центрування теодоліта збільшується із зменшенням довжин сторін кута і з наближенням його до 180 °. Так , при довжині сторони рівний 20 м , і похибки центрування , рівний 2 см , похибка вимірювання кута , близького до 180 ° , може досягти ± 7 ' . Тому в подібних випадках теодоліт необхідно центрувати особливо ретельно, не допускаючи відхилення вістря грузила від точки більш ніж на 2-3 мм.

Похибка наведення труби на знак, встановлений наприкінці боку вимірюваного кута , також зростає при коротких сторонах , тому замість віхи в цих випадках слід встановлювати над точкою шпильку від сталевої стрічки або цвях.

В хорошому стані приладу і при дотриманні основних правил вимірювання кута (відсічення за двома верньєрами, вимірюванні кута повним прийомом, наведення на ціль шляхом вгвинчування навідного гвинта) інструментальні помилки несуттєві.

У результаті досліджень встановлено, що гранична похибка вимірювання кута одним прийомом при дотриманні всіх прийнятих правил і запобіжних заходів не перевищує для верньерного теодоліта півтори точності верньера , тобто для 1 - хвилинного теодоліта ± 1,5 ' , а для 30- секундного ± 45 ".

3. Типи теодолітів

Теодоліти розрізняють за конструкцією, точністю, призначенням та іншими ознаками.

За призначенням і сферою використання розрізняють астрономічні, геодезичні, маркшейдерські, автоколімаційні та спеціальні теодоліти.

За конструкцією – прості, повторні, механічні, оптичні, електронні.

Простий теодоліт має тільки закріпний гвинт або при­грій для повороту і закріплення лімба.

Повторний теодоліт конструктивно має незалежне обертання за рахунок закріпних та навідних гвинтів лімба й алідади. Це дає змогу підвищувати точність кутових вимірювань. Сучасні теодоліти мають повторну систему.

Механічні теодоліти мають металеві горизонтальний і вертикальний відлікові круги (лімби), оптичні — скляні лімби; в електронних теодолітах використовують кодові диски як відлікові пристрої.

За стандартом теодоліти позначають літерою Т. Попереду літери Т може бути цифра 1, 2, ... і т. ін., яка вказує на нову модифікацію приладу. Число справа за літерою Твказує на середню квадратичну похибку вимірювання горизонтального кута. Далі йдуть літери, які позначають конструкцію теодоліта:

1)   К – з компенсатором вертикального круга;

2)   П – з прямим зображенням зорової труби;

3)   М – маркшейдерське виконання;

4)    А – з автоколімаційним окуляром.

Наприклад, теодоліт серії Т30 означає теодоліт з середньою квадратичною похибкою вимірювання кута  ; 2Т30П – теодоліт другої модифікації,   точності з прямим зображенням зорової труби.

За точністю теодоліти поділяють:

–        на високоточні Т05, Т1;

–        точні Т2, Т5, Т10;

–        технічні Т15, Т20, Т30, Т60.

В інженерно-будівельній справі використовують оптичні та електронні теодоліти і тахеометри різної точності залежно від розв’язання інженерно-геодезичних задач.