1Провідмінювати за відмінками п.І.Б на првила пунктів 1,2,3,6 даного теоретичного матеріалу, вказуючи і кличну форму (Кл.Ф.).

2. Провідмінювати за відмінками власне п.І.Б.

3. Підготуватись до словникового диктанту з правопису складних іменників, прикметників, прислівників.

Теоретичний матеріал з підготовки до практичної роботи № 9

Морфологічні норми сучасної української літературної мови у професійному спрямуванні.

1.Особливості використання у професійному спілкуванні:

1.1.іменників

1.2.займенників ( див. самостійну роботу)

1.3.прикметників

1.4.числівників

1.5.дієслів ( див.самостійну роботу)

1.6.прийменників ( див. самостійну роботу)

1.1В українській мові змінювані іменники поділяються на чотири відміни.

Іменники, що вживаються тільки в множині, а також іменники,що відмінюються як прикметники (завідуюча), до жодної відміни не належать.

I відміна - жіночий , чоловічий рід, закінченим –а, -я.

II відміна - чоловічий та середній рід з нульовим закінченням та з закінченням -о, -е, -я.

III відміна - жіночий рід з нульовим закінченням та іменник мати;

IYвідміна - середній рід із закінченням -а, -я, що при відмінюванні у Р.В мають закінчення -ат,

-ят, -єн.

Відміну іменника визначаємо за його початковою формою (Н.в. однини).

Іменники першої та другої відмін за характером закінчень поділяються па групи: тверду, м'яку і мішану.

При вживанні іменників необхідно пам'ятати, що:

1.В іменниках твердої групи, основа яких закінчується на г, к, х, перед закінченням у Д.в.та М.в. відбувається чергування цих при голосних із з, ц, с (аптека-аптеці);

2.В О.в. іменники твердої групи мають закінчення –ою (аптекою); у м`якій та мішаній групах

-ею,єю(конвалією, вишнею, грушею).

3. Кличний відмінок твердої групи має закінчення –о (мамо, Миколо);-е,-є - закінчення м`якої та мішаної групи (конваліє, земле), а пестливих словах -ю (Галю, бабусю).

4. У Р.в. множини переважає нульове закінчення (операції-операцій, площі- площ), причому іноді в основі відбувається чергування голосних о, е з і або з'являються звуки о, е (голови -голів, берези -берез, лікарні- лікарень, помилки - помилок).

5.Особливості відмінювання іменників II відміни.

У Р.в. іменники II відміни залежно від їх значення мають закінчення -а (-я), -у (-ю).

В останній редакції "Українського правопису " уживання варіантів -а (-я), -у (-ю) пояснюється таким чином:

Закінчення -а,-я мають іменники, що означають:

1. назви осіб, власні імена та прізвища: студента, учителя, Дорошенка, а також персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Мороза, Лиса;

2. назви тварин і дерев: вовка, дуба,ясеня;

3. назви предметів: замка, малюнка;

4. назви населених пунктів: Сімферополя, Білогорська (але -у,-ю пишеться у складених назвах населених пунктів, другого частиною яких є іменник, що має звичайно в родомому відмінку закінчення –у: Кривого Рогу, Червоного Степу);

5. інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев, (єв),- ин,- (їн): Пскова, Тетерева;

6. назви мір довжини, ваги, часу (але - року), назви місяців і днів тижня, назви грошових знаків, числові знаки: десятка, мільйона;

7. назви машин і деталей;

8. терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: суглоба, черепа, скелета радіуса, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, але виду, роду.

Закінчення-у, -ю мають іменники, що означають:

1. речовину, масу, матеріал: азоту, спирту, меду, але хліба;

2. збірні поняття: вишняку, факультету, скелету; назви кущових і трав'янистих рослин, назви сортів плодових дерев: звіробою, очерету, ячменю, але вівса;

З. назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: заводу, коридору, метрополітену, але якщо наголос падає на закінчення , то буде -а: гаража, млина.

4. назви установ, закладів, організацій: університету, комітету, клубу;

5. переважна більшість слів із значенням місця, простору: краю, лугу, але хутора, горба, а також зменшені форми на - к: ліска, ставка;

6. назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн: Дону, Нілу, Єгипту, Криму, Сибіру;

7. явища природи: вітру, дощу, грому;

8. терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі, літературознавчі терміни: аналізу, синтезу, ферменту, альмонаху;

9. більшість складених безсуфікеальпих і префіксальних іменників (крім іменників на позначення істот): вибору, накипу, водогону, випадку;

10. назви почуттів, процесів, дій, станів, властивостей, ознак , загальних і абстрактних понять, явищ суспільного життя: болю, страху, комунізму;

11. місце простору: краю, рову, світу;

12. назви ігор і танців: вальсу;

6.Місцевий відмінок. Паралельні закінчення -ові (еві), -у мають іменники:

-чоловічого роду - назви істот: братові - брату;

-середнього роду - назви істот з суфіксом -к-: теляткові-телятку, дитяткові-дитятку;

Закінчення -у,-ю мають іменники:

- чоловічого роду з суфіксами -к-, -ик-, -ок: ставок- у ставку, на піїаку,

з наголосом на закінченні - на шляху, у степу.

середній рід - у ліжку, на сонечку. У М.в. перед закінченням -і кінцеві приголосні г,к,х чергуються з з, ц, с.( горох-горосі, кожух - кожусі, берег -березі); 3. Голосні о, е можуть випадати або з'являтися : палець-пальця, лісок -ліска, вікно-вікон, або можуть чергуватися : кінь-коня, лід -льоду.

7.Особливості відмінювання іменників III відміни.

В О.в. однини іменників 3 відміни виступає закінчення -ю. Кінцевий приголосний основи, якщо він стоїть після голосного перед закінченням подовжується і на письмі передається як подвоєння приголосних (мораллю, тінню, сумішшю). Якщо основа закінчується двома приголосними, подовження у вимові і на письмі немає (якістю, чутливістю, нерухомістю). Якщо основа іменника закінчується губними приголосними або р, то ставиться апостроф (матір` ю, кров`ю ).

8.При виборі назв осіб за професією, посадою, званням і т.д. необхідно керуватися такими правилами:

- офіційними, основними назвами посад, професій і звань служать іменники чол. роду: секретар, директор, професор. У документах вони вживаються незалежно від роду (викладач педіатрії Іванова Тетяна);

- якщо в документі вказується прізвище жінки, яка займає названу посаду, то підпорядковані дієслова узгоджуються з прізвищем і вживаються у формі жін. роду, (викладач педіатрії пані Іванова Т.А. виступила);

- вживання найменувань жін. роду є виправданим, якщо стать не може бути виражена іншими засобами (виступ відомої співачки, завідуючої відділенням);

- іменники жін. роду, утворені за допомогою суфіксів -К-, ш-, -их- (секретарша,лікарка,головиха) для офіційного стилю непридатні; |

- не вживаються в ділових паперах і найменування осіб за ознакою місця проживання або роботи (сільчани, заводчани) (мешканці села, праців. заводу);

9.Число іменника Форма однини вживається у тих випадках, коли в тексті йдеться про узагальнення, про цілісність, нерозчленованість ряду однорідних предметів (увесь урожай вишні здано на завод) - не можна порахувати, Множина вживається якщо можна рахувати або інакше кількісно вимірювати (партію дитячих костюмів надіслано в дитячий будинок). Абстрактні іменники не мають форм множини (рух поїздів, біг, капіталізм).

1.3.Прикметник. В діловому стилі переважають відносні прикметники (називають ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин: телефонний дзвінок, дитячі книжки). При вживанні якісних прикметників слід правильно утворювати від них ступені порівняння. Форми утворення можуть бути однослівними (високий, найвищий) і двослівними, аналітичними (високий, більш високий).Форма найвищого ступеня може підсилюватися частками як, що.

У документах краще вживати двослівну (аналітичну) форму з прислівниками: більш, менш, надто, далеко, дуже і т.д, вони сприймаються як стилістично нейтральні.

В документах вживаються повні форми прикметників: дрібний, срібний, потрібний, а не дрібен, срібен, потрібен.

1.4 Числівник. В українській мові числівники два, три, чотири у формі Н.в. вживаються з іменниками чоловічого роду у формі Н.в. множини, на відміну від російської мови, де вони мають форму Р.в.однини. Іменники жіночого і середнього роду мають в українській і російській мовах спільну форму - Р.в.однини.Наприклад: Два підручники- два учебника, дві газети – две газети, три зуби- три зуба, двісті тридцять чотири відсотки і.д..

- Іменники середнього та чоловічого роду назви істот вільно сполучаються із збірними числівниками .

- Іменники при дробових числівниках мають форму Р.в.: одна третя метра;

- Числівники півтора, півтори, півтораста вимагають від іменників форму Р.в. Наприклад: півтора карбованця, півтори години.

- Числівники від п'яти і далі у формі Н.в. керують іменниками, вимагаючи від них форму Р.в. : вісім карбованців, двадцять сім учнів.

- У складному числівнику іменник вживається у тій формі, якої вимагає останнє слово:

вісімсот двадцять сім учнів, триста чотири учні.

Правопис кількісних числівників

- М`який знак пишеться в кінці числівників: 5, 6, 9, 10, від 11 до 20,30 (десять, шість).В пешій частині складних числівників ь не пишеться: шістсот, сімсот;

-В середині складених числівників, на відміну від російської мови, після ц пишеться я: тридцять, тринадцять.

-Числівник 11 пишемо з одним н - одинадцять. В числівнику 16 пишемо стн - шістнадцять.

Відмінювання кількісних числівників.

Числівники від 5 до 20, а також 30 відмінюються за таким

зразком:

н.	вісім	сімнадцять	тридцять
р.	восьми	сімнадцяти	тридцяти
Д	восьми	сімнадцяти	тридцяти
3.	вісім	сімнадцять	тридцять
0.	вісьма	сімнадцятьма	тридцятьма
м	на восьми	сімнадцяти	тридцяти

Числівники 40, 90, 100 в усіх відмінках, крім називного, мають закінчення - а.

В числівниках на позначення десятків від 50 до 80 відмінюється лише друга частина, на відміну від російської мови. А в числівниках на позначення сотень від 200 до 900,

подібно до російської мови, відмінюються обидві частини:

н.	Шістдесят	шістсот
р.	шістдесяти (-тьох)	шестисот
д.	Шістдесяти (тьом)	шестистам
3.	Шістдесят (тьох)	шістсот
0.	Шістдесятьма (тьома)	шістьмастами
м.	Шістдесяти (тьох)	шестистах

Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як іменники і мають рід, число. У складених числівниках кожне слово відмінюється окремо і пишеться окремо.

Збірні числівники - обидва, обидві, обоє не відмінюються, а замінюються в непрямих формами - обох, обом, обома.

У дробових числівниках числівник відмінюється, як кількісний, а знаменник - як порядковий. Іменники при дробових числівниках не змінюються, мають форму Р.в.:

одна третя аркуша, однієї третьої аркуша.

Порядкові числівники.

Порядкові числівники змінюються, подібно до прикметника, за відмінками, родами і числами. Мають ті самі закінчення , як і прикметники твердої групи.

У складених порядкових числівниках змінюється тільки останнє слово:

Н. двадцять дев'ятий

Р. двадцять дев'ятого

Д. двадцять дев'ятому

3. двадцять дев'ятий ( дев'ятого)

О. двадцять дев'ятим

М. двадцять дев'ятому

Порядкові числівники, що закінчуються на сотий - тисячний, мільйонний - мільярдний - пишуться одним словом: трьохсотий, стотисячний

Складні і складені числівники записуються цифрами, якщо тільки ними не розпочинається речення.

Порядкові числівники вводяться в документи з відповідним відмінковим закінченням (Студентів було відправлено на першу виробничу практику).

Складні слова, в яких перша частина вказує на цифрове позначення можуть записуватися комбіновано ( 20-відсотків, 20%, 5-міліграмовий, 5-мл).

При підготовці до практичного заняття студент повинен знати теоретичний матеріал:

- основні правила вживання іменників в професійному мовленні

- особливості відмінювання іменників II відміни, III відміни

- вибір назв осіб за професією, посадою, званням в ділому стилі

- вживання прикметників в діловому мовленні

- правопис числівників

- відмінювання числівників

Студент повинен вміти:

-доречно добирати граматичні форми іменників

-правильно вживати форми прикметників у діловому спілкуванні

- правильно записувати цифрову інформацію

- правильно узгоджувати числівники з іменниками

- відмінювати кількісні і порядкові числівники

- використовувати дієслівні форми та прийменникові конструкції у професійних текстах.

Робота в зошиті