Коренізація в усрр

Питання

Характеристика

Форма

• Українізація і заходи для культурно-національного розвитку національних меншин в Україні

Період здійснення

• 1923 — початок 1930-х рр.

Основні провідники

• П. Скрипник, О. Шумський

Мета

• Створення національного підґрунтя для проведення більшовиками своєї політики, а також для створення позитивного образу радянської влади як всередині країни, так і за її межами

Основні положення (сформовані рішеннями XII з'їзду РКП(б) (квітень 1923 р.))

• Підготовка, виховання та висування керівних кадрів корінної національності

• Урахування національних факторів при формуванні партійного та державного апарату

• Організація мережі навчальних і виховних закладів, закладів культури, преси, книговидавничої справи мовами корінних національностей

• - Вивчення національної історії, відродження та розвиток національних традицій і культури

Підсумки і результати

• У 1930 р. кількість шкіл з українською мовою навчання становила 85 %, у 75 % державних установ діловодство було переведене на українську мову, 90 % газет, більше 50 % книг і журналів видавалося українською мовою

• Кількість українців серед службовців держапарату зросла з 35 до 54 %

• Сприяла залученню до радянського культурного будівництва української інтелігенції, з еміграції повернулася частина діячів культури і науки

• Відбувся бурхливий розвиток української культури («Відродження»)

• Були забезпечені культурно-національні права національних меншин, створені адміністративні національні райони тощо

Напрямки розвитку освіти

Ліквідація неписьменності

Розбудова державної системи освіти

• Від 1921 р. створювалися школи з ліквідації неписьменності — лікнепи, у яких мали навчатися всі, хто не вміє читати і писати, віком від 8 до 50 років. Завдяки лікнепам на кінець 1920-х рр. загалом вдалося подолати неграмотність населення • Із запровадженням політики українізації велика увага приділялася навчанню рідною мовою

• Виховання дітей віком від 4 до 8 років здійснювалося в дитячих садках та дитячих будинках; від 8 до 15 років — у дитячих будинках та семирічних трудових школах; від 15 років, після закінчення семирічки, підлітки вступали до профшколи з дворічним терміном навчання, системою, якою завершувалася початкова освіта. Основну увагу початкова школа зосереджувала на підготовці молоді для праці на виробництві

• Вищими навчальними закладами в 1922— 1929 рр. були технікуми та інститути. Технікуми готували спеціалістів вузьких профілів. Інститути здійснювали підготовку адміністраторів та організаторів виробництва