4 Технохімічний контроль виробництва

Технохімічний контроль виробництва є основним засобом контролю якості продукції та сировини яка використовується, а також способом контролювання ведення технологічного процесу виробництва і його корекції.

Головним органом здійснення технохімічного контролю на виробництві є виробнича лабораторія, яка є головним керуючим органом їй підпорядковується цехова лабораторія яка розташовується безпосередньо в цеху і здійснює контроль якості напівфабрикатів і готової продукції, а також регулює сам процес виробництва.

Виробничою лабораторією контролюються показники сировини яка приходить на виробництво зокрема для цукру визначається: вологість, розчинність, кольоровість, вміст цукрози, а також органолептичні показники зовнішній вигляд, колір, крупність кристаликів. Для іншої сировини контролюються такі ж органолептичні показники, а також деякі додаткові характеристики характерні даному продукту для ароматичних речовин визначається наявність миш’яку,солей міді і свинцю, для молочних продуктів контролюється вміст вітаміну С,ступінь чистоти по еталону, в драгле утворювачах контролюються крім органолептичних показників ще й щільність драглю, температура застигання і плавлення драглю, вміст золи і вологи. Від висновку лабораторії залежить потрапить ця сировина до виробництва чи ні.

До роботи цехової лабораторії відноситься контроль за процесами які відбуваються в виробничому процесі. Лабораторія здійснює контроль за дотриманням рецептур слідкує за концентраціями розчинів які використовуються слідкує за температурними режимами. Лаборант забовязаний контролювати якість постійно тому на протязі випуску того чи іншого продукту процес замірів є не однократним. До компетенції виробничої лабораторії також входить контроль за процесами зберігання і транспортування сировини в виробництві.

5 Заходи з безпеки праці та охорони навколишнього середовища

«Правила техніки безпеки та виробничої санітарії на підприємствах кондитерської промисловості»

1.1 До роботи допускаються особи, які досягли 18-річного віку, пройшли медичне обстеження та не мають медичних протипоказань, вступний інструктаж, спеціальне навчання, перевірку знань у постійно діючої комісії з питань охорони праці, первинний інструктаж, стажування для придбання навичок безпечного ведення виробничих процесів протягом 2-15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи), мають І кваліфікаційну групу допуску з електробезпеки.)

1.2Працівник забовязаний:

- додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передба­чених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

- проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

- співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу;

- утримувати в порядку і чистоті своє робоче місце;

- дотримувати встановленого протипожежного режиму; не користуватися відкритим вогнем.

- вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим при нещасних випадках;

- знати і виконувати вимоги даної інструкції, правила виробничої санітарії, правила поводження з машинами, устаткуванням і іншими засобами виробництва;

- не знаходитися на території в нетверезому стані, не вживати спиртні напої та наркотичні речовини;

- курити і приймати їжу тільки в спеціально відведених місцях;

- знати принцип роботи і правила експлуатації устаткування, що обслуговується, державні стандарти на вироблювану готову продукцію;

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація небезпечна для його життя чи здоров'я, або для людей, які його оточують і навколишнього середовища.

1.4. Небезпечними виробничими чинниками на робочому місці можуть бути:

- деталі устаткування, що рухаються і обертаються (з'єднувальні муфти електроприводів і робочих органів устаткування, шківи, кінці валів, що виступають і інші деталі, що обертаються, де можливі захоплення і намотування одягу, волосся). Попадання рук у цю зону веде до ампутації. Ускладнюється ситуація тим, що при безперервному русі конвеєра підвищується небезпека травмування, при спробі зробити будь-які операції в небезпечній зоні;

• електричний струм на корпусах електродвигунів, технологічного устаткування, електропроводці, що може виникнути при пошкодженні ізоляції;

- при попаданні вологи на пускову апаратуру, а також при доторканні до відкритих струмоведучих частин або електропроводів під напругою.

- підвищена температура поверхні обладнання;

- падіння на підлозі або інших шляхах переміщення.

1.5.Шкідливими виробничими чинниками на робочому місці можуть бути:

- підвищений рівень шуму що негативно впливає на нервову і серцево-судинну системи.

- підвищена температура, особливо в літній період року.

- недостатня освітленість робочого місця.

Шкідливі та небезпечні фактори конкретизуються згідно результатів атестації робочих місць.

1.6. Для зниження можливості впливу небезпечних і шкідливих виробничих чинників передбачено наступне:

1.6.1.Огородження всіх частин і деталей машин, що обертаються, муфт і ремінних передач,інших небезпечних зон знімати і працювати при відсутності яких забороняється.

1.6.2.Нормальний склад і температура повітряного середовища забезпечується наявністю вентиляції.

1.6.3. Вивішування попереджувальних знаків безпеки на всіх пускачах для попередження випадкового пуску устаткування, що знаходиться в ремонті, наладці або очистці.

1.6.4. Для попередження поразки електрострумом усі частини електроустаткування, що можуть виявитися під напругою, оснащені захисним заземленням-зануленням. Всі відкриті струмоведучі частини щитів, пускачів закриті запірними устроями, відчиняти які можуть тільки особи електротехнічного персоналу.

1.6.5. Від падіння людини на підлозі й інших шляхах переміщення використане покриття, що не сковзає,і застосовується спеціальне взуття.

1.6.6.Зниження температури в робочій зоні забезпечується місцевою повітряною завісою (або вентиляцією).

8. При отриманні травми необхідно негайно звернутися в медпункт і повідомити свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу про нещасний випадок, що трапився, і причини, що викликали травму.

9. Працівник має виконувати такі правила особистої гігієни:

- залишайте всі особисті речі і верхній одяг у влаштованих для цього місцях;

- приймайте їжу тільки у спеціально влаштованих для цього місцях.

- при відвідуванні туалету залишайте санодяг у тамбурі, при виході — вимийте руки водою, ополосніть дезінфікуючим розчином і водою.

1.9. Працівник повинний користуватися виданим йому санітарним одягом, брудний одяг вчасно здавати в прання.

1.10.За порушення вимог даної інструкції працівник притягається до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством України.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи.

1. Прийом і здавання зміни при безперервній роботі провадиться за 15хвлин до початку зміни.

2. Приступаючи до роботи слід надіти санітарний одяг і приведіть його порядок, не допускайте наявності кінців, що звисають.

3. Слід перевірити:

1. Справність устаткування, що обслуговується і візуально контрольновимірювальну і пускову апаратуру.

2. Наявність і справність огороджень приводу небезпечних зон.

3. Ефективність роботи витяжної вентиляції й установки, що душирує.

4. Справність вентилів, запірних устроїв. Відсутність течі і пропускань пару.

5. Переконайтеся шляхом огляду в справності провідників, що заземлюють.

6. На робочому місці не повинно бути сторонніх предметів, що захаращують проходи і простір навколо устаткування.

4. Перевірити наявність та справність первинних засобів пожежогасіння.

5. При виявленні несправностей і відмов устаткування, не приступайте до роботи, повідомте свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу. Не виконувати самостійно ремонт, наладку устаткування.

6. Перед вмиканням у роботу устаткування переконайтеся, що при його пуску не виникне небезпека для інших робітників, що можуть виявитися в небезпечних зонах.

3. Вимоги безпеки під час роботи.

3.1. Щоб запобігти травмуванню і виникненню травмонебезпечних ситуацій, працівники мають додержуватися таких вимог:

- не залишайте працююче устаткування без нагляду і не допускайте до роботи на ньому сторонніх осіб, без дозволу керівника;

- працювати на справному устаткуванні, при виявленні несправностей повідомити безпосереднього керівника робіт;

- не працювати на устаткуванні зі знятими або не справними захисними засобами травмонебезпечних зон;

- не включати устаткування при обірваних або видимих пошкодженнях захисного заземлення (занулення);

- не виконувати роботи, які не входять у їх обов'язки;

- бути уважними до сигналів внутрішньоцехового транспорту.

- стежити за показаннями контрольно-вимірювальних приладів.

- утримувати робоче місце і устаткування, що обслуговується в чистоті і стежте,щоб підлога завжди була сухою і чистою. - при загазованості приміщення, підвищенні температури навколишнього повітря вмикати вентиляцію.

- при наявності стороннього шуму, що раптово виник при роботі устаткування негайно повідомляти свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу. Самостійно усувати виявлені несправності забороняється.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи.

- після закінчення роботи необхідно привести в належний санітарний стан обладнання, площадки, підлогу. До чищення обладнання можна приступити після його зупинки, вивісити на пусковий устрій попереджувальний плакат "Не вмикати! Працюють люди!".

- при передачі зміни проінформувати змінника про відмови, що мали місце, і неполадки у роботі устаткування.

- приймаючи душ, санодяг скласти в шафу.

- про усі виявлені порушення в процесі роботи мають повідомити свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

Що стосується заходів охорони навколишнього середовища підприємств кондитерської галузі і взагалі підприємств харчової промисловості.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу,зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

а)пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської,управлінської та іншої діяльності;

б)гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища,використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

є) обов'язковість екологічної експертизи;

ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;

з)науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

и) безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.

Традиційно вважається, що підприємства, які переробляють сільськогосподарську сировину, порівняно з промисловими об’єктами багатьох інших галузей народного господарства у невеликій мірі негативно впливають на повітряний басейн. Однак це далеко не так. Стічні води харчової промисловості, які скидаються на поля фільтрації, в яри і відкриті водойми, швидко загнивають, виділяючи при цьому сильні неприємні запахи. Ці забруднення поширюються в межах повітряного басейну дуже нерівномірно, а в деяких районах їх концентрація у повітрі досягає розмірів, що загрожують здоров’ю населення. Крім того, від підприємств харчової промисловості надходять в атмосферу органічний пил, двоокис вуглецю, бензин та інші вуглеводи, а також викиди від спалювання палива.

Все це є результатом роботи підприємства тому щоб запобігти таких проблем слід дотримуватись певних вимог.

Створення здорових та безпечних умов праці починається з правильного вибору майданчика для розміщення підприємства та раціонального розташування на ньому виробничих, допоміжних та інших будівель і споруд. Вибираючи майданчик для будівництва підприємства, треба враховувати: аерокліматичну характеристику та рельєф місцевості, умови туманоутворення та розсіювання в атмосфері промислових викидів. Не можна розміщувати підприємства поблизу джерел водопостачання; на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами; в місцях можливих підтоплень тощо. Слід зазначити, що при виборі місця розміщення підприємства необхідно врахувати вплив вже існуючих джерел викидів та створюваного ними тла забруднення. Вирішуючи питання зонування надавати переважаючому напрямку вітрів та рельєфу місцевості. Як правило, виробничу зону розташовують з підвітряного боку відносно підсобної та інших зон. Окремі будівлі та споруди розташовуються на майданчику таким чином, щоб у місцях організованого повітрозабору системами вентиляції вміст шкідливих речовин у зовнішньому повітрі не перевищував 30% ГДК для повітря робочої зони виробництв. При розташуванні будівель відносно сторін світу необхідно прагнути до створення сприятливих умов для природного освітлення. Відстань між будівлями повинна бути не менше найбільшої висоти однієї з протилежних будівель. підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Розмір санітарно-захисної зони визначають безпосередньо від джерел забруднення атмосферного повітря до межі житлової забудови. Джерелами забруднення повітря є: організовані (зосереджені) викиди через труби і шахти; розосереджені — через ліхтарі промислових споруд; неорганізовані — відкриті склади та підвали, місця завантаження, місця для збереження промислових відходів. Для підприємств харчової промисловості в тому числі і для кондитерських фабрик встановлені такі розміри санітарно-захисних зон 50 м так як вони входять до, V клас

шкідливості підприємств Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого пилу, газів, шуму. На зовнішній межі санітарно-захисної зони зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), на межі курортно-рекреаційної зони — 0,8 від значення нормативу. Велике значення з санітарно-гігієнічної точки зору має благоустрій території, що вимагає озеленення, обладнання тротуарів, майданчиків для відпочинку, занять спортом та ін. Озеленені ділянки повинні складати не менше 10... 15% загальної площі підприємства. При плануванні виробничих приміщень необхідно забезпечити об'єм виробничих приміщень на одного працівника згідно з санітарними нормами не менше 15 м3, а площа приміщень — не менше 4,5 м². Цехи, відділення та дільниці зі значними шкідливими виділеннями, надлишком тепла та пожежонебезпечні необхідно розташовувати біля зовнішніх стін будівлі і, якщо допустимо за умовами технологічного процесу та потоковістю виробництва — на верхніх поверхах багатоповерхової будівлі. Не можна розташовувати нешкідливі цехи та дільниці, а також конторські приміщення над шкідливими, оскільки при відкриванні вікон гази та пари можуть проникати в ці приміщення.

Ширина основних проходів всередині цехів та дільниць повинна бути не менше 1,5 м, а ширина проїздів — 2,5 м. Двері та ворота, що ведуть безпосередньо на двір, необхідно обладнати тамбурами або повітряними (тепловими) завісами. Важливе значення для здорових та безпечних умов праці мають раціональне розташування основного та допоміжного устаткування, виробничих меблів, а також правильна організація робочих місць. Порядок розташування устаткування і відстань між машинами визначаються їхніми розмірами, технологічними вимогами і вимогами техніки безпеки. Однак, у всіх випадках, до устаткування, що має електропривід, повинен бути вільний підхід з усіх сторін шириною не менше 1 м зі сторони робочої зони і 0,6 м — зі сторони неробочої зони. Виробничі меблі (шафи, стелажі, столи тощо) можна ставити впритул до конструктивних елементів будівлі — стін, колон. Для обробки та захисту внутрішніх поверхонь конструкцій приміщень від дії шкідливих та агресивних речовин (наприклад, кислот, лугів, свинцю) та вологи використовують керамічну плитку, кислотостійку штукатурку, олійну фарбу, які перешкоджають сорбції цих речовин та допускають миття поверхонь. Висота виробничих приміщень має бути не менше 3,2 м, а для приміщень енергетичного та складського господарства — 3 м. Відстань від підлоги до конструктивних елементів перекриття — 2,6 м. Галереї, містки, сходи і майданчики повинні бути завширшки не менше 1 м і загороджені поруччями висотою 1 м і внизу повинні мати бортики висотою 0,2 м. Всі майданчики, які розташовані на висоті понад 260 мм від підлоги повинні мати поруччя. Санітарні металеві сходи для обслуговування обладнання встановлюються під кутом, що не перевищує 45° з відстанню між сходинками 230—260 мм і шириною сходів 250—300 мм. Підлоги виробничих приміщень повинні бути

зносостійкими, теплими, неслизькими, щільними, легко очищуватись. Через підлогу в інші приміщення не повинні проникати вода, мастила, шкідливі речовини, гази. До складу будь-якого підприємства повинні входити допоміжні приміщення, які поділяються на п'ять груп: — санітарно-побутові (гардеробні, душові, умивальні, вбиральні, кімнати особистої гігієни жінок, відпочинку, паління та ін.); — медичні (медпункти, поліклініки, профілакторії); — громадського харчування (їдальні, буфети, кімнати для прийняття їжі); — культурного обслуговування (бібліотеки, зали засідань, спортзали); — адміністративні (заводоуправління, цехові контори) та конструкторські бюро. Допоміжні приміщення різного призначення, як правило, розташовують разом, в одній будівлі та в місцях з найменшим впливом шуму, вібрації та інших шкідливих факторів. Санітарно-побутові приміщення необхідно розташовувати з максимальним наближенням до робочих місць, щоб не було зустрічних потоків людей, а також переходів через виробничі приміщення зі шкідливими виділеннями, неопалювані частини будівлі та відкриті простори. Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами виробничого, протипожежного та господарсько-питтєвого водопроводів, господарсько-побутовою та виробничою каналізацією. При проектуванні систем водопостачання та каналізації необхідно впроваджувати найбільш прогресивну технологію і устаткування для підготовки та подачі води, відведення та очистки промислових стоків, забезпечувати найменшу забрудненість стічних вод, можливість утилізації та використання відходів виробництва. Норма витрат води на пиття та побутові потреби для цехів зі значним надлишком тепла на одну людину в одну зміну повинна складати 45 л, а в інших цехах та відділеннях — 25 л. В проходах між цехами, вестибюлях, приміщеннях для відпочинку необхідно передбачати фонтанчики чи установки з газованою водою. В гарячих цехах повинні бути передбачені місця площею 2—3 м2 для установок з охолодженою підсоленою газованою водою (5 г солі на 1 л води). Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до пристроїв питного водопостачання не повинна перевищувати 75 м. Не допускається з'єднання мереж господарсько-питного водопроводу з мережами спеціальних виробничих та протипожежних водопроводів, що подають непитну воду.

Всі стічні води спускаються в міську каналізаційну систему. Зливання в каналізаційну мережу відпрацьованих розчинів кислот, лугів, електролітів та інших хімічних речовин допускається лише після їх нейтралізації та очищення. Забороняється зливати в каналізаційну мережу толуол, ацетон, бензин, мінеральні мастила. На дільницях шліфування, полірування та при застосуванні мокрих способів обробки пилових матеріалів стічні води повинні надходити до системи загальної каналізації через відстійники. На окремих дільницях каналізаційних мереж необхідно розташовувати пристрої для вловлювання нафтопродуктів.