Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

ІНДЗ

На тему методи науково-педагогічного дослідження

Виконала

студентка фізико-математичного факультету групи мФ

Гордій Мар'яна

Перевірила

Кодлюк Я.П.

Тернопіль – 2013

МЕТОДИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

На сучасному етапі розвитку педагогіки вже не може задовольняти нагальні потреби освіти спираючись тільки на узагальнення поточного досвіду роботи. Вона повинна шукати нові моделі виховання, навчання і систем освіти, повинна конструювати теоретично вірогідні структури навчально-виховного процесу, типи навчальних закладів і перевіряти їх в контрольних умовах експерименту.

Зазвичай пошук нових теоретичних моделей ні в якому разі не означає відмову від вивчення і узагальнення передового досвіду масової школи. Нова теоретична модель, якою б абстрактною вона не була, не може не враховувати перевірених практикою змісту, форм, методів виховання і навчання.

Розробка нових теоретичних моделей навчально-виховного процесу покликане необхідністю усунення протиріч з метою якісного перетворення окремих сторін практики.

Результати навчально-виховного процесу визначаються великою кількістю різноманітних факторів. Але жоден з них не має вирішального впливу на кінцевий результат, навіть якщо в певний період він і дає позитивний ефект.

Тільки глибоке теоретичне , експериментальне дослідження всіх сторін педагогічної дійсності, засобів спрямованого педагогічного впливу відкриває реальну перспективу вдосконалення навчально-виховного процесу. Розв’язання цих завдань потребує проведення науково-педагогічного дослідження.

Науково-педагогічне дослідження являє собою специфічний вид пізнавальної діяльності, в процесі якого з допомогою різноманітних методів виявляються нові, раніш не відомі сторони, відношення об’єкту, що вивчається, при цьому головне завдання дослідження полягає у виявленні внутрішніх зв’язків і відношень, розкритті закономірностей і рушійних сил розвитку педагогічних процесів чи явищ.

Основна мета педагогічного дослідження – здобуття нових знань про процеси виховання і навчання, розкриття їх сутності (внутрішня структура, функції, виникнення і розвиток), розкриття об’єктивних закономірних зв’язків між педагогічними явищами.

Якщо розкрита сутність педагогічних явищ, то це створює можливості передбачити, а головне свідомо управляти процесом, проектувати таку систему педагогічної роботи, яка гарантує успішне отримання бажаного результату, досягнення поставленої мети.

У процесі педагогічного дослідження, яке має на меті отримання нових фактів, використовують систему методів науково-педагогічного дослідження.

Метод науково-педагогічного дослідження – шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами формування особистості, встановлення об'єктивної закономірності виховання і навчання.

Виділяють три види науково–педагогічного дослідження: емпіричний, теоретичний, методологічний.

Наукове дослідження будь-якої предметної області починається з емпіричного рівня. Об’єктом дослідження стають реально існуючі предмети, явища і процеси, які виділяються у відповідності до специфіки даної науки на основі запитів практики. Предметом дослідження в даному випадку є мисленнєве відображення цих реально існуючих сторін об’єкту. Завершується емпіричне дослідження установленням певних кількісних залежностей між досліджуваними сторонами реальних об’єктів. Тобто на емпіричному рівні установлюються нові факти науки і на основі їх узагальнення формулюються емпіричні закономірності.

Отже, емпіричне дослідження дозволяє установити функціональні причинні зв’язки явищ, але не дає можливості зрозуміти внутрішній механізм цих зв’язків, представити їх в уявній формі.

На теоретичному рівні дослідження з’являються особливі відображення об’єкта дослідження – відображення, які не мають безпосереднього аналога в чуттєвому емпіричному знанні. При цьому виділяються і формуються нові – ідеальні об’єкти дослідження, які заміщають емпіричні дані. На теоретичному рівні предмет дослідження реконструюється ідеально ( тобто в мисленні). Наукова теорія абстрагується від багатьох властивостей об’єкта і виділяє тільки суттєві з них, створюючи теоретичну модель. Таким чином на теоретичному рівні дослідження об’єктом його стає весь попередній емпіричний досвід, а предметом дослідження – побудова самих теоретичних об’єктів.

Теоретичне дослідження дозволяє на основі зконструйованих ідеальних об’єктів глибше проникнути в сутність явищ, зрозуміти глибинні закономірності змін і зв’язків явищ і поставити іх на службу практиці.

На теоретичному рівні висуваються і формулюються основні загальні педагогічні закономірності, які дозволяють пояснити відкриті швидше факти, а також передбачити майбутні події та факти. Результатом теоретичного дослідження є установлення структурних зв’язків між ідеальними об’єктами, тобто створюється цілісна теорія.

Але відносно достовірності знання які отримують не тільки шляхом наукового дослідження, але і в результаті повсякденної життєдіяльності, практичного досвіду. При організації та проведенні науково-педагогічного дослідження необхідно дотримуватися певної послідовності дій: розробка задуму, реалізація задуму, впровадження задуму.

Розробка задуму дослідження пов’язана з визначенням проблеми дослідження. Вона має бути актуальною, значимою, відображеною у темі дослідження; вивченням об’єкту дослідження, визначенням предмету, мети і завдань дослідження.

Реалізація задуму дослідження пов’язана з формулюванням гіпотези.

Впровадження задуму дослідження здійснюється на етапі констатувального і формувального експериментів.

Також існує певна чітка класифікація методів науково-педагогічного дослідження.

До емпіричних методів педагогічного дослідження відносять:

Метод педагогічного спостереження, суть якого полягає у спеціально організованому сприйманні педагогічного процесу в природних умовах.

Метод бесіди – це метод науково–педагогічного дослідження, що забезпечує пізнання педагогічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Різновидом бесіди є інтерв'ю – бесіда за заздалегідь розробленим планом з особою або групою осіб, відповіді яких є матеріалами для наукових узагальнень.

Метод анкетування – це метод науково–педагогічного дослідження, який сприяє підвищенню об'єктивності інформації про педагогічні факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки передбачає отримання інформації від якнайбільшої кількості опитаних.

Метод педагогічного експерименту, сутність цього методу полягає в ініціюванні дослідником процесів і явищ за конкретних умов.

Залежно від мети дослідження розрізняють ще такі види педагогічного експерименту: констатуючий –вивчення наявних педагогічних явищ; перевірювальний, уточнювальний – перевірка гіпотези, створеної у процесі усвідомлення проблеми; творчий, перетворюючий, формуючий – конструювання нових педагогічних явищ.

Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт – це метод науково–педагогічного дослідження, що являє собою вивчення особових справ учнів, журналів групи, контрольних робіт, зошитів з окремих дисциплін.

Метод рейтингу, який передбачає оцінювання окремих сторін діяльності досвідченими суддями (експертами), яким повинні бути властиві компетентність – знання сутності проблеми; креативність – здатність творчо вирішувати завдання; позитивне ставлення до експертизи; відсутність схильності до конформізму – наявність власної думки і здатність обстоювати її; наукова об'єктивність; аналітичність і конструктивність мислення; самокритичність.

Метод узагальнення незалежних характеристик, особливістю цього методу є узагальнення, порівняння, осмислення отриманих за допомогою інших методів відомостей про учнів.

Метод психолого-педагогічного тестування, який передбачає використання спеціально розроблених завдань і проблемних ситуацій з метою випробування учня на певний рівень знань, умінь, загальну інтелектуальну розвиненість.

Метод соціометрії, який використовують з метою вивчення структури і стилю взаємин у колективі (запозичений із соціології).

Метод аналізу результатів діяльності учня, являє собою метод в якому вдаючись до аналізу результатів різних видів діяльності учня (успішності, виконання громадських доручень, участі в конкурсах та ін.), можна скласти доволі об'єктивне уявлення про нього за реальними справами.

До теоретичних методів науково–педагогічного дослідження відносять:

Аналіз і синтез – це методи наукового пізнання не існують ізольовано один від одного. Аналіз є уявним або фактичним розкладанням цілого педагогічного явища чи процесу на частини. Синтез –відновлювання цілісності розглядуваного педагогічного явища чи процесу в усьому різноманітті його виявів.

Індукція та дедукція , у процесі використання цих методів відбувається перехід знання про одиничне та окреме у знання про загальне, і навпаки.

Класифікація –це метод науково–педагогічного дослідження, завданням якого є логічний розподіл педагогічних фактів, явищ, процесів за притаманною для певної групи ознакою.

Узагальнення – це метод науково–педагогічного дослідження, який за своєю сутністю є логічною операцією, в результаті якої відбувається перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш загального судження, знання, оцінки.

Абстрагування ­– метод науково–педагогічного дослідження до якого вдаються за необхідності виокремити із сукупності ознак, властивостей явища ті, що становлять предмет дослідження.

Конкретизація – це розумовий процес, який передбачає надання предмету конкретного вираження.

Також є математичні і статистичні методи нпуково-педагогічного дослідження, до яких входять такі методи:

Метод реєстрування – це метод науково–педагогічного дослідження, який передбачає виявлення певної якості в явищах даного класу і обрахування за наявністю або відсутністю її (наприклад, кількості скоєних учнями негативних вчинків).

Метод ранжування – це метод науково–педагогічного дослідження, що означає розміщення зафіксованих показників у певній послідовності (зменшення чи збільшення), визначення місця в цьому ряду об'єктів (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності та ін.).

Метод моделювання, сутністю якого є створення й дослідження наукових моделей – смислово представленої і матеріально реалізованої системи, яка адекватно відображає предмет дослідження (наприклад, моделює оптимізацію структури навчального процесу, управління навчально-виховним процесом тощо).

Метод вимірювання, який передбачає присвоєння об'єктам кількісних вимірників відповідно до певних правил (коефіцієнт інтелектуальності «IQ»).

У наш час педагогіка є рушійною силою розвитку суспільства. Її роль стає все відчутнішою в духовному кліматі епохи, а поклик до науковості – однією з найхарактерніших рис сучасного мислення і діяльності. Відбуваються взаємопов’язані процеси специфікації («онаучення») суспільного буття і водночас посилення соціальних вимог до науки. Це видно на прикладі педагогіки, ефективність якої значною мірою залежить від наукової обґрунтованості теоретичних положень та практичних рекомендацій.

Педагогіка як наука може розвиватися лише за умови поповнення новими фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто здійснення наукових досліджень.