3. Методика визначення самооцінки
Отже, умовний ТОП – 5 виглядає приблизно так:
1. Тест «Дерево» - найцікавіша, на мою думку, методика визначення самооцінки, тому її я надам повністю. 2. Методика вивчення загальної самооцінки – досить проста діагностика дослідження самооцінки особистості, яка дозволяє отримати якісний і правдивий результат. 3. Методика Дембо – Рубінштейн за модифікацією А. Прихожан – одна з найсерйозніших у своєму жанрі, тому і поставитись до процесу тестування варто відповідально та вдумливо. 4. Методика дослідження самооцінки (запропонована С.Будасси, інтегрована Ю.Я.Кисельовим) – досить складна та не дуже зрозуміла у використанні, хоча результат видає достовірний, оскільки розрахована на спеціалістів. 5. Методика визначення видів самооцінки – непроста у своєму виконання, проте дуже інформативна. І як обіцяла – Тест «Дерево» Добре роздивіться картинку і виберіть для себе «чоловічка», який найбільше припав до душі, тобто нагадує себе.
А тепер результат: Чоловічки під номерами 1, 3, 6, 7 характеризують установку на подолання перешкод. Чоловічки під номерами 2, 11, 12, 16, 17, 18, 19 заявляють про активну життєву позицію та демонструють показники комунікабельності, дружньої підтримки, взаєморозуміння, взаємодопомоги, інколи, нехтування власними інтересами заради інших, альтруїзму. Чоловічок під номером 4 вказує на стійкість позицій (бажання досягти успіху без подолання перешкод). Чоловічки під номерами 10 та 15 впевнені у власних силах, комфортному стані, нормальній адаптації, досить високому статусі у колективі. Чоловічок під номером 9 має яскраву мотивацію на розваги. Чоловічки під номерами 13 та 21 мають потребу у зміні діяльності, у відпочинку; вони демонструють замкнутість, тривожність, відчуженість, образу, гнів, що може бути проявом серйозних проблем в колективі або особистих негараздів. Чоловічок під номером 5 заявляє про втомлюваність, загальну слабкість, невеликий запас сил. Чоловічок під номером 8 говорить про усування від колективних справ, відхід у себе, замкнутість, самотність. Чоловічок під номером 20 має безпідставне бажання бути лідером, «командувати», «щоб моє було зверху», прагне досягти лідерства в мікрогрупах; простежується завищена самооцінка та установка на лідерство Чоловічок під номером 14 активно афішує кризовий стан, «падіння у прірву»; незадоволення ситуацією, що склалась в колективі, бажання привернути до себе увагу, в деяких випадках – бездіяльність, пасивність як роль, демонстративно занижена самооцінка: «Я сам нічого не можу».
5. Висновок
Пізнаючи якості іншої людини, особистість одержує необхідні зведення, що дозволяють виробити власну оцінку. Уже сформовані оцінки власного «Я» є результат постійного зіставлення того, що особистість спостерігає в собі, з тим, що бачить в інших людях. Людина, уже знаючи дещо про себе, придивляється до іншого людині, порівнює себе з ним, припускає, що і той небайдужий до його особистісних якостей, учинкам, проявам; і все це входить у самооцінку особистості і визначає її психологічне самопочуття. Іншими словами, в особистості завжди мається референтна група (реальна чи ідеальна), з яким вона вважається, у якій почерпает свої ціннісні орієнтації, ідеали якої є її ідеалами, інтереси — її інтересами і т.д.
Образ «Я» чи самосвідомість (представлення про себе) не виникає в людини відразу, а складається поступово протягом його життя під впливом численних соціальних впливів і включає 4 компоненти (по В. С. Мерлину):
— свідомість відмінності себе від іншого світу;
— свідомість «Я» як активного початку суб'єкта діяльності;
— свідомість своїх психічних властивостей, емоційні самооцінки;
— соціально-моральна самооцінка, самоповага, що формується на основі накопиченого досвіду спілкування і діяльності.
У процесі формування єдиної самооцінки особистості провідна роль належить її раціональному компоненту. Саме на основі самоаналізу відбувається немовби виявлення недостатньо чітких компонентів самооцінки та їх переведення зі сфери неусвідомлюваного в сферу свідомого. Самооцінка формується за більш або менш активної участі самої особистості та відображає якісну специфіку її психічного світу, не збігаючись іноді в деяких елементах, а зрідка й повністю, з об'єктивною оцінкою особистості; її адекватність, істинність, логічність і послідовність установлюються на основі реальних проявів особистості в діяльності, поведінці. На кожному конкретному етапі розвитку особистості самооцінка, з одного боку відображає рівень розвитку самопізнання та емоційно-ціннісного ставлення до себе, з іншого — є важливою внутрішньою умовою їхнього розвитку.
На різних генетичних стадіях розвитку саморегулювання коефіцієнт участі самооцінки в цьому процесі неоднаковий. З віком самооцінка переважає вплив зовнішніх оцінок. Особливо помітний зсув в орієнтації на самооцінку в підлітковому віці. Однак урахування зовнішньої оцінки виявляється в кожному віці і має стійке індивідуальне вираження.
Отже, з самого початку свого виникнення самооцінка імпліцитно існує в структурі регуляції поведінки. Людина не завжди усвідомлює її присутність, але саме вона є основою порівняння себе і своїх можливостей з тими вимогами та завданнями, що висуваються різними ситуаціями соціальної взаємодії. Самооцінка надає специфічної спрямованості всьому процесові саморегулювання поведінки. Результат цього процесу прямо співвідноситься з адекватністю стійкістю й глибиною самооцінки.
Тільки високий рівень розвитку цих властивостей та їх інтеграція забезпечують здійснення саморегулювання на адекватному рівні.
Частина 2