1.2 .Місце і значення прибутку в ринковій економіці

 Прибуток   у   ринковій    економіці   використовується  як найважливіший     інструмент державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання  насамперед  через  механізм оподатковування. Розрахунок  оподатковуваного    об'єкта   тісно зв'язаний з порядком  прибутку. Питання оподаткування банківської системи – найважливіші питання економіки держави, оскільки саме банки здатні надавати ресурси для її стабільного підйому. Це вимагає чітко скоординованих дій щодо грошово­валютної та соціальної політики, а також тісної взаємодії між Нацбанком, Мінфіном України.Йдеться, зокрема, про запровадження єдиного підходу до визначення доходів і витрат за кредитними, депозитними та валютними операціями як у бухгалтерському, так і у податковому обліку. Відчутним зрушенням є досягнення домовленостей щодо оподаткування результатів діяльності операцій з цінними паперами на основі бухгалтерського обліку. Позитивним стало вироблення спільних позицій щодо визначення бази та формування страхових резервів. [3]

Проте необхідність в оптимізації кількості податків і спрощенні бази оподаткування, яка має бути зрозумілою і чіткою, все ще існує. За словами очільника Нацбанку України, сьогодні банки сплачують близько 15 податків, кожен з яких має свої об'єкти, базу оподаткування, складні методики розрахунку та звітність.Через це банки змушені вкладати додаткові кошти в інформаційні бази, технологічне забезпечення, підготовку персоналу, що, у свою чергу, позначається на вартості кредитування реального сектора економіки.

      З  метою  рівномірного включення майбутніх витрат  у  витративиробництва  і  обігу звітного року підприємство  може  створювати резерви:  на  майбутню  оплату  відпусток працівникам; на  виплату щорічної  винагороди за вислугу років; витрат на  ремонт  основних коштів. Витрати,   що   утворять   собівартість   продукції   (робіт, послуг), групуються по  економічних  елементах,  одним  з  яких  є витрати  на оплату праці. До складу останніх входять  премії за виробничі результати   й   оплата простоїв не з вини працівника. 

      Працівники  банку повинні бути  зацікавлені  в  збільшенні прибутку   підприємства.  Якщо  премії  є  частиною  собівартості продукції, знижується їхній зацікавленість у її рості. 

      Таким  чином,  доцільно ряд витрат оплачувати з прибутку,  що

залишається   в  розпорядженні   підприємства. Виключення  їх із собівартості    продукції   буде сприяти росту кінцевих результатів діяльності підприємств, зниженню цін,  збільшенню доходів  бюджету, ефективному використанню   наявних   ресурсів, підвищенню зацікавленості в одержанні прибутку. 

      Формування  прибутку   в  умовах   ринку  має  першорядне значення  для  визначення  оподатковуваних сум доходів. 

      Основну ціль діяльності будь-якого виробника (фірми, ділового   підприємства,банку)  складає   максимізація   прибутку. Можливості  її одержання   обмежені,  по-перше,   витратами виробництва  і, по-друге, попитом   на   зроблену продукцію. 

      Виробники, однак, можуть зіштовхуватися з особливими ситуаціями, що

висувають   на   перший   план  рішення  проблем, не укладаються  в русло  максимізації  прибутку, чи  навіть зухвалих протиріччя  з  цією метою:   наприклад,   різке зниження цін  для   виходу   на   нові ринки чи   проведення  дорогих  рекламних  компаній  для залучення споживачів, здійснення  заходів  екологічного   порядку і т.п. Але  всі подібні кроки носять усе-таки тактичний характер і в  кінцевому рахунку підпорядковані рішенню головної  стратегічний задачі - одержання можливо більшого прибутку. 

        Головним  обмежником прибутку  є витрати  виробництва.  До їхнього

визначення і  виміру існують  різні підходи, у  яких   можна виділити  погляд   економіста, орієнтований на перспективу  суб’єкта господарювання, і позицію бухгалтера, яких насамперед цікавить фінансові звіти  і баланси банківської установи. 

  

        Існують багато  визначень   прибутку. Економісти розглядають  її 

величину,   як  різницю  між  валовим доходом(тобто  загальним виторгом   від  реалізації  продукції) і  усіма витратами - як зовнішніми, так і внутрішніми (включаючи в останні  нормальний  прибуток  підприємця). 

        На сьогодні від банку(підприємства) потрібне уміння вибрати для себе багатоцільову перспективу і задовольняти запити самих різних груп інтересів. Головною задачею керівництва банку є примирення цих несхожих і багато в чому суперечливих інтересів. В рамках добре збалансованого банку примирення цих інтересів звичайно не представляє труднощів. Одна з причин в тому, що групи впливу, як правило, не прагнуть максимізації своїх інтересів, натомість вони швидше сподіваються на отримання всього лише задовольняючого їх результату. Фактично керівники діють в зоні толерантності. Зона толерантності – це область ефективного функціонування, в межах якої банк задовольняє інтереси всіх своїх ключових груп впливу.

Банк може вийти за межі даної зони толерантності, прагнучи максимізувати один з показників, наприклад, прибутки, в збиток іншим показникам. Розширення діапазону інтересів, що враховуються, рівносильно визнанню того факту, що високої ефективності роботи навряд чи можна досягти по одному єдиному показнику. Про це свідчить досвід банків, що витримали випробування часом. Керівництво цих банків усвідомлює, що максимізація прибутку сьогодні означає жертву ринкової позиції завтра. Свою задачу вони швидше за все бачать в тому, щоб добиватися задовільного рівня по деякому переліку різнопланових, конкуруючих один з одним критеріїв.