- •Позааудиторна самостійна робота №1
- •Методичні рекомендації
- •Позааудиторна самостійна робота № 2
- •Методичні рекомендації
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Позааудиторна самостійна робота № 3
- •Методичні рекомендації
- •І рівень
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Позааудиторна самостійна робота №5
- •Значення рН деяких фізіологічних рідин організму
- •Теорії кислот та основ.
- •Методичні рекомендації
- •Рівень і
- •Рівень іі
- •Рівень ііі
- •Позааудиторна самостійна робота № 6
- •Методичні рекомендації
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Позааудиторна самостійна робота № 7
- •Хід роботи
- •Індивідуальний добовий харчовий раціон
- •Дані про хімічний склад та енергетичну цінність харчових продуктів
- •Методичні рекомендації
- •Тести для самоконтролю і рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Позааудиторна самостійна робота № 8
- •Застосування ферментних препаратів у медицині
- •Методичні рекомендації
- •Рівень і
- •Рівень іі
- •Рівень ііі
- •Позааудиторна самостійна робота № 9
- •Йонний склад нервової клітини
- •Позааудиторна самостійна робота № 10
- •Позааудиторна самостійна робота № 11
- •Тести для самоконтролю і рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Позааудиторна самостійна робота № 12
- •Тести для самоконтролю і рівень
- •Позааудиторна самостійна робота № 13
- •Способи одержання аерозолів.
- •Методи визначення типу емульсій
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Позааудиторна самостійна робота № 14
- •Тести для самоперевірки і рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Позааудиторна самостійна робота № 15
- •Електронна конфігурація атома Карбону
- •Будова молекули метану
- •-Електронна хмара зв’язку Геометрія молекули
- •Будова молекул альдегідів
- •Будова молекул карбонових кислот
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Позааудиторна самостійна робота № 16
- •Методичні рекомендації
- •І рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Позааудиторна самостійна робота №17
- •Методичні рекомендації
- •Тести для самоконтролю і рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Позааудиторна самостійна робота № 18
- •Методичні рекомендації
- •Тести для самоконтролю і рівень
- •Тести для самоконтролю і рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Позааудиторна самостійна робота № 20
- •Типи зв’язків у білкових молекулах
- •Ковалентні зв’язки
- •Тести для самоконтролю і рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Позааудиторна самостійна робота № 21
- •Тести для самоконтролю і рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Позааудиторна самостійна робота № 22
- •П’ятичленні гетероцикли з одним гетероатомом
- •П’ятичленні гетероцикли з двома гетероатомами
- •Шестичленні гетероцикли
- •Тести для самоконтролю і рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
- •Позааудиторна самостійна робота № 23
- •Мал.20.Схема подвійної спіралі днк та її реплікації. Методичні рекомендації
- •Тести для самоконтролю і рівень
- •Іі рівень
- •Ііі рівень
Ііі рівень
9.Дія якого мікроелемента спричинює порушення фосфорно – кальцієвого обміну?
а) Молібдену; б) Магнію; в) Феруму; г) Ванадію.
10.У складі макромолекули гемоглобіну містяться чотири йони Феруму (ІІ), які становлять 0,33% її маси. Обчислити молярну масу гемоглобіну (г/моль):
а) 65000; б) 67878; в) 70246; г) 72500.
Позааудиторна самостійна робота № 3
Тема: Комплексні сполуки в медицині та фармації
План
1.Поняття про метало – лігандний гомеостаз.
2.Поняття про хелатотерапію. Застосування комплексонів в медичній практиці.
3.Застосування багатоядерних КС, клатратів та йонофорів.
Час виконання: 2 години
Мета роботи: ознайомитися із застосуванням комплексних сполук в медицині та фармації.
За нормальних умов функціонування організму концентрація металів і лігандів підтримується на рівні, оптимальному для виконання певних біологічних функцій . Це пояснюють механізмом авторегуляції живих організмів, що забезпечує підтримання сталих умов, який називають гомеостазом. Причому в живих системах безперервно відбувається утворення і руйнування біокомплексів, які складаються з катіонів різних біметалів та біолігандів – амінокислот, пептидів, порфіринів, нуклеотидів тощо. Постійний обмін речовин з навколишнім середовищем дає можливість організму підтримувати на певному рівні концентрації речовин, що беруть участь у рівноважних процесах комплексоутворення, забезпечуючи стан так званого метало – лігандного гомеостазу.
Для кожного біметалу характерна своя сукупність рівноважних процесів метал – біоліганд. Детально вивченою є така рівновага катіонів Феруму, які перебувають у зв’язаному стані (в складі таких біокомплексів як міоглобін, гемоглобін, цитохроми, ферити), а також метало ферментів, зокрема каталази та пероксидази. Кожна з цих біологічно активних речовин виконує в організмі свою специфічну функцію, але в цілому їх поєднує наявність у молекулах йонів Fe(II) і Fe (III). Отже, умовою нормального функціонування багатьох біокомплексів Феруму є певна концентрація цих йонів у крові. Порушення сумарної рівноваги призводить до патологічних явищ – залізо надлишкових або залізодефіцитних станів, тобто сидерозу, в першому випадку, або анемій – у другому.
Порушення метало – лігандного гомеостазу можливе з різних причин, а саме:
дефіциту або надлишку біоелементів;
надходження катіонів токсичних металів;
надходження або утворення сторонніх лігандів;
надходження ксенобіотиків.
Катіони токсичних металів (Pb, Hg, Cd, Be, Sr) та деяких неметалів (As, Sb), токсичні ліганди (CO, CN- , S2-), ксенобіотики (пестициди, канцерогени) надходять у довкілля внаслідок антропогенної діяльності людини. Внаслідок потрапляння токсичних металів або лігандів в організм людини з повітрям, водою чи продуктами харчування до природних рівноваг долучаються нові, неприродні для організму, рівноваги. Це призводить до утворення чужих для організму комплексів, не здатних виконувати певних біологічних функцій.
Для підтримання метало – лігандного гомеостазу, а також для виведення йонів токсичних металів з організму використовують комплексони.
Полідентантні ліганди, до яких належать поліамінкарбонові кислоти називають комплексонами. Важливими комплексонами є нітрилацетатна кислота (НТА) та етилендіамінотетраацетатна кислота (ЕДТА):
Найбільше значення мають солі ЕДТА, зокрема натрієва сіль цієї кислоти Na2ЕДТА, або трилон Б, яка знаходить своє застосування в аналітичній хімії та в медичній практиці при отруєнні сполуками Кальцію (СаС2, Са(ОН)2, СаО) та інших металів. Наприклад, трилон Б, зв’язуючи йони Кальцію, перетворюється на тетацин Na2СаЕДТА, як видно з рівняння:
Препарати на основі трилону Б використовують і при отруєннях солями важких металів для виведення їх з організму. Механізм їх дії ґрунтується на здатності трилону Б утворювати хелатні комплекси з металами. Зокрема, з йонами Плюмбуму (ІІ) утворений комплекс має таку будову:
Високою здатністю до утворення хелатів з важкими металами характеризується і фосфорорганічний препарат фітин, а також сполуки з групи дитіолів – БАЛ, унітіол.
Перспективним препаратом, який знайшов широке застосування при отруєннях організму радіонуклідами, є пентацин – СаNa3ДТПА - похідна діетилентриамінпентаацетатної кислоти.
Науковий пошук, впровадження в медичну практику і застосування лікарських засобів, дія яких ґрунтується на утворенні хелатів між йонами металів та комплексонами, називають хелатотерапією.
Особливим типом координаційних сполук є сполуки включення, або клатрати. Вони утворюються методом включення одних молекул (їх умовно називають «гостями») у порожнини кристалічної гратки інших речовин, які умовно називають «господарями»:
Велике біологічне значення мають КС, які називають йонофорами. Йонофори - це природні сполуки, здатні утворювати комплекси з катіонами лужних і лужноземельних металів. Йонофори можуть утримувати йони в порожнині комплексу і переносити їх крізь мембрани.
На основі макроциклічних поліптерів одержано синтетичні аналоги йонофорів,
які називають краун – етерами, або «коронами»:
«Корони»,
як видно з наведених формул, істотно
різняться розмірами макроциклів і
відповідно отворами всередині циклу,
крізь які можуть проникати катіони
тільки певних металів. Тобто «корони»
можна використовувати як «молекулярні
сита».
Перспективними для медичної практики є поліциклічні сполуки, які називають криптандами. Криптанди – це макробіциклічні ліганди, які утворюють халатні сполуки з катіонами металів. Вони діють подібно до «корон», але характеризуються більшою специфічністю щодо йонів металів. Наприклад, синтезовано представники криптандів, що мають високу специфічність до йонів Стронцію, радіонуклід якого 90Sr дуже небезпечний для здоров’я людини.
Комплексні сполуки знаходять застосування в лікарській практиці як протимікробні, протипухлинні та вітамінні препарати, збагачені мікроелементами. Наприклад, сполуки Ауруму з прадавніх часів використовували для лікування прокази. Нині комплекси цього елемента застосовують для лікування ревматоїдних артритів, наприклад, хризолан Na3[Au(S2O3)2] та деякі комплекси ауруму з органічними лігандами (кризанол, санакризин). Ці сполуки інгібують гідролітичні ферменти, що пошкоджують суглоби. Деякі біологічно активні препарати Ауруму використовують для лікування туберкульозу.
Комплексні сполуки Цинку широко використовують у дерматології як протимікробні засоби, а карбоніли Феруму, зокрема фероцерон належить до нових препаратів для лікування залізодефіцитних анемій.
Серед комплексних сполук Платини важливе значення має електронейтральний комплекс дихлордиаміноплатина Pt(NH3)2Cl2. У 1969 р. було виявлено протипухлинну активність цієї сполуки, оскільки вона здатна інгібувати синтез молекул ДНК у канцерогенних клітинах.
