Тести для самоконтролю і рівень

1. Які з електрокінетичних явищ належать до явищ першого роду:

а) електрофорез; б) потенціал течії;

в) потенціал седиментації; г) електроосмос.

2. Переміщення в постійному електричному полі частинок рухомої ДФ відносно нерухомого ДС називається:

а) електрофорезом; б) потенціалом течії;

в) потенціалом седиментації; г) електроосмосом.

3. Всі біологічні поверхні мають:

а) позитивний заряд; б) негативний заряд; в) не мають заряду.

ІІ рівень

4. Який з йонів при електрофорезі потрібно вводити з аноду:

а) Са²⁺; б) СІ^- ; в) К⁺ ; г) SO₄^2-.

5. Потенціал перебігу на кардіограмі фіксується:

а) R- зубцем; б) Q – зубцем; в) S - зубцем; г) T - зубцем.

ІІІ рівень

6.Причиною іскрових розрядів на кінцях трубопроводів є:

а) електрокінетичні явища першого роду;

б) електрокінетичні явища другого роду.

7. У медицині електроосмос використовується для:

а) введення лікарських препаратів крізь шкіру;

б)зневоднення перев’язочного матеріалу;

в) розділення антибіотиків.

Позааудиторна самостійна робота № 13

Тема: Аерозолі, суспензії, емульсії. Застосування мікрогетерогенних систем в медичній практиці

План

1. Поняття про аерозолі, їх класифікація та значення.

2. Способи одержання аерозолів та їх властивості.

3. Суспензії, їх добування і застосування.

4. Емульсії, їх класифікація. Методи визначення типу емульсії.

5. Способи одержання емульсій та їх практичне значення.

Час виконання: 2 години.

Мета роботи: ознайомитися з мікрогетерогенними системами на прикладі аерозолів, суспензій та емульсій; розглянути їх практичне застосування в медицині.

Поняття про аерозолі та їх класифікація

Аерозолями називають дисперсні системи, які складаються з газоподібного дисперсійного середовища і твердої або рідкої дисперсної фази, інакше кажучи, це суспензія твердих або рідких час­тинок у газі.

Аерозолі класифікують за агрегатним станом дисперсної фази. Якщо це рідина, то їх називають "туманами", якщо тверді частинки, то залежно від ступеня дисперсності - "димами" або "пилом".

Дисперсність аерозолів значно нижча за ліозолі і знаходиться у межах 10⁷ - 10⁴ м-¹, а форма частинок залежить від агрегатного стану речовини дисперсної фази. У туману краплинки рідини кулясті, у диму форма частинок може бути найрізноманітнішою: голчастою, пластин­частою, зіркоподібною тощо.

За дисперсністю аерозолі з твердою дисперсною фазою поділя­ють на дими з частинками розміром 10^-9-10^-5 м і на пили, розмір час­тинок яких більший за 10^-5м Тумани, як правило, мають досить великі краплини розміром до 10 ^-5м.

Значення аерозолів

Практичне значення аерозолів дуже велике, оскільки утворення і переміщення природних аерозолів (хмар і туманів) значною мірою впли­ває на клімат регіону.

У сільському господарстві аерозолі застосовують для захисту рос­лин від шкідників та хвороб, а також для знищення бур'янів. Щоб захи­стити квітучі дерева від весняних приморозків, їх обкурюють - створю­ють димові завіси, спалюючи димові шашки.

У техніці і побуті аерозолі застосовують для покриття фарбою або лаком деталей машин, стін будинків та інших поверхонь. Порівнянно з іншими способами покриття, аерозольний метод дає значну економію матеріалів та часу.

Зростає значення аерозолів у побуті. У 60-х роках минулого сто­ліття з'явились і швидко набули популярності аерозольні балончики, в яких рідина (розчин, суспензія або емульсія речовини), яку потрібно роз­пилити, під тиском фреону надходить у клапан-розпилювач і перетво­рюється на аерозоль, або спрей. Аерозольні балончики застосовують у парфумерії та з гігієнічною метою (дезодоранти), для розпилення лікарсь­ких препаратів, інсектицидів, фарб, лаків, емалей, для чищення віконно­го скла, скляного посуду тощо.

Аерозолі знайшли застосування у медицині, зокрема, лікування ними виявилося найефективнішим у боротьбі з багатьма захворюваннями верхніх дихальних шляхів. Застосовуючи різноманітні лікарські препа­рати у вигляді аерозолів (інгаляцій), лікують простудні, інфекційні та алергічні захворювання легенів, бронхів, горла та носа.

Проте необхідно знати і про негативне значення аерозолів для жит­тєдіяльності людини. Промислові аерозолі, які утворюються в процесі видобування руд та вугілля, подрібненні матеріалів, виробництві цемен­ту та спалюванні палива, завдають шкоди природі та загрожують здо­ров'ю людини.

Прикладом негативного впливу на довкілля є утворення в промис­лових містах різного типу смогів. Особливо небезпечними є кислотні смоги, бо внаслідок їх взаємодії з хмарами випадають так звані "кис­лотні дощі". Вони викликають підкислення ґрунту, зменшуючи його родючість, спричинюють засихання лісів, особливо соснових. Ставки та озера перетворюються у розчини кислот, у яких гине вся живність.

Частинки гірських порід, цементного пилу, вугілля, азбесту та дея­ких інших речовин, особливо канцерогенних, завдають непоправної шкоди здоров'ю людини, викликають важкі професійні хвороби. Попадаючи з повітрям у легені, вони осідають на альвеолах і зумовлюють легеневі захворювання - пневмоконіози. Залежно від природи пилу розрізняють такі види пневмоконіозів: силікоз, коли діє кварцовий пил; антракоз - вугільний; азбестоз - азбестовий пил тощо. Пневмоконіози важко діа­гностувати, і може минути 10-12 років, поки виявиться руйнівна дія пилу на організм, тому лікування цих захворювань утруднене.

Пневмоконіози спричинюють диспергаційні аерозолі, однак не менш шкідливими для здоров'я людини є і конденсаційні аерозолі. Особливо небезпечні такі, що утворюються в кольоровій металургії, шкідливість яких зумовлена токсичною дією важких металів, що викликають дена­турацію білків, зв'язування їх сульфгідрильних груп і зміну механізму біохімічних реакцій у клітинах.

Шкідливо діють на здоров'я людини і патогенні аерозолі, оскільки зараження такими хворобами, як гострі респіраторні захворювання, грип, туберкульоз легенів, легенева чума, менінгіт, орнітоз тощо, відбувається головним чином при вдиханні аерозолів мікробної та вірусної природи.

Отже, вивчення фізико-хімічних властивостей аерозолів, способів їх одержання та руйнування мають суттєве значення для медицини.