32. Назвіть основні форми організації навчально-виховного процесу у внз. Покажіть їх специфіку.

33.Охарактеризуйте форми організації контролю й оцінки знань, умінь студентів. Особливості форм організації контролю й оцінки знань та умінь студентів

Навчання у ВНЗ передбачає такі види контролю: міжсесійний контроль (попередня, поточна і тематична перевірка* і підсумковий (залік, іспит*.

Міжсесійний контроль. Попередня перевірка здійснюється з метою визначення ступеня готовності студентів до навчання залежно від етапу навчання і місця проведення контролю.

Поточна перевірка є органічною частиною навчального процесу і проводиться на лекціях, семінарах, практичних і лабораторних роботах.

Тематична перевірка знань студентів здійснюється на семінарських заняттях, колоквіумах, консультаціях. Основне завдання тематичної перевірки – дати можливість студентам осмислити тему в цілому, в усіх її взаємозв'язках.

Колоквіуми – важлива форма тематичної перевірки й оцінки знань студентів. Головне завдання колоквіуму – мобілізація студентів на поглиблене вивчення найважливіших тем чи розділів курсу. Мета колоквіуму – допомогти студентам глибше розібратися в теорії питання, стимулювати їхню дослідницьку роботу.

Консультації з контрольними функціями мають два основних різновиди: а* консультації, на яких викладач перевіряє конспекти першоджерел, самостійну роботу студентів над допоміжною літературою, допомагає студентам сформулювати необхідні узагальнення; б* консультації-відпрацювання для студентів, які пропустили лекції, семінарські заняття.

Міжсесійний контроль сприяє забезпеченню ритмічної роботи студентів, виробленню в них уміння чітко організувати свою працю, допомагає викладачеві своєчасно виявити відстаючих, організувати індивідуальні творчі заняття для найменш підготовлених студентів. Дані міжсесійного контролю використовуються для внесення відповідних змін до матеріалу, що вивчається на лекціях, до змісту консультацій, індивідуальної роботи зі студентами, контрольних робіт, колоквіумів.

Підсумкова перевірка. Заліки, екзамени, курсові, дипломні та магістерські роботи, виробнича і педагогічна практика традиційно вважаються основними формами підсумкового контролю навчальної роботи студентів.

Кількість іспитів, зазвичай, не повинна перевищувати п'яти, а кількість заліків за семестр – шести, у тому числі не більше двох диференційованих.

Заліки – це підсумкова форма перевірки результатів виконання студентами практичних і лабораторних робіт, засвоєння ними матеріалу семінарських занять, результатів практики.

Іспити, зазвичай, складаються за білетами, затвердженими кафедрою або за різнорівневими тестами. Досвідчені викладачі нерідко проводять іспити за білетами у вигляді вільної бесіди. При цьому запитання білета виступають стрижнем такої бесіди, а оцінка оголошується як її підсумок. Це сприяє створенню атмосфери довіри та взаєморозуміння.

У деяких вищих закладах освіти нагромаджено певний досвід проведення іспитів без білетів (з урахуванням специфіки курсу*. Також практикують: іспит з «відкритим підручником», практичний іспит, іспит-автомат.

Курсові роботи студенти захищають на засіданнях кафедр або перед спеціально створеними комісіями.

Державні випускні іспити приймає державна екзаменаційна комісія (ДЕК* у наперед визначеному і затвердженому складі. Окрім державних екзаменів, студенти-випускники захищають перед ДЕК дипломні та магістерські роботи.

Усі згадані види контролю знань студентів (попередній, поточний, тематичний, підсумковий* є відносно самостійними, хоча й тісно пов'язаними між собою.

Успіхи навчально-пізнавальної діяльності студентів характеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються і фіксуються в оцінці. Під оцінкою успішності студентів розуміють систему певних показників, які виражають їх об'єктивні знання, уміння та навички.

Оцінювання знань – визначення та вираження в умовних одиницях (балах*, а також в оціночних судженнях викладача знань, умінь та навичок студентів відповідно до вимог навчальних програм.

Об'єктом оцінювання, на думку А. Бойко, мають бути структурні компоненти навчальної діяльності (учіння*, а саме:

1. Змістовний компонент – знання про об'єкт вивчення (уявлення, поняття, явище тощо, в тому числі про правила, засоби його перетворення, вимоги до результату; складові та послідовність виконання завдання як одиниці навчальної діяльності і т. ін.*. Обсяг знань визначений навчальними програмами, державними стандартами.

2. Операційно-організаційний компонент – дії, способи дій (вміння, навички*; предметні (відповідно до програм із навчальних предметів*; розумові (порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати тощо*; загально навчальні (аналізувати, планувати, організовувати, контролювати процес і результати виконання завдання, діяльності в цілому; вміння користуватися підручником та іншими доступними джерелами інформації*.

3. Емоційно-мотиваційний компонент – ставлення до навчання. Аналізуються такі його характеристики: характер і сила (байдуже, недостатньо виражене позитивне, зацікавлене, виразне позитивне*; дієвість (від споглядального (пасивного* до дійового*; сталість (від епізодичного до сталого*.

Саме ці характеристики змістовного, операційно-організаційного та емоційно-мотиваційного компонентів учіння студентів можуть бути покладені в основу визначення рівня навчальних досягнень, загальних критеріїв їх оцінювання та відповідних оцінок (у балах*.

Дещо інакше розглядає критерії оцінки проф. А. Алексюк. Він вважає, що під час виставлення студентові тої чи іншої оцінки викладач має враховувати:

а*  характер засвоєння вже відомих знань (рівень усвідомлення, міцність запам'ятовування, обсяг, повноту і точність знань*;

б*   якість виявленого студентом знання (логіку мислення, аргументацію, послідовність і самостійність викладу, культуру мовлення*;

в*  ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;

г*   оволодіння досвідом творчої діяльності;

ґ* якість виконання роботи (зовнішнє оформлення теми виконання, ретельність і т. ін.*.

У вищих навчальних закладах активно впроваджується кредитно-модульна система організації навчального процесу та оцінювання навчальних успіхів студентів у системі ЕSТС, в основі якої лежить накопичення оцінок за певний період навчання (модуль, семестр, рік, весь термін навчання* і за різнобічну навчально-пізнавальну діяльність. Сума цих оцінок виступає в ролі кількісного показника якості навчально-пізнавальної діяльності студента у порівнянні з успіхами його однокурсників.

Дана система оцінювання знань, умінь і навичок студентів будується за такими принципами:

• кожна навчальна дисципліна і робота студента з її опанування оцінюється у залікових одиницях, сума яких не перевищує 100 балів;

• обов'язково ведеться облік поточної роботи студента, який потім відображається у підсумковій оцінці (у залікових одиницях*;

• наявність різних видів контролю (вихідний, поточний, проміжний, підсумковий*.

Норми оцінювання. «Відмінно» – 90–100 балів (А* виставляється студентові, який виявив всебічні, систематичні і глибокі знання програмового матеріалу, вміння вільно виконувати завдання, передбачені програмою, і ознайомлений з основною та додатковою літературою, рекомендованою програмою. Зазвичай, оцінка «відмінно» виставляється студентам, які засвоїли взаємозв'язок основних понять дисципліни в їхньому значенні для набутої професії, виявили творчі здібності в розумінні і використанні навчально-програмового матеріалу.

«Добре» – 75-81 (С*; 82-89 балів (В* виставляється студентам, які виявили повне знання навчально-програмового матеріалу, успішно виконують передбачені програмою завдання, засвоїли основну літературу, рекомендовану програмою. Як правило, оцінка «добре» виставляється студентам, які засвідчили систематичний характер знань із дисципліни і здатні до їх самостійного поповнення та оновлення у ході подальшої навчальної роботи і професійної діяльності.

«Задовільно» – 60-68 балів (Е*; 69-74 бали (D* виставляється студентові, який виявив знання основного навчального матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання і майбутньої роботи за професією, справляється з виконанням завдань, передбачених програмою, ознайомлений з основною літературою, рекомендованою програмою. Здебільшого, оцінка «задовільно» виставляється студентам, які допустили огріхи у відповіді на іспиті і при виконанні екзаменаційних завдань, але спроможні усунути ці огріхи.

Оцінка «Незадовільно» – 35-59 балів (FX*; 1-34 бали (F* виставляється студентові, який виявив прогалини у знаннях основного навчально-програмового матеріалу; студентам, які неспроможні продовжити навчання чи приступити до професійної діяльності після закінчення ВНЗ без додаткових занять з відповідної дисципліни.