30. Схарактеризуйте основні компоненти підручника і навчальних посібників.

31.Визначте основні принципи організації навчально-виховного процесу у ВНЗ. Розкрийте їх сутність.

Основні форми організації навчально-виховного процесу у ВНЗ, їх класифікація та характеристика

Навчальна робота у ВНЗ організовується й реалізується у формі навчальних занять, основними видами яких є: лекція, семінар, практичне заняття, лабораторна робота, індивідуальні заняття, самостійна робота студента, консультації.

Головною формою навчального процесу у вищій школі є лекція – логічно завершений, науково обґрунтований, послідовний і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, теми чи розділу навчального предмета, ілюстрований за необхідності наочністю та демонструванням дослідів.

Термін «лекція» походить від латинського lektio – читання. Як форма навчання, лекція з’явилася ще в античному світі, набула розвитку в середні віки і нині не втратила свого значення.

У сучасних умовах лекція виконує такі функції:

• інформаційну;

• мотиваційну;

• організаційно-орієнтаційну;

• професійно-виховну;

• методологічну;

• розвивальну.

Лекція тісно пов’язана з усіма іншими формами організації навчально-виховної роботи – семінарськими, практичними і лабораторними заняттями. У цьому розумінні кажуть про лекційно-семінарську систему навчання.

Види лекцій. Лекції класифікують за кількома критеріями.

1. За дидактичними завданнями лекції поділяють на вступні, тематичні, настановчі, оглядові, заключні (А. Алексюк, Т. Галушко, 3. Курлянд*.

2. За способом викладу навчального матеріалу виокремлюють такі види лекції: проблемні лекції, лекції-візуалізації, бінарні лекції або лекції-дискусії, лекції із заздалегідь запланованими помилками, лекції-прес-конференції (А. Алексюк*.

3. За побудовою лекції поділяють на: а* лекції з заздалегідь зконструйованою будовою, заданою логікою і змістом та б* лекції варіативної побудови, що ініціюються навчальними ситуаціями, рівнем розуміння та ставленням аудиторії до прослуханого.

4. За місцем в системі навчального процесу розрізняють лекції, що передують самостійній роботі студента (найбільш поширений тип лекції* та лекції, що завершують певний етап самостійної роботи студента.

В умовах сучасної вищої школи поряд із лекцією важливою формою організації навчання є семінарське заняття.

Семінарське (лат. seminarium – розсадник* заняття – вид навчальних практичних занять студентів вищих навчальних закладів, який передбачає самостійне вивчення студентами за завданням викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наочним оформленням матеріалу у вигляді реферату, доповіді, повідомлення тощо.

Семінарські заняття тісно пов’язані з лекціями та іншими формами навчальної роботи у вищому навчальному закладі і зорієнтовані на формування у студентів умінь і навичок самостійно здобувати знання.

Hайпоширенішими є такі види семінарських занять: розгорнута бесіда, доповідь (повідомлення*, обговорення рефератів і творчих робіт, коментоване читання, розв’язування задач, диспут, конференція тощо (А. Алексюк, А. Бондар*; просемінар, власне семінар, спецсемінар (М. Фіцула*.

Якість проведення семінарських занять залежить від рівня підготовки студентів і викладачів. Існує три форми підготовки студентів до різних видів семінарських занять:

1. усі студенти готують повідомлення з основних питань;

2. кожен студент готує реферат на певну тему;

3. студент самостійно готує доповідь творчого характеру, яка містить елементи дослідницького характеру.

Однією із найпоширеніших форм організації навчального процесу у вищій школі є практичні заняття або практикуми (від грец. prakticos – діяльний*.

Практичне заняття – форма навчального заняття, за якої викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування через індивідуальне виконання відповідно до сформульованих завдань.

Практичне заняття спрямоване передусім на поглиблення і розширення знань, здобутих на лекціях, або з першоджерел чи різних видів посібників, а також на оволодіння методикою роботи з науковим матеріалом і найтиповішими для певної дисципліни практичними навичками, що вимагає чіткого, продуманого планування.

У навчальному процесі використовуються дві форми проведення практичних робіт:

-     фронтальна, за якої після викладення на лекції теорії всі студенти групи виконують одночасно одну практичну роботу на однаковому обладнанні; у такому разі наявний єдиний план і однакова послідовність дій для всіх студентів групи;

-     індивідуальна, за якої студенти групи, поділені на бригади, виконують різні за тематикою, змістом і планом практичні роботи. До такої форми вдаються за відсутності належної матеріальної бази для реалізації фронтальної роботи студентів.

Індивідуальне заняття проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Такі заняття організовуються за окремим графіком з урахуванням індивідуального навчального плану студента і можуть охоплювати частину або повний обсяг занять з однієї чи декількох навчальних дисциплін, а в окремих випадках – повний обсяг навчальних занять для конкретного освітнього або кваліфікаційного рівня.

Види індивідуальних навчальних занять, їх обсяг, форми та методи проведення, форми та методи поточного та підсумкового контролю (крім державної атестації* визначаються індивідуальним навчальним планом студента.

Консультація – форма навчального заняття, за якої студент отримує від викладача відповіді на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування, йому незрозумілих.

Консультація може бути індивідуальною або проводитися для групи студентів, залежно від того, консультує викладач студентів з питань, пов'язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни. Обсяг часу, відведений викладачеві для проведення консультації з конкретної дисципліни, визначається навчальним планом.

Окрім названих форм, у навчальному процесі вищої школи використовуються також лабораторні заняття, факультативи, спецкурси та спецсемінари.

У формуванні особистості майбутнього учителя важливе місце займає виховна робота вищого педагогічного навчального закладу.

До найбільш ефективних форм організації виховної роботи, які використовуються у вищих навчальних закладах, належать: бесіди, лекторії, зустрічі, екскурсії, турніри КВК, вікторини, інформаційно-пізнавальні години, гурткова робота, круглі столи, ділові зустрічі, дискусії, захист майбутніх професій, тематичні конференції, диспути, брифінги, літературні читання, усні журнали, читацькі конференції, тематичні вечори та вечори відпочинку, свята, обряди, участь у державних акціях, дні факультету, спортивні змагання, козацькі забави, участь у студентських олімпіадах, робота клубів за інтересами, огляди художньої самодіяльності, агітбригади, конкурси, робота в таборах праці і відпочинку, екологічні, фольклорні, історичні, археологічні та етнографічні експедиції, культпоходи до театрів, кінотеатрів, музеїв, на художні виставки, фестивалі, відеолекторії, концерти класичної та популярної музики, комп'ютерні заняття тощо.

Важлива роль у вихованні студентської молоді належить куратору академічної групи. Кураторами призначаються досвідчені викладачі кафедр ВНЗ з урахуванням особливостей спеціальності студентів академічної групи.