Тема 2. Основи культури української мови. План

1. Мова й культура мовлення в житті професійного комунікатора.

2. Комунікативні ознаки культури мови.

3. Комунікативна професіограма фахівця.

4. Словники у професійному мовленні. Типи словників.

5. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.

6. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет.

7. Стандартні етикетні ситуації.

8. Парадигма мовних формул.

1. Комунікатор (від лат. соттипісо - "роблю спільним, зв'язую, спілкуюсь") це той, хто передає інформацію. Ключовими елементами комунікативно процесу є комунікатор і власне текст повідомлення. Кінцевий ефе: повідомлення значною мірою залежить від так званої кредитності комунікатор тобто від початкового рівня довіри адресата повідомлення до його джерел Останнє залежить, головним чином, від двох факторів: сприйнят компетентності і сприйняття надійності комунікатора. Адресат із більшо увагою поставиться до повідомлення, що надійшло з авторитетного джерела.

Другим ефективним способом представити комунікатора як компетенті особу є впевнене й переконливе озвучування позиції, що відображає вихід установки адресата. Цей прийом широко використовується політичний лідерами, що "заробляють бали" на популізмі й демагогії.

З точки зору ефективності мовленнєвого повідомлення значимою рисо комунікатора є його привабливість для адресата. Для високоінтелектуальних ^г освічених людей переконливо звучать ретельно вибудувані, логічні

обґрунтовані повідомлення. Крім того, вони ефективні, якщо адресат із самого початку виявляє великий інтерес до предмету повідомлення. Для слабо зацікавленої чи малоосвіченої аудиторії більш значимим є повідомлення, що апелюють до емоцій та ірраціональних спонукань [1].

Виділяють три позиції комунікатора під час комунікативного процесу.

• відкриту - комунікатор відкрито оголошує себе прибічником викладеної точки зору, оцінює різні факти для її підтвердження;

• відсторонену - комунікатор тримається підкреслено нейтрально, зіставляє суперечні точки зору, не виключаючи орієнтації на одну з них, проте не заявлену відкрито;

• закриту - комунікатор не розголошує своєї точки зору, інколи навіть звертається до спеціальних засобів, щоб її приховати [16].

Комунікатор - учасник спілкування, який виконує певну соціальну роль у конкретних соціально-комунікативних умовах. Поведінка комунікатора, зміст його висловлювання, характер його мовлення залежить від того, хто є носієм комунікативної функції - дитина чи дорослий, людина освічена чи ні, людина з міста чи села, робітник чи службовець тощо.

Професійним є той комунікатор, який усвідомлює власні процеси передачі або споживання інформації, керує ними, вдосконалює свої вміння й навички, майстерно організовує процес передачі або переробки інформації [19].

Спеціаліст повинен володіти системою таких професійних умінь, які формуються на основі знань про свій фах і являють собою складну систему інтелектуальних та фізичних дій, спрямованих на оволодіння виробничим процесом із метою отримання необхідного результату.

Професійні вміння й покладені в їх основу професійні навички називаються професіограмою [19].

До професійних комунікаторів належать професійні мовці та професійні співбесідники (аналітики мовлення). Професійні мовці формуються на основі:

• усвідомлення процесів породження висловлювання;

• механізмів виникнення повідомлення;

• усвідомлення тих факторів (чинників), які впливають на мовця під час виникнення повідомлення.

На механізм породження висловлювання впливають такі фактори:

1. Мотив - опредмечена потреба людини. Виступає стимулом, поштовхом до діяльності людини.

2. Соціальна ситуація, що включає в себе:

соціальний час - напр., проти ночі не згадують нечистого;

соціальний простір: у нас - за кордоном, тут - там, у місті - селі;