2.3 Методика визначення лізингових платежів та оцінка ефективності лізингу

Лізингові відносини реалізуються за допомогою різноманітних важелів та інструментів, але найбільш істотне значення в теорії і на практиці мають дві економічні форми: лізингові платежі і закриті угоди.

Центральним, найбільш важливою ланкою організації лізингових угод є економічно обгрунтований склад і розмір лізингових платежів.

Плата за лізинг - це форма економічних відносин власника й орендаря з розподілу доходу, створеного в процесі використання об'єкта лізингу. Вона виконує функції відшкодування вартості засобів виробництва, накопичення капіталу і стимулювання підприємницької діяльності. 

Лізингові платежі - це одна з економічних форм реалізації права власності на майно (додаток 10).

У змісті лізингових платежів можна виділити три найбільш істотних компоненти:

• складу платежів за економічними елементами;

• розмір або рівень платежів;

• методи (способи) розрахунків.

Одним з головних принципів визначення лізингових платежів є зворотність орендованих засобів з певним приростом. Але величина поворотної вартості лізингового об'єкта не повинна бути предметом торгу. На момент скоєння лізингової угоди величина відома заздалегідь, тому в складі лізингових платежів вона може бути незмінною протягом усього нормативного терміну використання майна. Вартість засобів виробництва переноситься працею лізінгопользователя на знову створюваний продукт.

Методологічною основою визначення розміру лізингових платежів є механізм розподілу валового доходу, створеного лізінгопользователем, який забезпечував би взаємовигідне поєднання інтересів його і власника лізингового об'єкта при середній нормі прибутку. Щоб після внесення лізингових платежів орендар не тільки відшкодував виробничі витрати з виручки від реалізації продукції, а й отримав дохід, необхідний для розширеного відтворення і особистого споживання. Але й лізингодавець (власник майна) мав необхідні доходи, інакше немає сенсу передавати майно в лізинг.

Теоретично розрізняють верхню і нижню межі лізингових платежів:

1. Верхня межа визначається максимально можливим рівнем плати, при якому досяжно просте і розширене відтворення при середній галузевої норми прибутку у господарюючого суб'єкта - орендаря. У такому випадку відшкодування всіх витрат лізингодавця в лізингові платежі включається максимальний рівень прибутку власника майна:

Лз = Вз + Рм, (2.1)

де ЛП - кордон лізингових платежів;

Вз - відшкодування всіх витрат лізингодавця;

Рм - максимальний рівень прибутку власника майна.

2. Нижня межа - це мінімально можливий рівень лізингових платежів, при якому досягається просте відтворення майна, зданого в лізинг.

Реальний розмір лізингової плати знаходиться між верхньою і нижньою межами і визначається шляхом домовленості і усвідомлено діючих сторін, а при конкурсному відборі - на основі попиту і пропозицій. 

Слід розрізняти види лізингових платежів як спосіб їх здійснення і форми, тобто зовнішнє матеріально-речовий або вартісне втілення платежів.

У залежності від методу нарахування виділяють чотири види лізингових платежів:

- Фіксовані ставки, що встановлюються у грошовій, натуральній або змішаній формі в абсолютній сумі за угодою;

- Часткові платежі, що розраховуються як частка від обсягу реалізованої продукції, виробленої на орендованому майні, шляхом участі в прибутку або валовому доході лізингоодержувача та ін Це простий, зручний і вигідний для користування об'єкта лізингу спосіб встановлення платежів. Але він має суттєвий недолік: при вмілій, ефективній роботі і високих виробничо-фінансові результати лізингові платежі значно підвищуються, що служить зниження мотиваційних стимулів у підприємців;

- Сукупні (мінімальні) платежі - це сума всіх лізингових платежів за весь період лізингу плюс плата за викуп орендованого майна у власність після закінчення угоди;

- Платежі у відсотках від вартості зданого в лізинг об'єкта найбільш поширений метод нарахування. Розмір оплати за лізинг встановлюється в залежності від характеру обладнання та термінів його окупності.

За способом сплати залежно від економічного стану лізингоодержувача застосовуються такі види лізингових платежів:

- Лінійні, що сплачуються пропорційно рівними частками;

- Прогресивні (зростаючі) - невеликі внески, що встановлюються в початковий період контракту, які поступово збільшуються в міру освоєння устаткування і розширення обсягу виробленої продукції;

- Дегресивним - поступово зменшуються виплати, більшою мірою застосовуються при прискорених платежах на початковому етапі лізингу. Вони значно знижують ризик власника майна і розширюють свободу дій орендаря;

- Сезонні - застосовуються в сільському господарстві та в переробних галузях з сезонним характером процесу виробництва, де можливості сплати набагато поліпшуються після збирання врожаю;

- Одноразові платежі - виробляються після поставки об'єкта лізингу та підписання сторонами акту приймання устаткування;

- Періодичні - щомісячні, поквартальні або щорічні платежі зазвичай широко застосовуються на практиці по встановлюється сторонами графіком;

- Платежі з авансом - часткова передоплата в момент підписання лізингової угоди, яка потім віднімається із загального обсягу лізингових платежів, а решта суми погашається в установленому порядку.

Розрахунок розмірів лізингових платежів може проводитися різними методами в залежності від виду лізингу, форми і способи виплат, а також умов функціонування економіки, тобто при стабільному розвитку або з урахуванням інфляційних процесів.

В умовах стабільної економіки вартість лізингу складається з суми амортизаційних відрахувань на об'єкт, плати за кредитні ресурси, маржі (комісійних виплат) лізингової компанії, оплати сервісних послуг користувачеві майна, податку на додану вартість, митних платежів (при зовнішньому лізингу), витрат зі страхування ризиків та ін

1. Амортизаційні відрахування на використовуваний об'єкт

АТ = N ам * БС, (2.2)

де N ам - норма армотізаціонних відрахувань, обумовлена ​​при прийнятті об'єкта до обліку (залежить від терміну експлуатації об'єкта);

БС - вартість об'єкта за балансом (предмет лізингової угоди).

2. Компенсація лізингодавцю за використані кредитні кошти

ПК = КС * Ставка по кредиту (%), (2.3)

де ПК - плата за кредит;

КС - кредитні кошти, використані на придбання об'єкта лізингу.

Ксn = (Осн + ОСК) * D, (2.4)

де Ксn - плата за використовувані кредитні ресурси у році n

Осн, оск - залишкова вартість об'єкта лізингу на початок року і на його кінець. D - частка позикових коштів у загальній вартості об'єкта лізингу.

2. Розмір комісійних виплат

Може розраховуватися або від балансової вартості об'єкта, або від його середньорічний залишкової вартості.

Kn = БС * Ставка К (%), (2.5)

де К n - комісія у році n,

БС - вартість об'єкта за балансом (предмет лізингової угоди).

Kn = (Осн + ОСК) * ставка K (%), (2.6)

де K - ставка по комісії, що розраховується по відношенню до тієї чи іншої базі;

Осн, оск - залишкова вартість об'єкта лізингу на початок року і на його кінець.

4. Плата за додаткові допоміжні послуги лізингодавця, тобто сума витрат на оплату кожної з послуг лізингоотримувачу з боку лізингодавця послуг.

У n = У1 + У2 + ... + У m, (2.7)

де У1, У2 ... У m - плата за послуги лізингодавця.

5. Податок на додану вартість

ПДВ n = Bn * Ставка ПДВ (%), (2.8)

де В n - виторг від угоди за договором у році n.

Bn = АТ n + Kn + ПК n + У n, (2.9)

де АТ - амортизаційні відрахування,

Kn - комісія,

ПК n - плата за кредит,

У n - плата за додаткові послуги лізингодавця.

Таким чином, підсумовуючи все вище описані розрахункові величини, ми отримуємо загальну суму лізингових платежів, які в подальшому розподіляємо в залежності від визначених договором лізингу періодів оплати. 

При лінійному графіку внесення платежів базовий коефіцієнт, використовуваний у всіх розрахунках, визначається за формулою:

К = (2.10)

де Пс - процентна ставка фінансування;

Т - кількість платежів на рік (1,2 4, 12);

т - загальна кількість платежів протягом усього терміну дії лізингової угоди:

т = Т * Тл, (2.11)

де Тл - строк лізингу (в роках).

Для визначення лізингового платежу з урахуванням залишкової вартості об'єкта лізингу розраховується коефіцієнт за формулою:

Кос = 1:  + З * 1: (1 + Пс:  , (2.12)

де Со - залишкова вартість об'єкта у відсотках від початкової вартості.

Якщо застосовується платіж з авансом у момент підписання лізингового контракту, то розмір лізингових платежів коригується на коефіцієнт Ка, обумовлений наступним чином:

Ка = (2.13)

де Т - кількість платежів на рік;

Пс - процентна ставка фінансування.

При відстрочці внесення першого платежу сума лізингової плати коригується на коефіцієнт Ко:

Ко = (2.14)

де о - термін відстрочки в роках.

Таким чином, формула розрахунку лізингових платежів має наступний вигляд:

(2.15)

Ефективність лізингових операцій вивчається у лізингоодержувача і лізингодавця.

Недоліком лізингу в порівнянні з кредитами банку є його більш висока вартість, тому що лізингові платежі, які сплачує підприємство-лізингоотримувач лізинговому установі, повинні покривати амортизацію майна, вартість вкладених грошей і винагорода за обслуговування покупця.

Переваги лізингу для орендаря:

1. Підприємство-користувач звільняється від необхідності інвестування одноразової великої суми, а тимчасово вивільнені суми грошових коштів можуть використовуватися на поповнення власного оборотного капіталу, що підвищує його фінансову стійкість.

2. Гроші, заплачені за оренду, враховуються як поточні витрати, які включаються до собівартості продукції, у результаті чого на дану суму зменшується оподатковуваний прибуток.

3. Підприємство-орендар замість звичайного гарантійного терміну отримує гарантійне обслуговування обладнання на весь термін оренди.

4.Появляется можливість швидкого нарощування виробничої потужності, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємства. Крім того, лізинг дає підприємству-орендарю певні нефінансові переваги.

Лізинг як альтернативного фінансового прийому замінює джерела довгострокового і короткострокового фінансування. Тому переваги і недоліки лізингових операцій порівнюють в першу чергу з перевагами і недоліками традиційних джерел фінансування інвестицій (довгострокових і середньострокових кредитів).

При оцінці ефективності лізингу враховується не тільки економія коштів, але і інші перераховані вище переваги. Для цього використовуються система приватних і узагальнюючих показників, як при оцінці ефективності капітальних вкладень, а саме приріст обсягу продукції, підвищення її якості та конкурентоспроможності, зростання продуктивності праці, прибутку, рентабельності, скорочення терміну окупності і т.д.

Рентабельність лізингу - це відношення суми отриманого прибутку до суми витрат по лізингу.

Термін окупності лізингу для підприємства-лізингоотримувача визначається відношенням суми лізингових платежів до середньорічної сумі додаткового прибутку від застосування орендованих засобів. Приріст прибутку за рахунок використання лізингового обладнання можна визначити одним із наступних способів:

а) множенням фактичної суми прибутку на питому вагу випущеної продукції на лізинговому устаткуванні;

б) множенням витрат по лізингу на фактичний рівень рентабельності витрат підприємства;

в) множенням зниження собівартості одиниці продукції, виробленої на лізинговому устаткуванні, на фактичний обсяг продажів цієї продукції.

Ефект може бути не тільки економічний, а й соціальний, що виражається в полегшенні та поліпшенні умов праці працівників підприємства.

Ефективність лізингу в лізингодавця також оцінюється з допомогою показників рентабельності і терміну окупності інвестицій в лізингові операції. Рентабельність визначається відношенням чистого прибутку до витрат з лізингу в цілому і за кожним договором. Термін окупності витрат по лізингу можна встановити, якщо витрати по лізингу розділити на середньорічну суму чистого прибутку від лізингу. Витрати по лізингу у лізингодавця включають в себе вартість придбання основних засобів у виробників, суму відсотків за кредити банку (якщо покупка здійснювалася за рахунок їх), суму страхових внесків за страхування лізингового майна, суму витрат по гарантованому обслуговуванню зданих в оренду засобів, зарплату персоналу і інші витрати. Аналізується також ступінь, на основі вивчення платоспроможності орендарів, і акуратності виконання договірних зобов'язань по попереднім контрактам.

У процесі аналізу необхідно зробити порівняння показників ефективності лізингу за звітом з показниками за договором, встановити відхилення та визначити причини цих відхилень і врахувати їх під час укладення подальших угод.