6

Тема 9. Управління фінансово-господарськими ризиками

1. Сутність і види ризиків підприємницької діяльності

2. Прийняття фінансових рішень в умовах невизначеності

3. Інструменти управління фінансово-господарськими ризиками Питання на самостійне опрацювання (теми доповідей):

1. Фактори виникнення операційних, інвестиційних і фінансових ризиків

2. Методи дослідження фінансових ризиків

3. Кількісні критерії оцінювання ризиків фінансово-господарської діяльності підприємства

1. Сутність і види ризиків підприємницької діяльності

Ризики фінансово-господарської діяльності є невід’ємним елементом фінансового менеджменту.

Управління такими ризиками спрямоване насамперед на забезпечення стабільності фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання у просторі та часі, а також підтримання належного рівня його конкурентоспроможності у короткостроковій та довгостроковій перспективі.

Досягнення таких цілей можливе за виконання таких вимог:

• ідентифікація господарських ризиків, пов’язаних з прийняттям фінансових рішень;

• оцінювання рівня ризиків, пов’язаних з реалізацією господарських операцій;

• визначення та аналіз взаємозв’язків між ризиками та іншими параметрами фінансово-господарської діяльності;

• обґрунтування доцільності прийняття ризику та розрахунок максимальної величини утримання ризику;

• пошук методів нейтралізації ризиків;

• забезпечення уникнення, покриття або перерозподілу ризику у просторі та часі;

• оцінювання ефективності діяльності фінансового менеджера щодо управління ризиками.

Джерелом усіх ризиків, які формуються у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, є будь-яке управління фінансове рішення щодо певної господарської операцій.

Аналізувати економічні зв’язки та ризик, зумовлений їх виникненням, існуванням, зникненням, допомагає, певною мірою, класифікація ризиків.

• За характером зв’язків ризики поділяють на: систематичні (ринкові, цінові) і несистематичні (індивідуальні, специфічні).

Систематичні ризики характерні для економіки або певного ринку загалом. Вони стосуються змін валютних курсів, процентних ставок, фондових індексів, поточних та ф’ючерсних цін товарів. До систематичних належать також інфляційний і дефляційний ризики. Такі ризики зачіпають фінансовий стан широкого кола учасників економічних відносин, тому не піддаються диверсифікації. Для дослідження цієї категорії ризиків потрібні принципи та методи аналізу складних систем.

Несистематичні ризики мають відношення до окремих ділових одиниць, об’єктів інвестування тощо. Навіть суттєво впливаючи на фінансовий стан окремих осіб, вони можуть майже ніяк не зачіпати інтереси інших. За кожним окремим напрямом аналіз несистематичних ризиків має багато особливостей і, відповідно, при великій кількості об’єктів аналізу стає дуже трудомістким. Водночас управління несистематичними ризиками полегшується завдяки можливості їх диверсифікувати. До найважливіших несистематичних ризиків належить кредитний ризик – ризик невиконання своїх зобов’язань однією зі сторін угоди.

• За сферою виникнення можна виділити такі види ризиків: фінансування, інвестування, постачання, виробництва, збуту, транспортування.

• За середовищем виникнення варто розрізняти внутрішні та зовнішні ризики.

• Залежно від можливих результатів прояву ризики бувають підприємницькі (динамічні) і чисті (статичні).

Підприємницький ризик означає можливість отримання як збитків, так і прибутків у результаті прийняття господарських рішень. Наприклад, наперед невідомо прибутковим чи збитковим виявиться деякий проект. Чисті ризики обумовлені можливістю отримання лише негативного результату в разі настання деяких подій (крадіжка, шахрайство, аварія тощо).

• За доцільністю прийняття ризик варто відносити до однієї з таких груп:

• ризик, який необхідно прийняти як невід’ємну складову певного бізнесу;

• ризик, який можна собі дозволити;

• ризик, який не можна собі дозволити;

• ризик, який не можна не дозволити.

• За рівнем можливого негативного прояву доцільно виділяти такі зони ризику:

• безризикова зона;

• зона допустимого ризику;

• зона критичного ризику;

• зона катастрофічного ризику.

Бувають ризики зумовлені співвідношеннями фінансових показників, наприклад, кредиторської заборгованості і власного капіталу, постійних і змінних витрат тощо.

Від них суттєво відрізняються операційні ризики, тобто ризики, пов’язані з окремими діями. Об’єктами операційного ризику можуть бути розрахунково-касові операції юридичних і фізичних осіб, трансакції через системи електронних платежів і через кореспондентські рахунки тощо.

• За характером прояву операційні ризики можна розділити на декілька підвидів.

Ризик витоку або руйнування необхідних для бізнес-процесів інформаційних активів. Умисне або випадкове видалення яких-небудь файлів автоматизованої інформаційної системи (АІС) може призвести до неможливості виконання прийнятих на себе зобов’язань і завдання збитків своїм клієнтам.

Ризик використання в діяльності ділової одиниці необ’єктивних або сфальсифікованих інформаційних активів. Найпростіший приклад – фальсифікація платіжного документа. Складнішим варіантом є повтор раніше переданого платіжного доручення.

Ризик відсутності у керівництва підприємства об’єктивної та актуальної інформації. Даний вид ризику яскраво виявляється в атаках “відмова в обслуговуванні”, які призводять до відмови і простою окремих компонентів АІС.

Ризик розповсюдження невигідної або небезпечної для ділової одиниці інформації. Цей ризик має достатньо багато проявів – від чуток, компромату і наклепу до витоку з фірми яких-небудь документів, потрапляння яких у засоби масової інформації може завдати збитків.

Зрозуміло, що такі ризики стосуються не тільки основних бізнес-процесів організації, але й другорядних процедур. Прикладами цього можуть слугувати підміна головної сторінки веб-серверу або атака комп’ютера, де опрацьовують запити клієнтів.