
- •Тема 3 стратегія соціально-економічного розвитку країни *Макроекономічне програмування
- •*Макроекономічне планування у системі державного регулювання економіки
- •Етапи розвитку (еволюція) макроекономічного планування у країнах з розвиненою ринковою економікою:
- •Принципи макроекономічного планування
- •Основні риси директивного планування
- •Основні ознаки індикативного планування
- •Принципи індикативного планування:
- •Тема 4 ФінансовО-крЕдитна політика
- •*Державний бюджет як інструмент державного регулювання економіки
- •Механізми бюджетного регулювання
- •Негативні економічні наслідки зростання державного боргу:
- •*Податки як інструмент державного регулювання економіки
- •*Грошово-кредитне регулювання економіки
- •Національний банк як суб’єкт державного регулювання економіки, його завдання і функції
- •Інструменти грошово-кредитного регулювання економіки
- •Порівняльна характеристика інструментів прямого та непрямого впливу на грошово-кредитну політику
- •3.3 Антиінфляційна політика
- •3.4. Державне регулювання цін
Тема 3 стратегія соціально-економічного розвитку країни *Макроекономічне програмування
Програмування – це розробка та реалізація окремих економічних програм щодо проблем, які не можуть бути вирішеними через ринкові механізми.
Мета державного програмування – досягнення прийнятного для суспільства варіанта розвитку економіки.
Специфічні особливості програмування:
діє паралельно ринковому механізму, коректуючи, але не скасовуючи його;
спрямовує діяльність економічних суб’єктів, а не керує ними;
базується на структурному регулюванні;
має системний і комплексний характер.
Види державних програм за терміном виконання:
довготермінові (10-20 років);
середньотермінові (4-5 років);
короткотермінові (1 рік).
Види державних програм за змістом:
спеціальні програми розвитку окремих галузей, секторів або районів (наприклад, “Державна програма розвитку вугільної промисловості”);
програми щодо певних загальнонаціональних проблем (наприклад, “Державна програма зайнятості”);
програми досягнення економічної рівноваги (наприклад, фінансові програми).
Види програм за масштабом проблем:
великомасштабні комплексні програми (наприклад, “Комплексна програма НТП”);
програми соціально-економічного розвитку (наприклад, “Житлова програма”);
вузькі науково-технічні програми.
Види програм за правовим статусом:
індикативні;
директивні.
Комплексна цільова народногосподарська програма – це державний, адресний плановий документ, у якому визначений за ресурсами, виконавцями та сторонами комплекс економічних, техніко-виробничих, науково-дослідних, організаційно-господарських заходів, до яких залучені відповідні галузі, господарські органи та регіони.
Види комплексних цільових програм за змістом:
соціально-економічні;
виробничі;
науково-технічні;
екологічні;
інституційні;
регіональні.
Формування системи цілей програми передбачає визначення головної мети з наступним її дезагрегуванням на ієрархічну множину конкретніших цілей (“дерево цілей”).
Процедура побудови “дерева цілей” є евристичною, тобто ґрунтується на оцінці експертів і має такі стадії:
побудова функціонального дерева цілей;
формування комплексу цілереалізаційних систем;
попередні оцінки і відбір цілереалізаційних систем;
розробка цільових нормативів;
ранжування цілей.
Розробка попереднього проекту програми передбачає:
оголошення конкурсу на найефективніше вирішення проблеми;
розглядання пропозицій, що надішли на конкурс;
розробка декількох варіантів програми;
вибір оптимального варіанта програми.
Розробка розгорнутого проекту програми передбачає комплексну оцінку програми і програмних заходів. Економічний механізм включає методи визначення та використання економічних важелів, виділення фінансових та матеріально-технічних ресурсів і розпорядження ними, оцінку й стимулювання діяльності виконавців.
*Макроекономічне планування у системі державного регулювання економіки
Макроекономічне планування – це:
свідома діяльність держави з метою досягнення бажаного стану національної економіки;
розробка моделі досягнення бажаного й очікуваного стану національної економіки за умови одночасного визначення шляхів, способів, засобів і термінів забезпечення цього стану та кінцевих результатів (показників).