Мораторій

1. Етимологія. Слово запозичене з латинської мови: moratorius — що уповільнює, відстрочує.

У XVI-XVII ст. в укр. Мові вживається «мораторій».

Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Редкол О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. К. Наук думка 1989. Т. 3: К-М / Укл. Т. В. Лукінова та ін. − 1989 С. 511.

2. Значення терміна. Мораторій − міжнародний термін.

1) У цивільному праві — відстрочення виконання зобов'язання, що встановлюється д-вою на певний строк або до припинення обставин надзв. характеру. Може поширюватися на всі зобов'язання, деякі їх категорії або на певних боржників. За зак-вом України М. зупиняє перебіг строків позовної давності для будь-яких видів зобов'язань (п. 2 ст. 78 Цивільного кодексу України). 2) В міжнародному праві — домовленість держав про відстрочення або утримання від певних дій на визначений або невизначений строк.

Юридична енциклопедія В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. К.: «Укр. енцкл.». 1998 Режим доступу. http: // cyclop. com. Ua / content / view 1194/58/1/17/

3. Сфера застосування спеціально юридичний термін, міжгалузевий.

4. Приклад уживання: «Мораторій на відчуження земельних часток (паїв) був запроваджений з прийняттям 18.01.2001 Закону України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)».

5. Правописні норми : «У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються»

Мандат

1. Етимологія. Слово запозичене з французької мови; французьке mandat походить від лат. mandatun — що доручення, наказ.

У XVI-XVII ст. в укр. Мові вживається «мандат».

Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Редкол О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. К. Наук думка 1989. Т. 3: К-М / Укл. О. С. Мельничук та ін. − 1989 С. 379.

2. Значення терміна. Мандат: 1) повноваження, наказ, доручення бути представником волі та інтересів людини, спільноти людей, сусп-ва, д-ви, виступати від їхнього імені; 2) правові відносини, що виникають та існують у зв'язку із представництвом; 3) строк дії наданих повноважень; 4) док-т, що посвідчує повноваження особи, органу, установи та ін., яким вони надані; 5) у Давньому Римі — різновид імп. конституцій (законів), сутність якого полягала у повноваженнях чи інструкціях, наданих імператором своїм намісникам у провінціях та ін. чиновникам. Види М.: 1) представницький — доручення, повноваження, що виникають і існують у зв'язку з представництвом; 2) депутатський —повноваження, які надаються депутату виборцями шляхом його підтримки на виборах; публічна функція, яку здійснює депутат, член парламенту або ін. представн. органу влади, та док-т, який підтверджує законність повноважень депутата представн. органу, визначає обсяг його повноважень; 3) у міжнародному праві — повноваження на управління територіями, які внаслідок Першої світ, війни 1914—18 перестали бути колоніями Німеччини та Оттоманської імперії. М. на опіку щодо таких територій отримували від Ліги Націй держави-мандатарії — Великобританія, Бельгія, Франція, Японія та ін. Мандатна система була ліквідована після Другої світ, війни 1939—45. ООН створила замість неї систему міжнародної опіки. Учасниками (суб'єктами) відносин, які виникають у зв'язку з М., є: мандатарій — фіз. або юрид. особа, яка бере на себе виконання доручень ін. особи (мандатора), що пов'язано із здійсненням певних дій, які мають юрид. значення; манда-тор — фіз. або юрид. особа, яка дає юрид. доручення ін. суб'єктові і наділяє його відповідними повноваженнями. Мандатні відносини в істор. аспекті будувалися на особливій довірі довірителя до повіреного і, як правило, на безоплатних засадах. При втраті довіри довіритель мав право в будь-який час відкликати доручення. Повірений у разі неможливості виконати доручення відповідно до одержаних вказівок мав право відмовитися від його виконання за умови, що це не зашкодить довірителю. Повірений мав право на покриття витрат, пов'язаних з виконанням доручення. Незважаючи на безоплатний характер мандатного доручення, повірений відповідав за помилки, допущені при його виконанні.

Юридична енциклопедія В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. К.: «Укр. енцкл.». 1998 Режим доступу. http: // cyclop. com. Ua / content / view /1174/58/1/6/#12933

3. Сфера застосування спеціально юридичний термін, міжгалузевий.

4. Приклад уживання: «стаття 3 Закону України «Про статус народного депутата України» : несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності»

5. Правописні норми: « У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються»

Маніфест

1.Етимологія. Слово запозичене з французької мови (можливо через німецьку); французьке manifeste походить від лат. manifestus — що явний, очевидний.

У XVI-XVII ст. в укр. Мові вживається «маніфест».

Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Редкол О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. К. Наук думка 1989. Т. 3: К-М / Укл. О. С. Мельничук та ін. − 1989 С. 384.

2. Значення терміна. Маніфест: 1) У Давньому Римі — обрядова форма, церемоніальний акт звернення феціалів (колегії жерців, що, крім власне культових обов'язків, стежила за дотриманням міжнар. договорів) до ворожої сторони з вимогою сатисфакції у наданий строк до моменту ймовірного оголошення війни. 2) Особлива форма акта надзвичайного, публічного, урочистого або програмного характеру. Містить правові норми або сповіщає про прийняття законів. В імперіях — осн. вид закону як форми веління монарха. 3) У міжнародному публічному праві 18 - поч. 20 ст. — дип. акт, док-т воюючих сторін, яким оповіщалося про початок воєн. дій. Інколи — синонім дип. ноти, меморандуму, нотифікації, дуже рідко — акт ратифікації міжнар. договору, конвенції тощо. 4) У міжнародному торговельному праві — судновий вантажосупровідний док-т (необхідний для суден, що прибувають з-за кордону), який містить повний перелік вантажу судна. Має аналогічне застосування у міжнародному повітряному праві як один з обов'язкових суднових док-тів при перевезенні вантажу повітр. суднами, який, зокрема, дає право літакові на виліт. 5) Політ, док-т: письм. урочисте звернення, відозва, декларація, програма політ, партії, громад, орг-ції, руху з викладом осн. положень, поглядів тощо.

Юридична енциклопедія В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. К.: «Укр. енцкл.». 1998 Режим доступу. http: // cyclop. com. Ua / content / view /1174/58/1/6/#12933

3.Сфера застосування спеціально юридичний термін, міжгалузевий.

4.Приклад уживання: «17 октября 1905 г. Манифест об усовершенствовании государственного порядка».

5. Правописні норми:

Меморандум

1.Етимологія. Слово запозичене з західноєвропейських мов, англ. memorandum, походить від лат. memorandum — щось важливе, гідне пам’яті.

У XVI-XVII ст. в укр. Мові вживається «меморандум».

Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Редкол О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. К. Наук думка 1989. Т. 3: К-М / Укл. О. С. Мельничук та ін. − 1989 С. 434.

2. Значення терміна. Меморандум: дип. документ, у якому докладно викладається факт, та юрид. бік будь-якого питання і наводяться відповідні аргументи. Часто містить виклад та обгрунтування міжнар.-правової позиції д-ви. Може бути або додатком до дип. ноти, або самост. документом. Якщо М. направляється з нотою, то він друкується на нотному папері (не на бланку), місце і дата не зазначаються, печатка не ставиться. Як окр. документ М. друкується на нотному бланку відомства за-корд. справ д-ви або її закорд. установи і передається особою або відправляється з кур'єром. У цьому випадку М. не містить звернення та компліменту, під текстом зазначається місце і дата відправлення, печатка не ставиться. Може бути М.-відповідь.

Україна широко застосовує цей вид дип. документа. Такими, зокрема, є Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 від 5.ХІІ 1994, Меморандум порозуміння між Європейським співтовариством та Україною від 15.УІ 1995, Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та урядами країн «Великої сімки» і Комісією Європейського співтовариства щодо закриття Чорнобильської АЕС від 20.ХІІ 1995, Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та НАТО щодо призначення офіцерів зв'язку НАТО в Україні від 9.У 1997, Меморандум про взаєморозуміння між ООН та Урядом України від 6.УШ 1997, Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та ОБСЄ щодо створення нової форми співробітництва від 13.VIІ 1999, Меморандум про взаєморозуміння між Європейським співтовариством та Україною від 23.УІІ 1999 та ін.

Юридична енциклопедія В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. К.: «Укр. енцкл.». 1998 Режим доступу. http: // cyclop. com. Ua / content / view /408/58/1/12/#23127