18.Сучасні об’єкти конкурентної боротьби.

Об'єктами конкурентної боротьби є товаровиробники, наймані працівники, споживачі, держави (якщо йдеться про інтернаціональний аспект конкуренції), різноманітні фінансово-кредитні інститути та ін. Закон конкуренції виконує роль важливої рушійної сили розвитку економічної системи, оскільки охоплює найрізноманітніші об'єкти і суб'єкти конкурентної боротьби.

Сферою конкурентної боротьби є також різні підсистеми цілісної економічної системи. Так, у межах продуктивних сил боротьба між товаровиробниками, передусім між монополіями, ведеться за джерела сировини та електроенергії, а отже, у сфері постачання і збуту; за максимальну кількість патентів, ліцензій, інші об'єкти інтелектуальної власності, а отже, у сфері науки; за залучення працівників найвищої кваліфікації, високого творчого потенціалу, а отже, за привласнення результатів праці основної продуктивної сили — людини-працівника (тобто є сферою кадрового монополізму) тощо. У межах техніко-економічних відносин таке суперництво здійснюється за встановлення відносин спеціалізації, кооперування з найнадійнішими партнерами. У сфері організаційно-економічних відносин йде боротьба між конкуруючими фірмами і компаніями за впровадження передових форм організації виробництва і праці, за використання найпрогресивніших маркетингових досліджень, за найдосвідченіших менеджерів та сучасні принципи управління тощо. У сфері відносин економічної власності суперництво спостерігається між різними формами капіталу, промисловими капіталістами, промисловим і банківським, промисловим і торговельним капіталом, промисловими і транспортними фірмами і компаніями, великим і середнім капіталом. 

Конкуренція є потужною і постійною рушійною силою розвитку економічної системи капіталізму, що діє у відповідних формах за допомогою різноманітних методів. При цьому виникають внутрішні, необхідні, сталі і суттєві зв'язки, які є ознаками дії законів конкуренції.

Ареною боротьби між товаровиробниками є всі сфери суспільного відтворення. Так, у сфері безпосереднього виробництва вони змагаються за швидке впровадження нової техніки (підтвердженням цього є поширений промисловий шпіонаж тощо), за зниження витрат виробництва, поліпшення якості товарів і послуг та ін. У сфері розподілу суперництво між товаровиробниками відбувається за зниження заробітної плати, а отже, за розподіл новоствореної вартості на зарплату і прибуток, за перерозподіл додаткової вартості між монополіями (в тому числі олігополіями), підприємствами монополістичного і немонополістичного секторів економіки та ін. Сфера споживання є полем конкурентної боротьби за подовження терміну дії товарів довготривалого використання, за зниження ціни споживання, за нав'язування споживачам певної моделі споживання тощо.

19.Розвиток інформаційного посередництва

Однією з найважливіших функцій інституту фінансового посередництва, які реалізуються в площині взаємовідносин «фінансовий посередник — індивідуальний інвестор», є подолання бар'єрів невизначеності (асиметричної інформації та морального ризику). У рамках виконання цієїфункції фінансові посередники надають індивідуальним інвесторамінформаційні послуги (або, іншими словами, здійснюють інформаційнепосередництво).

Інформаційне посередництво здійснюється у двох основних формах:

а) інформаційне посередництво в прямій формі (, до якої належать консультації індивідуальнихінвесторів зпитань інвестування, різні види економічного аналізу можливих напрямівінвестування, видання різноманітних бюлетенів економічної інформації. Інформаційне посередництво фінансових інститутів або спеціалізованих консультаційних фірм полягає в тому, що саме вони проводять аналіз і роблять відповідні узагальнення на підставі загальнодоступної інформації, створюючи інформаційну продукцію. У випадку «прямої» торгівлі інформацією (консультації, інформаційні бюлетені) власнику інформації байдуже, як і з якою ефективністю ця інформація використовується, він задовольняється отриманням доходів від продажу інформаційного продукту, який знаходитьпопит;

б) інформаційне посередництво в непрямій (опосередкованій) формі, під якою розуміють управління капіталами. «Непряме» інформаційне посередництво пов'язане із специфічною формою оплати інформації власником капіталу (активів), яка (оплата) полягає в передачі власником капіталу своїх ресурсів фінансовому посереднику (власникові інформації). Таким чином здійснюється обмін інформацією та інвестиційнимиресурсами. Професійний відбір об'єктів інвестування й управління ризикамиінвестування здійснюються фінансовими посередниками звикористаннямдоступної інформації та власних методик її обробки. Інформаційнепосередництво, що надається в непрямій формі, передбачає, що агент (тобтовласник інформації) одержує від принципалів (principal) в управління капітал,дістаючи за це відповідну винагороду.