87.Ланцюг цінності і побудова конкурентних переваг

У класичному вигляді «ланцюг цінності» за Портером виглядає таким чином:

ПостачальникиПідприємствоДистриб’юториСпоживачі

Таким чином, ланцюг цінності кожного окремого підприємства є часткою загального ланцюга, що починається від початкового ресурсу і закінчується кінцевим споживачем.

У свою чергу, ланцюг цінності конкретного підприємства можна розглядати як певний набір видів економічної діяльності, що здійснюються даним підприємством

Ланцюг цінності окремого підприємства

СировинаДослідження та розробкиВиробництвоМаркетингРозподіл

(дистриб’юція) Обслуговування.

Ланцюг цінності окремого підприємства надано у вигляді набору видів економічної діяльності, що здійснює дане підприємство в різних галузях функціонування. Необхідно додати, що ланцюг цінності підприємства під впливом ринкових пріоритетів і нових технологій здатен до постійних змін та удосконалення. І цю здатність до розвитку та удосконалення необхідно постійно використовувати. В даному випадку розвиток ланцюга цінності можна уявити у вигляді висхідної спіралі.

Підприємство, що бажає покращити свою успішність і прибутковість, повинно дослідити власний ланцюг цінності. У випадку, коли підприємство диверсифіковане, таких ланцюгів може бути декілька.

88 .Взаємодія основних сил конкуренції в конкретній сфері бізнесу. Урахування стадії життєвого циклу підприємства.

89 .Основні теорії формування конкурентних переваг. Відносність конкурентної переваги.

90 . Порівняння умов багатонаціональної і глобальної конкуренції. Особливості формування конкурентних переваг та їх межі за умов багатонаціональної конкуренції.

91 . Г лобальна конкуренція: взаємозв*язок конкурентних умов на різних національних ринках

Глобальна конкуренція має місце, коли ціни і конкурентні умови національних ринків тісно зв'язані між собою. У цьому випадку має сенс говорити про світовий чи глобальний ринок: конкурентна позиція фірми на одному національному ринку значно впливає на її позиції на іншому. В умовах глобальної конкуренції лідерство фірми забезпечується її діяльністю на всіх ринках, але особливо необхідно завоювати перевагу в стратегічно важливих країнах, де місткість ринку найбільша й існує розвита інфраструктура. Саме на стратегічних ринках конкуренція досягає найбільшої гостроти. Глобальною конкуренцією характеризуються цивільне авіабудування, автомобільна, годинникова, шинна, телекомунікаційна і деякої іншої галузі.

  Глобальна конкуренція виникає тоді, коли фірма має глобальний погляд на конкуренцію і вирішує максимізувати прибуток, використовуючи джерела її створення по усьому світі. Глобалізація конкуренції в галузі усвідомлюється і визначається стратегічним підходом менеджерів організацій. Оскільки вони визнають можливість, конкурувати по усьому світі, вони перебудовують свої стратегії. Інакше кажучи, глобалізація конкуренції супроводжується глобалізацією стратегій організацій.

 Конкурентні стратегії, що лежать в основі звичайних стратегій організацій переважно статичні і тому найбільше успішно реалізуються в стабільному конкурентному середовищі. Глобалізація ж робить конкурентне середовище високо рухливим.При глобальній конкуренції фірми, що проникають на нові міжнародні ринки, впливають на організації, що закріпилися там раніше, тим, що приносять із собою на поле конкуренції різні конкурентні переваги (а не одне, навколо якого будується конкурентна стратегія). Розширюючи і, комбінуючи різні джерела диференціації і лідерства в, витратах, ці, часто глобально орієнтовані, організації виходять за рамки простих загальних стратегій. Вони розвивають численні джерела переваг, використовуючи можливості ведення діяльності по усьому світі, і, користаючись взаємозв'язками між різними видами діяльності на, продуктових і географічних сегментах, у технологіях і галузях.

Міжнародна торгівля дає країні можливість підвищувати продуктивність свого виробництва: спеціалізуючись на тих галузях і сегментах ринку, де її фірми порівняно більш конкурентоспроможні, ніж іноземні, та імпортуючи ті товари й послуги, за якими її фірми поступаються закордонним. Щоб домогтися успіху в конкуренції, фірми даної країни повинні мати порівняльну перевагу у вигляді або більш низьких витрат, або різноманітних товарів, які визначають вищі ціни. Щоб зберегти за собою ця перевагу, фірми повинні згодом вирватися вперед по інших напрямах, тобто через підвищення якості товарів і послуг або підвищення продуктивності.