9. Вплив детермінант „національного ромба“ на конкурентоспроможність галузей, регіонів, підприємств.

М. Портер велику увагу приділив впливу «детермінант національного ромба» на формування конкурентоспроможності галузей, регіонів, окремих підприємств . Він сформулював перелік запитань, відповіді на які дозволяють визначити рівень конкурентоспроможності галузі певної країни . Рис. 1. Детермінанти «національного ромба» У блоці «стратегія фірм, їхня структура та суперництво»:

Чи відповідає стиль менеджменту та переважаючі типи організаційних структур у країні потребам певної галузі?

Які види стратегій ґрунтуються на прийнятих у країні організаційних нормах?

Чи є галузь у даній країні привабливою для талановитих людей? Чи відповідають цілі інвесторів потребам збільшення конкурентоспроможності галузі?

Чи наявні достойні конкуренти на внутрішньому ринку?

У блоці «параметри факторів виробництва»:

Чи має країна особливо розвинуті фактори виробництва? Якщо так, то в яких сегментах та для яких конкурентних стратегій вони можуть застосовуватися?

Чи має країна кращі порівняно із закордонними механізми створення факторів виробництва для певної галузі (науково-дослідні програми, вищі навчальні заклади тощо)?

Чи відбиває невигідне становище із визначеними факторами виробництва ситуацію, що склалася у міжнародному масштабі?

У блоці «параметри попиту»:

Чи є покупці продукції у країні вимогливими? Якщо так, то у яких саме сегментах ринку?

Чи існують у країні незвичні потреби у продукції даної галузі, які, між іншим, можуть бути ініційовані в інших місцях?

Чи випереджають потреби покупців у даній країні потреби в інших країнах?

Чи існують у країні достатньо розвинуті канали розподілу та збуту, чи випереджають вони світові тенденції?

У блоці «аналіз споріднених і підтримувальних галузей»:

• Чи має країна постачальні галузі світового рівня? Якщо так, то для яких сегментів галузі?

• Чи має країна сильні позиції у важливих суміжних та підтримувальних галузях?

Відповіді на поставлені запитання потребують глибокого аналізу ситуації у країні, стосовно якої ведуться дослідження, Для цього залучається увесь арсенал підходів і методів аналізу сере­довища, про які йшлося раніше (див. розд. 3). Детермінанти «національного ромба» характеризують фактори що формують конкурентне середовище, де діють всі організації країни — об’єкта аналізу. Усі складові перебувають у взаємодії і посилюють або послаблюють конкурентні переваги фірм, що працюють в межах певної економіки. Можна відстежити і зворот­ній зв’язок: підвищення КФУ і випуск конкурентоспроможної продукції, вибір конкурентних стратегій, розвиток, як окремих підприємств, так і окремих галузей, створюють умови для зростання конкурентоспроможності держави.

10.Форми конкуренції: предметна і функціональна.

На сучасному етапі світового розвитку конкуренція як рушійна сила змушує виробників товарів постійно шукати нові шляхи підвищення їхньої якості, зниження ціни, підвищення якості сервісу. У зв'язку з дефіцитністю ресурсів постає нова проблема — економія ресурсів у споживачів товарів за рахунок спрощення їхньої конструкції й підвищення якості.

Форми конкуренції: - предметна – конкуренція між товарами однієї асортиментної групи, між аналогічними об'єктами, що задовольняють ту саму потребу; - функціональна – конкуренція між товарами (об'єктами) – замінниками. Методи конкуренції на основі: - критерію підвищення якості товару (нецінова); - критерію підвищення якості, сервісу товару; - зниження ціни (цінова); - зниження експлуатаційних витрат у споживача товару; - використання всіх конкурентних переваг об'єкта й суб'єкта (інтегральна). Конкуренція може відбуватися на таких рівнях: - місцевому (у групі, відділі, організації й т.п.); - регіональному (районі, місті, області й т.п.); - національному (у країні); - міжнаціональному (у декількох країнах); - глобальному (у світовому масштабі, без конкретних країн).

Предметна форма конкурентної боротьби передбачає конкуренцію між товарами-аналогами, які призначені для задоволення тієї самої потреби, але відрізняються за ціною, рівнем якості. В основі цієї форми лежить явище диференціації продукції, вельми поширене на ринку високорозвинутих країн. Фірми-виробники там прагнуть кожний з виготовлюваних предметів споживання поставити на ринок у різних варіантах виконання, спираючись на смаки, запити та фінансові можливості споживачів. До речі, диференціація охоплює не лише продукцію, а й засоби виробництва, виражаючись у поглибленні спеціалізації, підвищенні частки дрібносерійного типу виробництва. Зв’язок між предметною формою конкуренції та конкурентоспроможністю продукції, конкурентоспроможністю товару має наявний характер. Виходячи на конкурентний ринок зі своєю продукцією, виробник (продавець), як правило, передбачає наявність на ринку товарів-аналогів та враховує це в процесі забезпечення конкурентоспроможності своєї продукції. Взаємозв’язок між функціональною формою конкуренції та конкурентоспроможністю продукції носить дещо прихований характер. При функціональній формі конкуренції в конкурентну форму боротьби вступають товари різноманітних галузей, які задовольняють різні конкретні потреби. У даному разі мова йде про взаємозамінні товари, які можуть бути функціонально однорідними, тобто призначеними для виконання визначених робіт або отримання визначеного споживного ефекту, чи функціонально різнорідними, призначеними для виконання різних робіт або отримання різних споживних ефектів, однак здатних замінити один одного в окремих сферах застосування. Крім того, при низьких рівнях доходів, платоспроможного попиту покупців (споживачів) та високих цінах конкуренція може виникнути поміж функціонально різнорідними товарами, які не є взаємозамінними, що пов’язано з бажанням споживачів максимізувати корисність при обмеженому доході. Останній різновид функціональної форми конкуренції спостерігається на теперішньому ринку товарів та послуг.