74.Комплексний підхід до підвищення якості і конкурентоспроможності продукції.

Нова стратегія управління якістю продукції дає можливість знайти пріоритетні способи досягнення конкурентних переваг на ринках збуту.

Розробка цієї стратегії повинна проходити такі етапи:

- експортна орієнтація в товарній політиці підприємства;

- розробка й впровадження комплексної системи управління якістю;

- атестація всього виробництва на відповідність вимогам міжнародним стандартам якості;

- створення й освоєння принципово нової наукомісткої конкурентоспроможної техніки й устаткування;

- забезпечення тривалості життєвого циклу раніше освоєних видів техніки й устаткування;

- технічне переозброєння й модернізація виробництва, впровадження нових прогресивних технологічних процесів;

- активізація інвестиційної інноваційної діяльності підприємства;

Якщо фірма прагне підтримувати темпи свого розвитку й досягти розширення ринків збуту, то вона повинна постійно піклуватися про те, щоб додавати до набору основних видів діяльності нові й відкидати ті, які не відповідають стратегічним цілям підприємства. В умовах зростаючої складності господарського механізму діяльності, нездатність вітчизняних підприємств бути на рівні сучасних наукових досягнень, невміння гнучко адаптуватися до вимог ринку, загрожує тим, що ринкові позиції підприємства будуть постійно піддаватися небезпеці з боку технологічно передових конкурентів.

Забезпечення тривалості життєвого циклу раніше освоєних видів техніки й створення нової конкурентоспроможної продукції потребують підвищених витрат на НДДКР, технічне переозброєння виробництва.

Для України багато чого з названого нездійсненне через:

- зростаючу інвестиційну й технологічну відсталість більшості промислових підприємств;

-недостачу коштів у сфері реальної економіки;

- недостачу іноземних інвестицій, вкладених у виробництво, малий відсоток реінвестування;

- нераціональну витрату коштів інноваційного фонду.

З метою подолання інвестиційної кризи необхідно, щоб власні зусилля підприємства, що вживаються для збереження конкурентоспроможності продукції, підкріплювалися заходами з боку державних органів, зокрема в питаннях пожвавлення інвестування нововведень у перспективні напрями.

Для подолання інвестиційної відсталості вітчизняних підприємств важливо вдосконалювати систему оподатковування підприємств. Податкова політика повинна формуватися так, щоб вона стала елементом стимулювання інвестиційної діяльності.

Тому підприємствам потрібно покладатися на власні сили, на вміння більш ефективно використовувати свої внутрішньовиробничі резерви, розширювати можливості технічного переозброєння й модернізації виробництва за рахунок власних внутрішніх джерел підприємства.

75.Показники якості і конкурентоспроможності продукції, що використовуються в аналізі

Якість - це економічна категорія, яка відображає сукупність властивостей продукції (технічних, технологічних, економічних, екологічних тощо), що зумовлюють ступінь її здатності задовольняти потреби споживачів відповідно до свого призначення.

Щоб визначити рівень якості, застосовують показники якості продукції:

- диференційовані загальні (оцінюють якість сукупної продукції п-ва)

- одиничні комплексні (відображають будь-яку одну властивість продукції одночасно)

Для визначення загального рівня якості усієї сукупності продукції підприємства застосовують систему загальних показників, Основними є:

- частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їх обсязі.

-коефіцієнт оновлення асортименту продукції.

-частка продукції, що виготовляється, на яку одержано сертифікати.

-частка продукції для експорту в загальному їх обсязі на підприємстві.

-частка виробничого браку.

- відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

Якість виступає як головний фактор конкурентоспроможності продукції, складаючи його «стрижень». У принципі низько якісний товар володіє і низькою конкурентоспроможністю, так само як і товар високої якості - це конкурентний чи високого конкурентний товар.

Вивчення конкурентоспроможності товару, що реалізу ється на ринку, треба провадити безперервно та систематично.

Основні завдання аналізу:

-оцінка конкурентоспроможності продукції;

-вивчення факторів, що впливають на її рівень;

-розроблення заходів для забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції.

Оцінка конкурентоспроможності продукції ґрунтується на дослідженні потреб покупця та вимог ринку. Щоб товар задовольняв потреби покупця, він має відповідати певним параметрам:

-технічним (властивості товару, галузь його використання й призначення);

-ергономічним (відповідність товару будові та функціям людського організму);

-естетичним (зовнішній вигляд товару);

-нормативним (відповідність товару чинним нормам і стандартам);

-економічним (відповідність ціни товару платоспроможності споживача);

-організаційним (умови поставки, комплектність поставки, сервісне обслуговування).

Щоб оцінити конкурентоспроможність, доцільно порівняти параметри нашого виробу з відповідним товаром конкурента щодо їх здатності задовольняти ту чи ту потребу покупця. Для цього розраховують одиничні й групові показники конкурентоспроможності продукції.

Одиничні показники відображають відсоткове відношення рівня будь-якого технічного або економічного параметра до величини того самого параметра виробу-конкурента.

Груповий показник об’єднує одиничні показники однорідної групи параметрів (технічних, економічних, естетичних) за допомогою вагових коефіцієнтів , визначених експертним способом.