Показники конкурентоспроможності регіону та їх значимість.
Оскільки поняття конкурентоспроможності є відносним, то порівняння рівня
конкурентоспроможності регіонів можливе на основі системи показників. Аналіз існуючих підходів показав, що для таких цілей пропонується чимало систем показників, котрі включають як дані статистики, так і експертні оцінки.
Виходячи з можливостей та особливостей української статистики, а також враховуючи світовий досвід мінімізації кількості показників, для аналізу та оцінки конкурентоспроможності регіонів України нами сформовано систему показників конкурентоспроможності регіонів, яка нагадує собою дерево цілей, що робить її прийнятною. Групи показників об’єднано в два напрями:
а) поточна конкурентоспроможність (група економічних, соціальних та демо-
графічних показників);
б)стратегічна конкурентоспроможність (група показників зовнішньоекономічної діяльності, науки та інновацій).
Формування системи показників для оцінки конкурентоспроможності регіону, на основі яких складається матриця даних для багатовимірного аналізу;
Побудова радіальної діаграми конкурентоспроможності регіону за груповими індикаторами;
Нормування показників та визначення ступеня диференціації отриманих даних за регіонами;
Розрахунок інтегрального індикатора по кожній з груп показників Проведення розрахунку інтегрального індексу конкурентоспроможності відповідного регіону;
Ранжування отриманих інтегральних індексів та побудова рейтингу регіонів за рівнем конкурентоспроможності у відповідному році Групування регіонів за рівнем конкурентоспроможності;
Аналіз результатів оцінки рівня конкурентоспроможності;
Розроблення управлінських рішень для підвищення рівня конкурентоспроможності досліджуваного регіону;
Модель п’яти сил конкуренції м.Портера.
Дослідження М.-Е. Портера доводять, що на ринкові відносини впливають такі конкурентні сили:
- суперництво між продавцями однієї галузі;
- суперництво конкурентоздатних за ціною товарів, які виробляють фірми інших галузей і які можуть замінити товар підприємства;
- загроза появи в галузі нових конкурентів;
- економічні можливості і торгові здібності постачальників;
- економічні можливості і торгові здібності покупців.
Представлена на рис. 1.1 модель п’яти сил конкуренції М.-Е. Портера забезпечує діагностування стану конкурентної боротьби, визначення важливості і потужності кожної конкурентної сили. Використання цієї моделі допомагає пізнати суть конкуренції на певному ринку, оскільки вона наочно виражає взаємодію цих сил. Тому її, після появи в 1980 p., найчастіше використовують в аналізі конкуренції.
Дію сил конкуренції визначають умови, в яких функціонують конкурентний ринок і його складові. Стан кожної сили залежить від особливостей галузі, а спільний вплив усіх сил обумовлює можливості підприємства в конкурентній боротьбі і його потенційні прибутки.
Сили конкуренції між продавцями товару. Головними тактичними кроками конкурентної боротьби, в межах яких реалізується більшість дій суперництва, є маневрування підприємств-виробників різними версіями одного і того самого товару або послуги. Настирливість, з якою продавці товару борються за найвигіднішу ринкову позицію в галузі або за конкурентну перевагу, є найкращим індикатором «пульсу» конкуренції.