57. Конкурентоспроможність регіону і групи чинників, що її формують.

Конкурентоспроможність регіону – це здатність економіки регіону передбачати та успішно адаптовуватися до зовнішніх і внутрішніх викликів шляхом створення нових економічних можливостей за рахунок використання стійких конкурентних переваг регіону; визначати його роль і місце в економічному просторі країни та на світовому ринку товарів і послуг, тобто це здатність регіону випереджати інші регіони за окремими соціально-економічними показниками.

Отже, факторами (чинниками) конкурентоспро¬можності можна вважати інституції, процеси, явища, що є причиною набуття регіоном сильних конкурентних позицій в одній або декількох сферах регіональної конкурентоспроможності (економіка регіону, соціальна сфера, екологічна ситуація).

Розуміння головних факторів регіональної конкурентоспроможності є важливим як для побудови її обрунтованих теоретичних моделей, так і для всього комплексу дій, пов’язаних зі створенням та практичним застосуванням конкретних програм регіонального розвитку.

На сучасному етапі розвитку теорії регіональної конкуренції виділяють два головні підходи до трактування категорії конкурентоспроможності регіону.

• Перший розглядає регіональну конкурентоспроможність як агрегований показник конкурентоспроможності локальних фірм;

• другий - як похідну функцію від показника макроекономічної, тобто державної, конкурентоспроможності;

Обидва підходи є обмеженими у своїй здатності адекватно передавати сутність регіональної конкурентоспромож¬ності. В рамках першого підходу регіон, що ототожнюється з територією, з усіма його характеристиками розглядається виключно як місце розміщення та функціонування окремих фірм та їх територіаль¬них поєднань (наприклад, регіональних кластерів). У рамках другого підходу домінує погляд на конкурентоспроможність регіону як на макропроблему, при цьому одні й ті самі фактори можуть визнаватися рушійними силами конкурентоспроможності як держав, так і регіонів. Однак ряд макроекономічних законів та закономірностей є недієвими на субнаціональному рівні. Наприклад, регіони, на відміну від держав, не мають порівняльних переваг у різниці обмінних курсів валют. Внаслідок відсутності розвинутого апарату інструментів макроекономічного регулювання на регіональному рівні базові засади теорії конкурентоспроможності держав не можуть становити основу розроблення концепції міжнародної конкурентоспроможності регіону.

Більшість авторів, які займаються досліджен¬нями з цієї тематики, як головні фактори впливу на регіональну конкурентоспроможність виділяють один або кілька з наступних:

- інновації, регіональні інноваційні системи, впровадження інновацій у виробничий процес;

- регіональні кластери та промислові райони різних типів (з результативним впровадженням інновацій);

- продуктивність праці в галузях економіки;

- людський капітал;

- існуючі підприємства та мережі;

- географічне положення;

- управління та інституціональний потенціал;

- галузева структура й тип підприємств;

- інфраструктура (в широкому розумінні);

- типологія регіонів та рівень інтеграції підприємств;

- інвестиційна привабливість, інтернаціоналізація та характер прямих іноземних інвестицій;