56.Конкурентоспроможність галузі та кластерів.

Теоретичний аналіз поняття конкурентоспроможності галузі дає підстави визначити його як властивість суб'єктів мезорівневої конкуренції ( галузей , видів економічної діяльності , кластерів ), що характеризується ступенем реального чи потенційного задоволення ними конкретної потреби порівняно із аналогічними суб'єктами конкуренції. Саме конкурентоспроможність галузі формує конкурентоспроможність національної економіки та визначається рівнем конкурентоспроможності підприємств , які її утворюють .

Узагальнюючи зазначене , можна зробити наступні висновки :

по - перше , конкурентоспроможність галузі є відображенням характеру галузевої конкуренції на національному та міжнародному ринках

по - друге , конкурентоспроможність галузі є складовою багаторівневої економічної категорії « конкурентоспроможність » поряд із конкурентоспроможністю товару , підприємства , регіону , національної економіки

по - третє , поняття конкурентоспроможності галузі набуває сенсу лише за умови наявності на ринку конкуруючих суб'єктів ( в умовах відкритої економіки та сприятливого інвестиційного клімату )

Конкурентоспроможність галузі є результатом взаємодії низки факторів мезорівня конкурентного середовища . Тому для повного розуміння процесів формування та вироблення методів оцінювання конкурентоспроможності галузі потрібно розглянути основні чинники , що на неї впливають

«Кластери» — пучки, що складаються з галузей, які залежать один від одного. Кластери розглядаються як одна з ефективних форм організації взаємодії підприємств різних галузей, об'єднань, наукових установ з метою підвищення конкурентоспроможності продукції, підприємств і регіонів.

Формування кластерів на певній географічній території обумовлено наявністю переваг у підвищенні продуктивності за рахунок зниження витрат, пов`язаних з поділом і комбінуванням ринкових взаємин, поліпшення обміну інформацією, а також тим, що місцеві організаціїї з більшою готовністю реагують на спеціалізовані потреби кластера.

Кластер стає засобом для подолання замкнутості на внутрішніх проблемах, інертності, негнучкості й змов між суперниками, які зменшують або повністю блокують сприятливий вплив конкуренції й появу нових фірм. Наявність кластерів сприяє збільшенню обміну інформацією й підвищенню ймовірності появи нових підходів, а також виникненню нових виробників, що з'являються з галузей-споживачів (постачальників), із суміжних галузей або ж шляхом відділення.

    Усі фірми із кластера взаємозалежних галузей роблять інвестиції в спеціалізовані, але родинні технології, інформацію, інфраструктуру, людські ресурси, що веде до масового виникнення нових фірм. Кластер у цілому сприяє великим капіталовкладенням і спеціалізації.

  Уряди й університети приділяють кластерам багато уваги. Міжнародна репутація країни в цих галузях також зростає. Кластер конкурентоспроможних галузей стає чимось більшим, ніж проста сума окремих його частин. Він має тенденцію розростатися, тому що одна конкурентоспроможна галузь породжує іншу. Напрям цього зростання залежить від структури самих кластерів, які неоднакові в різних країнах.    Національна конкурентоспроможність багато в чому залежить від рівня розвитку кластерів окремих галузей. Цей факт має велике значення для урядової політики й стратегій компаній. Галузі, які входять в кластер, користуються підвищеною суспільною й державною увагою. На фундаментальні дослідження у відповідних галузях знання виділяються бюджетні асигнування, створюють наукові інститути й вузи.

    Отже, носієм високої конкурентоспроможності, в остаточному підсумку, є не окрема фірма, а група кластерів. Від наявності в країні ефективно діючих співтовариств багато в чому залежить конкурентоспроможність націй у цілому.