52. Ієрархічність проблеми конкурентоспроможності.

Ієрархічність проблеми конкурентоспромож ності нашої економіки є її диференціація. Диверсифікація відбувається у напрямі тих то варів, які висувають схожі вимоги до ресурсів, обладнання, людського капіталу і використо_ вуваного інституційного середовища. Важли_ ве місце в диверсифікації відіграють дві агломераційні групи: природні ресурси і сільськогосподарські товари.

Вирішення проблеми підвищення конкурентоспроможності економіки України і перетворення її у країну високого рівня життя можлве тільки за умови побудови ефективного механізму забезпечення економічної безпеки.

В першу чергу необхідно узгодити і зусилля, що активізують процеси відродження конкурентоспроможності економіки України:

– посилення інвестиційної спрямованості Державного бюджету;

– відновлення фінансової стабільності;

– активізація заходів амортизаційної політи_ ки для інвестицій;

– введення стимульованої податкової систе_ ми;

– розвиток інновацій та впровадження НТП;

– введення реальних економічних важелів стимулювання зростання економіки;

– введення контролю за монопольною повед_ інкою участі в ринку;

– відновлення процесу зменшення кредитних ставок;

– стимулювання економії енерго_ та ресурсо_ витрат;

– вдосконалення нормативно_правової бази розвитку конкурентного середовища, недо_ пущення проявів монополізму на внутріш_ ньому ринку і створення однакових умов для конкуруючих суб’єктів;

53. Показники конкурентоспроможності: одиничні, комплексні, узагальнюючі.

Розрізняють одиничний, комплексний та інтегральний показники конкурентоспроможності товару.

Одиничний показник конкурентоспроможності визначається оцінкою окремих показників, наприклад, показник надійності, показник ринкової новизни товарів.

Одиничний показник конкурентоспроможності - (англ. single index of competitiveness) чисельна оцінка, показує ставлення конкретного технічного параметра товару до економічного показника, при якому потреби споживача повністю задовольняються. Наприклад, потужність двигуна в розрахунку на один карбованець витрат, пов`язаних з його виробництвом і експлуатацією

Комплексний показник конкурентоспроможності визначається оцінкою сукупності одиничних показників, наприклад, комплексний показник якості,комплексний ринковий показник.

Інтегральний показник конкурентоспроможності визначається оцінкою сукупності комплексних показників.Саме цей показник свідчить про загальний рівень конкурентоспроможності.

54. Конкурентоспроможність держави та підходи до визначення її місця у міжнародному рейтингу конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність держави — здатність країни (її державних інститутів) забезпечити своїм громадянам і підприємствам більші переваги, ніж інші країни. У цьому випадку мова йде скоріше про ефективність роботи державних інститутів та інфраструктури, їхньої здатності забезпечувати нормальні умови для існування недержавних підприємств і організацій, підприємництва зокрема.

Для визначення конкурентоспроможності країни існує ряд факторів:

• внутрішній економічний потенціал; - зовнішньоекономічні зв'язки;

• державне регулювання; - кредитно-фінансова система;

• інфраструктура; - система менеджменту;

• науково-технічний потенціал; - трудові ресурси.

Зусилля уряду повинні бути спрямовані на координацію трьох процесів:

• реконструкцію промисловості з метою підвищення її технічного рівня й ефективності роботи;

• підтримку раціональних співвідношень темпів зростання заробітної плати й продуктивності праці;

• реорганізацію системи підготовки кваліфікованої робочої сили, впровадження системи менеджменту на всіх рівнях управління.

Здійснюють дослідження міжнародної конку рентоспроможності країни, визначаючи конкурентоспроможність її територій, регіонів, де відбуваються соціально-економічні процеси. В залежності від поглиблення інтеграційних процесів у подальшому все більшого значення набуває дослідження конкурентоспроможності на мегарівні.

Системність і тривалість проведення щорічного моніторингу поточної конкурентоспроможності країни (економіки) відповідними установами, міжнародне визнання цих рейтингів та чуттєва рефлексія ринку на результати досліджень, свідчать про високий професійний підхід і компетентність фахівців при визначенні критеріїв оцінювання та їх розподілу за групами.

Щорічно з 1971р. складаються рейтинги конкурентоспроможності країн, які

доповідаються на Всесвітньому економічному форумі. Методологія визначення конкурентоспроможності змінювалась протягом років.

Отже, на сторінках річного звіту сконцентровано матеріали щодо аналізу конкурентоспроможності країни з відображенням графічної інформації та наведено порівняльний аналіз конкурентоспроможності національної економіки з показниками економіки інших країн. Ця інформація розрахована, перш за все, на представників державних установ, діяльність яких безпосередньо пов’язана з формуванням та проведенням у життя принципів та механізмів конкурентної політики держави (регіону), бізнесменів, чиї інтереси представлені в тій чи іншій державі, а також для інститутів та інших дослідницьких та навчальних закладів, робота яких пов’язана з групами факторів, що впливають на конкурентоспроможність країни (економіки).