48. Використання національних механізмів експортно-імпортного регулювання для підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Здійснення експортно-імпортних операцій вітчизняними підприємствами є однією з умов підвищення їх ефективного функціонування, зростання прибутковості та конкурентоспроможності. У цьому зв'язку надзвичайно важливими виявляються питання податкового регулювання окремих зовнішньоекономічних операцій вітчизняних підприємств.

Основними видами податків, якими оподатковуються зовнішньоекономічні операції, є податок на добавлену вартість, акцизний збір, податок на прибуток та мито. Кожний з них має свої недоліки та створює певні перешкоди на шляху побудови оптимальної системи податкового регулювання ЗЕД підприємств, тому потребує детального розгляду окремо.

Обкладення податком на прибуток експортних операцій здійснюється за загальною схемою і не має будь-яких особливостей. Тобто, як зазначено у п.11.3.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” [3] валовий дохід по експортних операціях виникає на дату будь-якої події, що сталася раніше.

Згідно з п.7.3.2 вище зазначеного закону про прибуток [3] витрати, завдані платнику податків в іноземній валюті у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат, визначаються в сумі, яка повинна дорівнювати балансовій вартості такої інвалюти, визначеній відповідно до положень пп.7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 закону про прибуток .

Оскільки підприємство може розраховуватися з постачальником за конкретну партію товарів іноземною валютою, загальна сума якої складається з окремих сум, що надійшли на підприємство в різний час і з різних джерел, то необхідно вести оперативний облік для визначення балансової вартості іноземної валюти.

Українським законодавством не заборонено розрахування підприємства з постачальниками заздалегідь або з відстрочкою платежу. Якщо вийде так, що першою подією буде отримання товарів (робіт, послуг), тоді до складу валових витрат вартість такого товару (робіт, послуг) буде включена за курсом Національного банку України на дату оформлення вантажної митної декларації (підписання акта), але при другій події, коли вже буде відома балансова вартість іноземної валюти, що перераховується, необхідно відкоригувати суму, раніше включену до складу валових витрат. Якщо ж першою подією буде оплата товарів (робіт, послуг), то нічого коригувати не треба, адже вже при першій події відома балансова вартість переказаної у вигляді авансу іноземної валюти.

Згідно п. 18.3 Закону про прибуток [3] для цілей податкового обліку вартість товарів (робіт, послуг), постачальниками яких є нерезиденти, що знаходяться в офшорній зоні (або рахунки яких розташовані в офшорній зоні), включається до складу валових витрат тільки в розмірі 85%.

Обкладення податком на додану вартість експортних операцій має ряд особливостей. Перша з них полягає в тому, що при продажу товарів, які були вивезені платником податків за межі митної території України, податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою, згідно п. 6.2.1 Закону України „Про податок на додану вартість” [4]. Якщо експорт був здійснений на території України, обкладення ПДВ проводиться за звичайною ставкою 20%.

Не дозволяється застосування нульової ставки до операцій з вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) у випадку, коли такі операції звільнені від оподаткування на митній території України згідно з пунктами 5.1 і 5.2 Закону про ПДВ [4].