41. Аргументи на користь та проти монополізації: структурний і поведінковий підходи.

Монополістичну конкуренцію Ф. Котлер визначає таким чином: “...Суб’єкти галузі сконцентровані в певних сегментах ринку, де вони можуть

найкращим чином задовольнити потреби споживачів і продати товар за більш високою ціною”. На ринку монополістичної конкуренції діє відносно велика кількість продавців, кожен з яких задовольняє невелику частку ринкового попиту на однаковий товар, що реалізується фірмою та її конкурентами. Крім наявності великої кількості незалежних покупців і продавців, конкурентність ринку, на думку К. Макконнелла, характеризується також можливістю для них вільно входити на ринок і покидати його. Монополія – ринкова структура, за якої одна фірма є єдиним продавцем певної продукції, тому вона обмежує розвиток конкурентного середовища. Монополіст диктує умови продажу, насамперед ціни реалізації, що стримує розвиток конкурентоспроможного виробництва інших товаровиробників. Крім того, монополія є збитковою для покупця і не надає йому змоги вибрати товар, що максимально задовольняє його потреби. Тиск сформованих монополій однієї сфери економіки розповсюджується на інші.

Структурний підхід визначає конкуренцію як міру або критерій, за яким встановлюють тип галузевого ринку. У дослідженні конкуренції структурний підхід дозволив здійснити аналіз ринкової структури, вивчити формування конкурентного середовища за різної кон’юнктури й ступінь монополізації ринку. Дослідження фахівців економічної теорії дозволили виділити види ринків з недосконалою конкуренцією (монополістична конкуренція, олігополія, монополія).

Неокласичний варіант поведінкового тлумачення конкуренції пов’язує її з боротьбою за обмежені економічні блага і, звісно, за гроші споживача, на які їх можна придбати. Логіка цього підходу полягає в тому, що більшість благ (товарів, послуг, ресурсів) є рідкісними в тому розумінні, що їх обсяг менший в порівнянні з потенційними потребами суспільства. Тому власники благ мають можливість розподіляти їх, керуючись своєю вигодою. Вони встановлюють свої умови / критерії реалізації (передання) (необхідний рівень цін, якості тощо) і в залежності від виконання цих умов вирішують, кому надати блага, а кому - ні. 

42. Роль уряду у формуванні правового поля і конкурентного середовища.

Національна економіка повинна зайняти достойне місце у конкурентному глобальному ринку. Це єдиний шлях для підвищення рівня добробуту громадян до рівня економічно розвинутих держав світу. Тому, ключовими завданнями Уряду є якнайширше залучення інвестицій для створення сучасного виробництва, впровадження нових знань, технологій і принципів управління, підвищення рівня зайнятості. Урядом вже здійснено заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату та бізнес-середовища, в тому числі дерегуляції підприємницької діяльності. Підтвердженням ефективності і високих темпів проведення реформ є позитивна оцінка іноземних експертів. Так, Україна у рейтингу Глобального індексу конкурентоспроможності за 2012—2013 роки поліпшила свої позиції на дев’ять пунктів і зайняла 73 місце серед 144 країн світу, які досліджувалися. Позиція України підвищується другий рік поспіль (після падіння на 17 пунктів у 2009—2010 роках) і досягла докризового рівня.

Проте Україна все ще залишається у групі країн, які не досягли середнього показника конкурентоспроможності, і значно відстає від розвинутих держав.

Необхідність модернізації виробництва та структурної перебудови економіки потребує створення умов для акумулювання інвестиційних ресурсів і посилення інвестиційного потенціалу економіки. Тому, проведення реформ необхідно продовжувати. Для створення сприятливого інвестиційного клімату завдання державної політики на 2013—2014 роки повинні передбачати як заходи з дерегуляції, так і заходи із забезпечення макроекономічної стабільності.

Завданнями державної політики на 2013—2014 роки є: забезпечення оптимального рівня інфляції, який не перешкоджатиме економічному розвитку країни; стимулювання здійснення інвестиційних операцій в національній валюті; забезпечення збалансованості державних фінансів з реальними можливостями національної економіки;стимулювання реалізації інвестиційних проектів у пріоритетних галузях економіки.