32.Стратегічне управління як управління конкурентними перевагами.

Стратегічне управління – важлива складова антикризового управління, оскіль дозволяє вчасно виявити внутрішні небезпеки і можливості, внутрішні сильні і слабкі сторони підприємства, і на основі оцінки ситуації розробити систему стратегій, яка направлена на попередження кризи.

Наявність конкурентних переваг у підприємства є однією з найважливіших умов отримання надприбутку та його виживання і подальшого розвитку в сучасному середовищі. Підприємства зі стійкими конкурентними перевагами, які майже неможливо скопіювати,мають найбільше шансів на успіх у порівнянні з іншими гравцями ринку.

Стратегічне управління підприємством передбачає уміння спрогнозувати майбутній розвиток підприємства, бачити його перспективу з урахуванням потенційного та реального впливу різноманітних чинників внутрішнього, проміжного та зовнішнього середовища, оскільки будь-якому суб’єкту господарювання доводиться діяти у досить динамічному конкурентному середовищі, в якому змінюються пріоритети держави, оновлюються технології, асортимент продукції, потреби, інтереси і смаки споживачів, набирають сили і множаться конкуренти або, навпаки, економічно слабнуть і переорієнтовуються на інші ринки.

Основною метою стратегічного управління є досягнення оптимального рівня ефективності і конкурентноспроможності підприємства. Очевидно, чим більший у підприємства набірконкурентних переваг і кращі їх якісні характеристики, тим більш сприятливі передумови воно має для успішної діяльності на ринку. Стратегічне управління направлене на створення конкурентних переваг і утвердження ефективної стратегічної позиції, забезпечує в майбутньому житєздатність підприємства в мінливих умовах.

Відповідно концепції стратегічного управління, підприємство має:

• вчасно розпізнати загрозу для свого існування;

• бути стійким по відношеню до непередбачуваних та мінлиаих умов;

• не упускати сприятливих можливостей, які виникають в його середовищі, і отримали з них максимальну винагороду.

• 33. Управління конкурентоспроможністю підприємства з позицій сучасних тенденцій розвитку світової управлінської думки

Оцінивши основні підходи до трактування конкурентноспроможності підприємств, доцільно розвинути поняття управління конкурентноспроможністю з точки зору сучасних тенденцій розвитку світової управлінської думки, а саме: будувати системи управління конкурентноспроможністю підприємства не лише з точки огляду на ефективне задоволення потреб споживачів, а й комплексне вирішення соціальних проблем (конкурентноспроможність підприємства на ринку робочої сили), природних проблем (екологічна безпека і раціональне використання ресурсів), економічних проблем (забезпечення стабільності розвитку), заклавши такий підхід в іноваційну модель управління конкурентноспроможністю.

У загальному розумінні управління конкурентноспроможністю підприємства-це цілеспрямованийвплив на чинники і умови, які формують конкурентноспроможність. Результати аналізу і прогнозування впливу як позитивних, так і негативних чинників необхідно реалізувати в нетрадиційно сформованих конкурентних переваг, які передбачають використання нових можливостей ринкового середовища і мікросередовища підприємства, а також мінімізацію ризиків.

Особливості побудови і функціонування системи управління конкурентноспроможністю підприємства залежить від взаємодії прояву новітніх принципів конкурентної боротьби (боротьба за інтелектуальне лідерство, поєднання конкуренції із співробітництвом, підтримка «бізнесової екосистеми»), рахування стадії життєвого циклу підприємства, можливостей забезпечення гнучкості виробничаї системи і підприємства в цілому.