28. Принципи управління конкурентоспроможністю підприємства.

До базових принципів управління конкурентоспроможністю слід віднести:

1. принцип єдності теорії та практики управління конкурентоспроможністю (будь-яке управлінське рішення повинно відповідати логіці, принципам та методам управління та вирішувати одну з практичних завдань. Таким чином, органи управління підприємством приймаючи рішення про розробку та впровадження певної інновації повинні розуміти, що даний процес не порушує принципів та методів управління, які є основою менеджменту підприємства та необхідні для виконання його місії і досягнення поставленої мети діяльності.);

2. принцип системності управління (передбачає дослідження економічних явищ і процесів як складних систем з функтонально-структурною будовою елементів взаємозв'язку і взаємообумовленості їх складових);

3. принцип наукової обґрунтованості управління(передбачає врахування при формуванні системи економічних законів та законів мислення, застосування наукових підходів, направлених на підвищення рівня стабільності системи управління. Цей принцип дозволить підприємствам, що керуються концепцією інноваційного маркетингу, шляхом використання наукових підходів до управління, а також останніх досягнень в різних галузях науки підвищити рівень конкурентоспроможності і досягти реалізації бажаної мети);

4. принцип багатоваріантності(який передбачає розроблення не одного, а декількох (як мінімум трьох) варіантів майбутнього розвитку національної економіки, іншими словами, прогноз має кілька сценаріїв.);

5. принцип співставності управлінських рішень при аналізі їх варіантів (альтернативні варіанти управлінських рішень призводять в порівнянний вигляд за наступними факторами: часу, якості, рівню освоєння, методу отримання інформації, факторам ризику та невизначеності);

6. принцип ринкової орієнтації(передбачає, що визначальним моментом розвитку підприємства мають виступати можливості, що ініціюються змінами зовнішнього середовища його функціонування, зокрема – розвитком попиту та потребами ринку);

7. принцип цільової спрямованості(диктує необхідність відповідності програм підвищення конкурентоспроможності підприємства цілям його конкурентної стратегії;);

8. принцип комплексності (тісно пов'язаний з принципом системного підходу, хоча має більш вузьке значення. Він передбачає всебічне дослідження причинних взаємозалежностей, комплексну оцінку вхідних параметрів функціонально-структурної будови, їх зміну та розвиток на досліджуваному об'єкті у просторі і часі, за кількісними й якісними ознаками);

9. принцип гнучкості (передбачає можливість стратегічного маневрування на ринку в разі принципових змін його параметрів і появи принципово нових загроз та можливостей розвитку підприємства;);

29. Загальні і специфічні методи управління конкурентоспроможністю підприємства.

Необхіднозауважити, щониніувітчизнянійпрактицівідсутнязагальноприйнята методика визначення та оцінкиконкурентоспроможності.

Усііснуючіметодиоцінкиможнакласифікувати за такимиознаками:

• за ступенемохопленняаспектівфункціонуванняпідприємства;

• за формою вираження результату оцінки.

Залежно від ступеня охоплення аспектів функціонування підприємства методи оцінки поділяються на спеціальні і комплексні. Спеціальніметоди – методи, щодозволяютьоцінитиконкурентоспроможністьпідприємства по окремих аспектах йогодіяльності – виробничому, інноваційному, маркетинговому, фінансовомутощо. Комплексніметодибазуються на комплексному підході до оцінкиконкурентоспроможностіпідприємства.

За формою вираження результату оцінкивиділяютьсянаступніметодиоцінки: матричні, графічні та індексні.

Серед матричних найбільш поширеними є:

• матриця „Бостонської консалтингової групи” (БКГ);

• матриця І. Ансоффа;

• матриця McKinsey;

• матриця Shell;

• матриця конкурентних стратегій М. Портера.

Результати теоретичного дослідження свідчать, що існує чимало методів оцінки конкурентоспроможності підприємства, які використовуються в розвинутих країнах світу. Кожен із цих методів мають як численні переваги, так і недоліки. Отже, існує необхідність у розробці методичних підходів до оцінки

функціонують в умовах складності отримання достовірної інформації про конкурентів чи підприємств-лідерів галузі.