22. Науковий, методичний та ієрархічний аспекти дослідження конкурентоспроможності підприємства.

Теоретичні і методологічні аспекти діяльності підприємства в умовах конкурентного середовища знайшли відображення в працях багатьох науковців.

Науковий аспект є необхідною складовою компетентності сучасного фахівця який працює в умовах переходу до інформаційного суспільства. При таких умовах підприємство буде відповідати високому рівню конкурентоспроможості учасників ринку праці.

На сьогодні в Україні немає єдиної загальноприйнятої методики оцінки конкурентоспроможності підприємства, що й обумовлює актуальність дослідження.

В останні роки у вітчизняній літературі з’явилася низка досліджень, присвячених теоретичним і практичним питанням оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Зокрема, І. Должанський, Т. Загорна, Л. Кобиляцькй, Н. Тарнавська, С. Клименко, Т. Омельяненко, В. Адамик, Д. Барабась, О. Дубенко та інші у свої працях піднімають методичні проблеми оцінки конкурентоспроможності.

Узагальнення найважливіших методичних підходів в оцінці конкурентоспроможності підприємства, які в сучасних економічних умовах дозволяють отримати найбільш адекватну інформацію про рівень конкурентоспроможності підприємства, його динаміку та перспективи підвищення конкурентоспроможності на всіх рівнях.

Можна говорити, що конкурентоспроможність підприємства характеризує ступінь реалізації потенційних можливостей підприємства щодо набуття та утримання впродовж тривалого періоду часу конкурентних переваг, а отже, визначається як його поточною ефективністю, динамікою пристосування до змінних умов зовнішнього середовища, так і діями щодо формування сприятливих умов функціонування на товарних, ресурсних, фінансових та інших ринках.

Отже, можна твердити, що конкурентоспроможність підприємства, по-перше, ґрунтується на його конкурентних перевагах; по-друге, характеризує його здатність витримувати конкуренцію на певному ринку; по-третє, відображає його позицію поміж конкурентами. З цього погляду слушною видається концепція ієрархії чинників конкурентоспроможності підприємства, розроблена Т. Коно. Згідно з цією концепцією конкурентоспроможність визначається п’ятирівневою ієрархією чинників:

1. часткою ринку, яку займає підприємство; 2) інноваційним потенціалом підприємства,його виробничими та збутовими потужностями; 3) стратегією підприємства; 4) потенціалом вищої ланки керівництва; 5) підсумками попереднього року.

23. Умови забезпечення конкурентоспроможності підприємства.

Конкурентоспроможність підприємства є однією з найважливіших категорій ринкової економіки і характеризує можливість та ефективність адаптації підприємства до умов конкурентного середовища. У зв’язку з цим обґрунтування підходів до її дослідження з метою наступної розробки системи заходів для зміцнення позиції та досягнення конкурентних переваг підприємства є актуальним. Ключове положення в економіці України займають промислові підприємства. Це обумовлено тим значенням, яке має промисловість у структурі національної економіки. Тому проблеми підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств на внутрішньому і на міжнародних ринках є важливими як у сучасних умовах, так і в майбутньому.

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно стає більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів і послуг та його продукція користується постійним попитом. Однак в житті цей стан не являється незмінним.

Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в стратегії ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв тощо.