1.3 Комп'ютерна безпека

Одним з основних елементів системи економічної безпеки підприємства є комп'ютерна безпека.

Використання комп'ютерів і автоматизованих технологій приводить до появи ряду проблем в процесі управління підприємством. Комп'ютери, часто об'єднані в мережі, можуть надавати доступ до колосальної кількості найрізноманітніших даних. Тому люди турбуються про безпеку інформації і наявність ризиків, пов'язаних з автоматизацією і наданням набагато більшого доступу до конфіденційних, персональних або інших критичних даних. З кожним роком все збільшується число комп'ютерних злочинів, що може привести в кінці кінців до підриву економічної діяльності будь-якого підприємства. І тому повинно бути ясно, що інформація - це ресурс, який треба захищати.

Електронна пошта — один з найширше використовуваних видів сервісу, як в корпоративних мережах, так і в Інтернет. Вона є не просто способом доставки повідомлень, а найважливішим засобом комунікації, розподіли інформації і управління різними процесами в бізнесі. Роль електронної пошти стає очевидною, якщо розглянути функції, які виконує пошта:

- Забезпечує внутрішній і зовнішній інформаційний обмін;

- Є компонентом системи документообігу;

- Формує транспортний протокол корпоративних застосувань;

- Є засобом утворення інфраструктури електронної комерції.

Завдяки виконанню цих функцій електронна пошта вирішує одне з найважливіших на справжній момент завдань — формує єдиний інформаційний простір. Насамперед це стосується створення загальної комунікаційної інфраструктури, яка спрощує обмін інформацією між окремими людьми, підрозділами однієї компанії і різними організаціями.

Використання електронної пошти для обміну інформацією між людьми як усередині окремо узятій організації, так і за її межами змогло корінним чином змінити технології і методи ведення справ. Перехід до обміну документами в електронному вигляді відкрило нові можливості для підвищення ефективності праці і економії засобів і часу.

Інформація – така ж складова будь-якого бізнесу, як виробництво, конкретні люди, на яких тримається виробництво, збудовані стосунки замовниками і постачальниками тощо. З цим неможливо сперечатися. Втрата, псування або збій у функціонуванні будь-якої з названих складових бізнесу приводить до наслідків, лежачих в діапазоні від «нанесення збитку» до «закриття бізнесу». І зараз питання безпеки даних регулюється державними законами.

Будь-яке підприємство має в своєму розпорядженні різні види інформації, що представляють інтерес для зловмисників. Перш за все, це комерційні дані, інформація, що є інтелектуальною власністю підприємства і конфіденційні дані.

Оскільки автоматизація привела до того, що тепер операції з обчислювальною технікою виконуються простими службовцями організації, а не спеціально підготовленим технічним персоналом, потрібно, щоб кінцеві користувачі знали про свою відповідальність за захист інформації. Шансів бути спійманим у комп'ютерного злочинця значно менше, чим у грабіжника банку - і навіть при упійманні у нього менше шансів потрапити у в'язницю. Виявляється в середньому 1 відсоток комп'ютерних злочинів. І вірогідність того, що за комп'ютерне шахрайство злочинець потрапить у в'язницю, менша 10 відсотків.

Основною причиною наявності втрат, пов'язаних з комп'ютерами, є недостатня обізнаність в області безпеки. Тільки наявність певних знань в області безпеки може припинити інциденти і помилки, забезпечити ефективне застосування мерів захисту, запобігти злочину або своєчасно виявити підозрюваного. Обізнаність кінцевого користувача про заходи безпеки забезпечує чотири рівні захисту комп'ютерних і інформаційних ресурсів:

- Запобігання - тільки авторизований персонал має доступ до інформації і технології.

- Виявлення - забезпечується раннє виявлення злочинів і зловживань, навіть якщо механізми захисту були обійдені.

- Обмеження - зменшується розмір втрат, якщо злочин все-таки відбувся не дивлячись на заходи по його запобіганню і виявленню.

- Відновлення - забезпечується ефективне відновлення інформації за наявності документованих і перевірених планів по відновленню.

Створювати небезпеку для бізнесменів або комерсантів, зацікавлених, зрозуміло, в дотриманні комерційної таємниці, може, як правило, наступне:

- розвідувальна діяльність конкурентів;

- несанкціоновані дії співробітників власної фірми;

- неправильна політика фірми в області безпеки.

Контрольні питання

1. Визначення підприємництва.

2. Ознаки підприємницької діяльності.

3. Структура системи управління економічною безпекою підприємства.

4. Суб’єкти СЕБП

5. Ооб’єкти СЕБП.

6. Узагальнена модель СЕБП.

7. Система економічної безпеки підприємства та місце в ній комп’ютерної безпеки.

8. Загрози комп’ютерним інформаційним системам.

Лабораторна робота № 2. Загрози комп’ютерним інформаційним системам. Законодавство України в галузі захисту інформації

Мета роботи: Навчитися систематизувати дані про загрози безпеці та канали несанкціонованого витоку інформації.

Теоретичні відомості

Класифікація загроз інформаційній безпеці

Загрози інформаційній безпеці [information security threat] — сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства і держави в інформаційній сфері. Основні загрози інформаційній безпеці можна розділити на три групи:

• загрози впливу неякісної інформації (недостовірної, фальшивої, дезінформації) на особистість, суспільство, державу;

• загрози несанкціонованого і неправомірного впливу сторонніх осіб на інформацію і інформаційні ресурси (на виробництво інформації, інформаційні ресурси, на системи їхнього формування і використання);

• загрози інформаційним правам і свободам особистості (праву на виробництво, розповсюдження, пошук, одержання, передавання і використання інформації; праву на інтелектуальну власність на інформацію і речову власність на документовану інформацію; праву на особисту таємницю; праву на захист честі і достоїнства і т. ін.).

Основними організаційно-технічними факторами загроз інформаційній безпеці є:

• недостатня нормативно-правова база у сфері інформаційних відносин, у тому числі в галузі забезпечення інформаційної безпеки;

• недостатнє регулювання державою процесів функціонування та розвитку ринку засобів інформатизації, інформаційних продуктів та послуг;

• широке використання у сфері державного управління та кредитно-фінансової сфери незахищених від витоку інформації імпортних технічних та програмних засобів для зберігання, обробки та передавання інформації;

• зростання обсягів інформації, яка передається відкритими каналами зв'язку;

• загострення криміногенної обстановки, зростання числа комп'ютерних злочинів, особливо в кредитно-фінансовій сфері