Міністерство освіти та науки України Національний університет водного господарства та природокористування

Навчально-науковий інститут автоматики, кібернетики та обчислювальної техніки

Кафедра автоматизації електротехнічних та комп’ютерно-інтегрованих технологій

Реферат

на тему: «Системний підхід при аналізі автоматизованих технологічних комплексів»

з курсу:

"Системний аналіз складних систем управління"

Виконав: студент 4-го курсу

групи АУТП-21і

Коржицький Д.М.

Перевірив: Кінчур О.Ф.

Рівне-2013

ЗМІСТ

Вступ

1. Системний підхід при аналізі ТК

   1. Ознаки технологічних комплексів як складних систем

   2. Класифікація ТК

   3. Системний аналіз технологічних процесів як об’єктів управління.

   4. Застосування методології системного підходу до створення складних систем управління.

Список використаної літератури

ВСТУП

У відповідності із сучасними уявленнями прикладний системний аналіз – наукова дисципліна, яка на основі системно організованих, структурно взаємозв’язаних та функціонально взаємодіючих еврістичних процедур, методологічних засобів, математичного апарата, програмного забезпечення і обчислювальних можливостей комп’ютерних систем та мереж забезпечує в умовах концептуальної невизначенності отримання та накопичення інформації про досліджуваний предмет для наступного формування знань про нього як єдиного, цілісного об’єкта з позицій поставлених цілей дослідження і прийняття раціонального рішення в умовах різнородних багатофакторних ризиків.

Сучасний системний аналіз – прикладна наука, яка орієнтована на вияснення причин реальних складностей, які виникають перед “власником проблеми” (звичайно - це конкретна організація, установа, підприємство, колектив) та на формування варіантів їх усунення.

Головна мета системного аналізу – ліквідація проблеми або, як мінімум, вияснення її причин. Тому використовується широкий спектр засобів, можливості різних наук – математики, обчислювальної техніки, моделювання, експериментальних досліджень та інш.

Система – це функціонально визначена структурно впорядкована з адаптивною реорганізацією множина елементів. Зовнішні та внутрішні функції систем, їх ієрархічні або однорівневі структури характеризуються відповідними обмінними потоками, адаптивна організація та дезорганізація систем є визначальною для їх існування властивістю.

Елемент – це найпростіша неподільна частина системи, а її властивості визначаються конкретною задачею.

Підсистема – компонента системи, як об’єднання елементів, але за масштабом менша ніж система в цілому.

Структура – це зображення елементів та зв’язків між ними. Тут розглядається функціональна, алгоритмічна, технічна, організаційна структура. Передбачається, що система має два і більше рівнів управління.

Зв’язок – найбільш важливим є те, що тут викорис-товуються узагальнені оцінки (наприклад, зв’язки: направлений чи ненаправ-лений, сильний чи слабкий, додатній чи від’ємний). Зв’язок однозначно характеризує структуру системи.

Стан – це миттєва оцінка або фаза розвитку системи. Для системи управління вектор стану Х визначається векторами управління U та збурення Z і у свою чергу визначає значення вихідної змінної Y .

Рівновага – це певний усталений стан, а перехід з одного стану в інший буде називатися поведінкою системи.