
- •Вимоги на «мінімальну оцінку» з курсу «Мережні операційні системи» для груп спеціальності «Інформаційні мережі зв’язку»
- •1. Структура мережної операційної системи
- •2. Однорангові мережні ос і ос з виділеним сервером
- •3. Особливості алгоритмів управління ресурсами
- •4. Операційна система як розширена машина
- •5. Операційна система як розподілювач ресурсів
- •6. Проблема синхронізації процесів
- •7. Передача повідомлень в розподілених системах
- •8. Доменний підхід до організації довідкової служби мережі
- •9. Демони та фонові процеси в Linux. Популярні завантажувачі
- •10. Основні команди Linux
Вимоги на «мінімальну оцінку» з курсу «Мережні операційні системи» для груп спеціальності «Інформаційні мережі зв’язку»
Для того, щоб отримати оцінку «задовільно», необхідно добре ознайомитися, хоча б, з наступними базовими питаннями
1. Структура мережної операційної системи
Мережна операційна система становить основу будь-якої обчислювальної мережі. Кожний комп'ютер у мережі в значній мірі автономний, тому під мережною операційною системою в широкому змісті розуміється сукупність операційних систем окремих комп'ютерів, взаємодіючих з метою обміну повідомленнями й поділу ресурсів за єдиними правилами - протоколам. У вузькому змісті мережна ОС - це операційна система окремого комп'ютера, що забезпечує йому можливість працювати в мережі.
Рис. 1.1. Структура мережної ОС
У мережній операційній системі окремої машини можна виділити кілька частин (малюнок 1.1):
· Засоби керування локальними ресурсами комп'ютера: функції розподілу оперативної пам'яті між процесами, планування й диспетчеризації процесів, керування процесорами в мультипроцесорних машинах, керування периферійними пристроями й інші функції керування ресурсами локальних ОС.
· Засоби надання власних ресурсів і послуг у загальне користування - серверна частина ОС (сервер). Ці засоби забезпечують, наприклад, блокування файлів і записів, що необхідно для їхнього спільного використання; ведення довідників імен мережних ресурсів; обробку запитів вилученого доступу до власної файлової системи й бази даних; керування чергами запитів вилучених користувачів до своїх периферійних пристроїв.
· Засоби запиту доступу до вилучених ресурсів і послуг і їхнього використання - клієнтська частина ОС (редиректор). Ця частина виконує розпізнавання й перенапрямок у мережу запитів до вилучених ресурсів від додатків і користувачів, при цьому запит надходить від додатка в локальній формі, а передається в мережу в іншій формі, що відповідає вимогам сервера. Клієнтська частина також здійснює прийом відповідей від серверів і перетворення їх у локальний формат, так що для додатка виконання локальних і вилучених запитів нерозрізнено.
· Комунікаційні засоби ОС, за допомогою яких відбувається обмін повідомленнями в мережі. Ця частина забезпечує адресацію й буферизацию повідомлень, вибір маршруту передачі повідомлення по мережі, надійність передачі й т.п., тобто є засобом транспортування повідомлень.
2. Однорангові мережні ос і ос з виділеним сервером
Залежно від того, як розподілені функції між комп'ютерами мережі, мережні операційні системи, а отже, і мережі діляться на два класи: однорангові й двухрангові (малюнок 1.4). Останні частіше називають мережами з виділеними серверами.
Якщо комп'ютер надає свої ресурси іншим користувачам мережі, то він відіграє роль сервера. При цьому комп'ютер, що звертається до ресурсів іншої машини, є клієнтом. Як уже було сказано, комп'ютер, що працює в мережі, може виконувати функції або клієнта, або сервера, або сполучати обидві ці функції.
Якщо виконання яких-небудь серверних функцій є основним призначенням комп'ютера (наприклад, надання файлів у загальне користування всім іншим користувачам мережі або організація спільного використання факсу, або надання всім користувачам мережі можливості запуску на даному комп'ютері своїх додатків), то такий комп'ютер називається виділеним сервером. Залежно від того, який ресурс сервера є поділюваним, він називається файлом-сервером, факсом-сервером, принт-сервером, сервером додатків і т.д.
Важливо зрозуміти, що незважаючи на те, що в мережі з виділеним сервером всі комп'ютери в загальному випадку можуть виконувати одночасно ролі й сервера, і клієнта, ця мережа функціонально не симетрична: апаратно й програмно в ній реалізовані два типи комп'ютерів - одні, більшою мірою орієнтовані на виконання серверних функцій і працюючі під керуванням спеціалізованих серверних ОС, а інших - в основному виконуючій клієнтській функції й працюючі під керуванням відповідному цьому призначенню варіанта ОС. Функціональна несиметричність, як правило, викликає й несиметричність апаратур - для виділених серверів використаються могутніші комп'ютери з більшими об'ємами оперативної й зовнішньої пам'яті. Таким чином, функціональна несиметричність у мережах з виділеним сервером супроводжується несиметричністю операційних систем (спеціалізація ОС) і апаратною несиметричністю (спеціалізація комп'ютерів).
В однорангових мережах всі комп'ютери рівні в правах доступу до ресурсів один одного. Кожний користувач може по своєму бажанню оголосити який-небудь ресурс свого комп'ютера поділюваним, після чого інші користувачі можуть його експлуатувати. У таких мережах на всіх комп'ютерах установлюється та сама ОС, що надає всім комп'ютерам у мережі потенційно рівні можливості. Однорангові мережі можуть бути побудовані, наприклад, на базі ОС LANtastic, Personal Ware, Windows for Workgroup, Windows NT Workstation.
В однорангових мережах також може виникнути функціональна несиметричність: одні користувачі не бажають розділяти свої ресурси з іншими, і в такому випадку їхні комп'ютери виконують роль клієнта, за іншими комп'ютерами адміністратор закріпив тільки функції по організації спільного використання ресурсів, а значить вони є серверами, у третьому випадку, коли локальний користувач не заперечує проти використання його ресурсів і сам не виключає можливості звертання до інших комп'ютерів, ОС, установлювана на його комп'ютері, повинна включати й серверну, і клієнтську частини. На відміну від мереж з виділеними серверами, в однорангових мережах відсутня спеціалізація ОС залежно від переважної функціональної спрямованості - клієнта або сервера. Всі варіації реалізуються засобами конфігурування того самого варіанта ОС.
Однорангові мережі простіше в організації й експлуатації, однак вони застосовуються в основному для об'єднання невеликих груп користувачів, що не пред'являють більших вимог до об'ємів збереженої інформації, її захищеності від несанкціонованого доступу й до швидкості доступу. При підвищених вимогах до цих характеристик більше підходящими є двухрангові мережі, де сервер краще вирішує задачу обслуговування користувачів своїми ресурсами, тому що його апаратури й мережна операційна система спеціально спроектовані для цієї мети.