15

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

ФІЛІЯ КАФЕДРИ МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор СЕГІ ТНУ __________

“____”_________________ 2013 р.

Опорні конспекти лекцій з навчальної дисципліни

“Податкові системи”

для студентів 2 курсу заочної форми навчання

галузі знань: 0306 Менеджмент та адміністрування

напряму підготовки: 6.030601 Менеджмент

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

Укладач: ст. викладач Зелінська О.Л.

Затверджено на засідані філії кафедри «__»_________ 2013 р. (протокол №____)

Севастополь – 2013 рік

Змістовий модуль 1. Податки: поняття, функції, види.

Тема 1. Податок, його сутність, особливості й види

Об'єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безоплатні блага та послуги.

Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки: на землю, майно, прибуток, цінні папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи, збори й відрахування, на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу та птицю, бджіл, подушні податки і податки на неодружених чоловіків, податки на бороду, вікна, двері тощо.

Податкова система виникла і розвивалась разом з державою. На найдавніших ступенях державної організації початковою формою оподаткування можна вважати жертвоприношення, яке не було основане виключно на добровільних засадах.

Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави.

Податки як джерело доходів державного бюджету не нараховують і двохсот років. Поняття податок першим розкрив А.Сміт у роботі "Про багатство народів" (1770 р.) За його словами "податок – це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати".

Найбільшого розквіту податки отримують за умов розвиненої ринкової економіки. Саме вони стають об'єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об'єкти оподаткування, ставки податків, терміни їх сплати, контроль за надходженням та витрачанням.

Формування дохідної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але і важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери.

У світовій фінансовій науці розрізняють два системних підходи до теоретико-організаційного обґрунтування проблеми фіскального вибору та трактування категорії "податок".

Перший ґрунтується на визнанні необхідної обов'язковості податків і податкових платежів. Податки як ціна суспільних благ у цій концепції одночасно розглядаються у двох аспектах – цільовому і примусовому. Побудова оподаткування базується на тому, що будь-який податок, окрім чисто фіскальної функції, має ще й зовнішні для фіску соціально-економічні ефекти. Тим самим держава в процесі оподаткування може регулювати економічні і соціальні процеси, спрямовувати їх у потрібне русло, незважаючи на погляди і побажання платників податків.

Другий напрям фіскальної теорії визначає податок як громадянський обов'язок. Податок, що сплачується на основі свідомого індивідуального вибору і власної оцінки характеру державної діяльності виборцем – платником податків.

Отже, відбувається певна трансформація від розуміння податку як принципово обов'язкового платежу державі до розуміння його як усвідомленої необхідності.

З погляду на роль держави можна виділити два напрями, які дають змогу краще зрозуміти соціально-економічний та суспільний зміст податків. Перший, проголошуючи невиробничий характер державних послуг, не тільки відділяв фінансове господарство від державного, а й протиставляв їх. Податок у цій концепції не пов'язаний із задоволенням соціально-економічних потреб суспільства, оскільки обслуговує невиробничі видатки держави. Другий напрям визначав господарську діяльність держави як складову частину народногосподарської діяльності, як потребу економічного і соціального розвитку.

У поглядах на податок відбувається трансформація у бік розуміння податку в ринкових умовах як усвідомленої необхідності. Для суб'єктів господарювання податок може бути поганий або дуже поганий, оскільки він, навіть і мінімальний, скорочує їхні реальні доходи. Але його сплата є обов'язковою для задоволення суспільних потреб і не залежить від бажання та волі конкретного платника.

Податок – універсальна вихідна категорія, яка виражає основні суттєві риси і властивості фінансів у будь-якій економічній системі ринкового типу.

За економічним змістом податки – це фінансові відносини між: державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою своїх функцій.

Окрім податків існують ще обов'язкові платежі, такі як:

– податкові платежі: плата за воду, землю – обов'язкові збори, які стягується з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником:

– відрахування, внески – обов'язкові збори з юридичних та фізичних осіб, які мають ознаки цільового призначення.

Податки – це обов'язкові платежі, які законодавче встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованому грошовому фонді (бюджеті) для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Функції податку – це проявлення його сутності в дії, спосіб вираження його властивостей.

Виходячи із сутності податку як категорійного поняття, можна визначити дві основні функції даної категорії: фіскальну і розподільчо-регулюючу.

Фіскальна функція полягає в тому, що за допомогою податків формуються фінансові ресурси держави. Податки виступають основним (найважливішим) джерелом доходів бюджетів різних рівнів.

Розподільчо-регулююча функція передбачає, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту між державою та її суб'єктами і через елементи податку (об'єкт, суб'єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги тощо) держава в змозі регулювати вартісні пропорції такого розподілу.

Таким чином податки – це інструмент державного втручання в економічні процеси, що проходять в суспільстві.

До основних елементів податку відносять:

– суб'єкт податку – це учасник процесів справляння податку (платник, держава, державні органи);

– об'єкт оподаткування – явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок;

– джерело сплати – це той фонд, явище чи предмет, з якого сплачується податок;

– база оподаткування – законодавче закріплена частина доходів чи майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується при розрахунку суми податку;

– масштаб вимірювання – це та одиниця, яка береться за основу виміру об'єкта оподаткування (грошова одиниця для прибуткового податку, одиниця вимірювання площі для земельного податку);

– ставки податку – це законодавче встановлений розмір податку, виходячи із об'єкту оподаткування або масштабу вимірювання.

Методи встановлення ставок:

– інтуїтивний – ставки встановлюються на основі бажання та волі законотворців;

– емпіричний – ставки встановлюються на основі аналізу за попередній період і у відповідності з потребами;

– математичне моделювання;

– податкові пільги – законодавче встановлені умови та можливості пониження податкового навантаження та послаблення податкового пресу;

Види пільг:

– повне або часткове звільнення від сплати податку конкретного платника;

– повне або часткове звільнення від сплати податку певного виду діяльності або об'єкта оподаткування,

– пониження ставок оподаткування і використання нульової ставки;

– зменшення належної до сплати суми нарахованого податку і використання податкового кредиту.

– норма оподаткування – відношення податкових надходжень до податкової бази;

– податкові канікули – відстрочення на певний період належних до сплати сум податків або повне звільнення від сплати податку протягом певного періоду;

– податкове право – сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі податків;

– податковий звіт – документ, що подається до податкової інспекції зі звітними даними про розрахунки з бюджетом;

– податковий період – термін, протягом якого завер­шується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов'язання;

– податковий тиск – відношення загальної суми податкових зборів до сукупного національного продукту;

– податкове розслідування – виявлення і розслідування фактів ухилення від оподаткування шляхом приховування доходів та інших об'єктів оподаткування;

– ухилення від сплати податків – дії платників податків, спрямовані на несплату податків шляхом заниження доходу та оцінки майна або повного приховування їх;

– податкові правовідносини – суспільні відносини, які виникають при сплаті податків та інших платежів і урегульовані нормами фінансового, адміністративного, цивільного та кримінального права.