Розділ 2. Острозька академія – перший в україні освітній центр
Найважливішим здобутком усього життя й діяльності Василя-Костянтина справедливо вважають створення і підтримку першого прообразу вищої школи в Україні – Острозької академії, яка увіковічнила його ім'я.
Православна церква, спроможна врятувати Україну від полонізації, переживала на той час глибоку кризу. Вона значно поступалася католицькій своєю освіченістю, виглядаючи культурно зубожілою. До того ж голодне і зневажене руське духівництво втрачало авторитет в народі, відмирала традиційна виборність його громадою. Часто-густо посади єпископів та архімандритів посідали люди, що не мали духовного сану, нерідко нехтуючи традиційним церковним висвяченням. Аморальна поведінка більшості владик, грубе нехтування церковними канонами та традиціями призводили до того, що в очах простого люду церква втрачала моральний авторитет. А деградація церковного життя згубно позначалася на національному та культурному житті України [10, с 135].
Князь був різнобічно освіченою людиною, володів кількома мовами й добре розумівся на основах православного, католицького та протестантського богослів'я. Усвідомлюючи значення науки, просвітництва і друкарства, він на власні кошти заснував в Острозі греко-слов'яно-латинську колегію /академію/. Це був перший на східнослов'янських землях навчальний заклад європейського типу. Твердження єзуїтів про неможливість розвивати вищу освіту на засадах православ'я було спростовано.
Василь-Костянтин залучив до викладання в академії талановитих вітчизняних та іноземних діячів — літераторів, мовознавців, природознавців та інших фахівців. Викладачами були Г. Смотрицький, В. Суразький, Д. Наливайко, чужоземці – відомі вчені К. Казимирський, Я. Лятош, К. Лукаріс.
Це був цілий культурно-освітній центр. Окрім академії, включав літературно-публіцистичний гурток та видавництво, а кожен стипендіат мав право пройти пробу пером. Характеризуючи острозький феномен, М. Грушевський писав, що усе це справляло враження "якогось блискучого феєрверку", було справжнім "огнищем нової освіти, нового шкільництва, нового духовного життя".[2, с.124]
Волинська "мекка" була відкритою для сприйняття всіляких новітніх культурних, мистецьких та релігійних віянь. В Острозі на той час, не без участі князя, панувала особлива духовна атмосфера. Тут зустрічались, поєднувались і різні національно-культурні традиції східноєвропейського шкільництва, опановування семи вільних наук. Вивчалась граматика, арифметика, музика, риторика, геометрія, астрономія та діалектика. Окрім них, давалися основи знань з медицини та права. Але найважливішим і особливо унікальним для України було те, що викладання цих дисциплін, окрім церковнослов'янської, здійснювалось також грецькою та латинською мовами.
Назва "слов'яно-греко-латинська" школа відображала не тільки мови викладання чи вивчення, а загальну тенденцію, культурну орієнтацію, що полягала в прагненні синтезу слов'янської спадщини у формі візантійської та поствізантійської культури зі здобутками західного латинського світу.
Біля колиски як західних університетів, так і Острозької академії, звісно, стояла церква. Релігія у середні віки була серцевиною навчання і виховання. Але якщо західні навчальні заклади сприяли розбудові та вдосконаленню церковної організації, то функція Острозької академії переважно пов'язана із її обороною і захистом. І не випадково: цього вимагала українська самобутність, так хотів князь. Академія стала своєрідним ідеологічним осередком, важливим елементом реалізації "княжої програми захисту православ'я". На відміну від європейських університетів того часу, академія не мала сталого складу викладачів, не існувало в ній поділу на факультети. Із чужинців до викладання запрошувались ті, які хоч і мали західноєвропейську освіту, але були пов'язані зі східною церквою або вважалися єретиками серед католиків. Фактично в Острозі вперше подолано монополію церкви в українській освіті. [8,с.103]. Створена для захисту православ'я, Острозька академія, незалежно від чиїхось намірів, фактично знищила старий тип духовності в Україні й започаткувала перехід до нового, західноєвропейського" .