- •Соціокультурні умови формування некласичної філософії середини хіх - хх ст.
- •3. Сутність принципу ірраціоналізму.
- •8. Ідеї розроблення "наукової філософії» у європейській філософії (о. Конт, ж. Пуанкаре, к.Маркс).
- •11. Емпіріокритицизм (е. Мах, р. Авенаріус).
- •17. Неокантіанство ( баденська школа).
- •20. Інтуїтивізм а. Бергсона.
- •21. Концепт життя у філософських дискурсах в. Дільтея та г. Зіммеля.
- •22. Морфологія історії о. Шпенглера.
- •23. Філософія а. Тойнбі: життя та історія.
- •24. Альберт Швейцер – « благоговіння перед життям»
- •25.Винекнення та джерела прагматизму.
- •26. Семіотичний прагматизм ч. Пірса
- •27. Теорія істини й моралі в прагматизмі в. Джеймса.
- •28.Інструменталізм Дж. Д’юї.
- •30. Психоаналітична філософія Зігмунда Фрейда.
- •31. Аналітична психологія Карла Юнга.
- •32. А. Алдер
- •33. Концепція оргоне Вільгельма Райха.
- •34. Гуманістичний психоаналіз е. Фромма
- •35. Феноменологія е. Гусерля
35. Феноменологія е. Гусерля
Одним з головних напрямків сучасної філософської думки є феноменологія, що буквально означає вчення про феномени. Феноменологія не тільки ознаменувала новий поворот у вивченні проблеми свідомості, але й визначила нові завдання філософської науки в цілому. Засновником феноменології в тому вигляді, в якому вона культивується в XX ст., є Едмунд Гуссерль. «Філософія арифметики» , «Логічні дослідження», «Ідеї чистої феноменології» .В останній роботі «Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія» Е. Гуссерль намагається дослідити причини і джерела занепаду західноєвропейської культури і всього західного суспільства в цілому. Всі науки можна поділити на два основних види:ейдетичні науки, до яких належать логіка, математика і філософія; фактуальні науки, які обґрунтовують свої судження посиланням на факти, котрі мають випадковий характер.
Філософським судженням не притаманні ні точність математичних істин, ні чуттєві спостереження істин фізичних Вони й не повинні мати їх, оскільки філософія є новим виміром знання, пов'язаним із прагненням до чистого і абсолютного знання.
Справжня філософія, або трансцендентальна феноменологія, на відміну від фактуальних наук, є наука не про факти, а про сутності. Проте, на відміну від інших ейдетичних наук (наприклад, математики), вона не може абстрагуватися від того факту, що все дано нам через свідомість. Філософія має справу з мисленням, спрямованим на предмет як такий, і в цьому розумінні вона не дискурсивна, а інтерпретативна. Основні риси філософського знання - абсолютна самоочевидність, абсолютна істина, безпосередня споглядальність сутності.Виявити ці сутності, тобто конституювати предмет філософії у феноменологічному розумінні, можливо лише за допомогою спеціального методу - методу феноменологічної редукції. Феномен - це і є та сутність, котра виявляє себе у свідомості завдяки феноменологічній редукції. «Історичні філософії, без сумніву, були філософіями світоспоглядання, оскільки над їх творцями панувало прагнення до мудрості; але вони були абсолютно такою ж мірою філософіями науковими, адже в них жила разом з тим і мета строгої науковості ».Е. Гуссерль
Феноменологічна редукція здійснюється в два етапи:
• на етапі ейдетичної редукції ми ставимо під сумнів цінність вихідного для багатьох наук вірування в реальність зовнішнього світу («вміщуємо у дужки зовнішній світ»);
• на етапі трансцендентальної редукції ставимо під сумнів вірування в реальність «Я» як частини реальності зовнішнього світу («вміщуємо у дужки емпіричну самосвідомість»).
Світ, таким чином, редукується до чистого феномена або ейдоса (в логічно і словесно фіксованій формі). Ейдос (феномен) є конфігурацією всього даного, котре виступає як «міра реальності, фактичності». Феноменологічне знання є абсолютне знання про сутності, котрі виправдовують будь-яке знання про факт.
