!!!Немаэ – 29, 36, 37, 38, 39, 40

1. Соціокультурні умови формування некласичної філософії середини хіх - хх ст.

У першій третині - середині ХІХ ст. у Європі розпочався процес досить радикальної зміни у способі філософування. Наслідком того було виникнення некласичної філософії. Її формування йшло кількома напрямами, але всіх їх, за рідкісним винятком, споріднювала орієнтація на провідну роль у людських діях та поведінці людини нераціональних (або ірраціональних) чинників. Формування некласичного мислення у філософії було викликано революційними змінами в усіх сферах суспільного життя. У суспільно-політичній сфері: - усе ХІХ ст. проходило під знаком французької буржуазної революції; - наполеонівські війни; - національно-визвольні рухи, «Весна народів» 1848 р.; - імперіалістичні війни за переділ сфер впливу, ринків сировини, збуту готової продукції, дешевої робочої сили; - ХХ - ХХІ ст. - епоха небувалої напруги, надій, загрози самому існуванню людства: дві світові війни, остання мала своїм фіналом атомні бомбардування Хіросіми і Нагасакі; посилення демократичних і національних рухів; протиборство двох систем північно - атлантичного та т. зв. соціалістичного табору; поразка у холодній війні; розпад СРСР, глобальні проблеми: політичний екстремізм, міжнародний тероризм, торгівля наркотиками, зброєю, людьми, посилення дії негативних наслідків виснаження екосистеми Землі. В економічній сфері: - Кодекс Наполеона з його принципом приватної власності; - індустріальна революція; - остаточне утвердження капіталістичного способу виробництва; - перемога міста над селом; - робітничий рух; - у ХХ ст. конвеєрне виробництво, автоматизація виробництва, особливо після ІІ світової війни, переорієнтація зі сфери виробництва на сферу послуг як важливу складову економіки, інформатизація виробничих процесів і сфери послуг у науці: - нові відкриття природничих наук (біохімія, генетика та ін); - поява нової техніки, технологій у культурному житті; - формування індустрії масової свідомості; - нові засоби зв’язку уможливили швидкий та легший обмін думками; - відкриття нових університетів; - поширення і дешевизна книгодрукування; - поява і розвиток наукової періодики; - поява радіо, кіно, у ХХ ст. - телебачення, а у 80 роках Інтернет; - посилився вплив художньої літератури на філософію; - філософія стає більш есеїстичною, белетристичною, відбувається часткова інтеграція філософії та мистецтва. З одного боку виникає жанр філософської (або інтелектуальної) літератури, а, з іншого боку, - жанр філософської есеїстики, яку інколи досить складно відрізнити від літератури. Так само виникли, наприклад, концептуальні живопис і графіка, на початку ХХ ст. виникає філософське кіно і тощо; - ознайомлення з філософсько-релігійними здобутками культур Сходу у другій половині ХІХ ст. поступово готується, а на рубежі ХХ ст. починає здійснюватись перехід до нової некласичної науки, змінюються принципи, зразки, парадигми філософствування. Якщо філософи ХVІІ- ХVІІІ ст. вірили, що з ліквідацією феодальних суспільних відносин встановиться царство розуму, справедливості, рівності і навіть братства між людьми, то капіталістична дійсність спростувала ці ілюзії. Філософія ХІХ ст. відмовляється від досягнень попередньої філософії, і заявляє, що в усьому досвіді людства виявляється безсилля розуму; вона стає на позиції ірраціоналізму. 2. Зміна парадигми філософського мислення середини ХІХ - ХХ ст. Відмінність між класичним і некласичним типом філософствування.

У 20-30-х роках ХІХ ст. філософія Георга Гегеля набула в Європі тріумфального поширення, а в Німеччині її було проголошено офіційною філософією, особливо корисною для зміцнення соціального порядку та виховання молоді. Але якраз на вершині визнання Гегель раптово помер (14 листопада 1831 р.), і в європейському філософському житті на деякий час запанували розгубленість і невизначеність: було незрозуміло, куди і як повинна далі розвиватися філософія. Не один європейський філософ ставив у цей час перед собою запитання: чи можлива філософія після Гегеля? Тому, коли Фрідріх Шеллінг, колишній друг Гегеля, оголосив про намір прочитати курс лекцій з філософії принципово іншого характеру, ніж гегелівська, його аудиторія зібрала велику кількість слухачів, серед яких була група видатних осіб, таких як Сьорен Кіркегор, Михайло Бакунін, Фердинанд Лассаль, Фрідріх Енгельс та ін. Лекції Шеллінга не задовольнили його слухачів. Але згодом з'ясувалось, що початки справді нової філософії з'явилися у Європі ще за життя Гегеля. У 1819 р. вийшов друком перший том праці Артура Шопенгауера "Світ як воля та уявлення", яку і вважають першою працею нової філософії. Поступово процес формування засад нового філософування став набувати сили і визначеності: виникла некласична філософія, особливості якої остаточно визначилися у ХХ ст. У другій половині ХІХ ст., на рубежі ХХ ст. починає здійснюватись перехід до нової некласичної науки, змінюються принципи, зразки, парадигми філософствування. А явище некласичності поширилось і на інші сфери життя, такі як мистецтво, наука, культура. Порівняння: вихідні ідеї класичної і некласичної філософії. Класична філософія у своїх міркуваннях виходила із того, що: 1) Буття є цілісне, глибинно узасаднене, внутрішньо концентроване (навіть, якщо ми сумніваємося у можливостях його адекватного пізнання); 2) Розум є вищою і найціннішою частиною людської психіки та найкращою людською здібністю; З) Розум здатний висвітлити глибини психіки й орозумнити їх; 4) За допомогою розуму людина спроможна належним чином організувати своє життя і взаємини з буттям. Некласична філософія протиставила цим тезам філософської класики принципово інші: 1) Говорити про буття безвідносно до людського сприйняття й уявлення безглуздо; ми можемо судити лише про те, що ввійшло в контекст нашого сприйняття і знання; поза цим питання про буття залишається відкритим; 2) На перший план у людській психіці виходять чинники, які за своєю природою нерозумні або позарозумні; масштабами й силою дії вони перевершують розум; 3) Оскільки нерозумні чинники психіки потужніші, то розум нездатний їх опанувати; 4) Розум не лише не сприяє гармонізації людського життя, а іноді заважає цьому.