2.4. Відображення даних обліку браку у виробництві в статистичній та фінансовій звітності.

Безпосереднього відображення даних обліку браку у виробництві у фінансовій звітності немає. Натомість, слід звернути на формування витрат у звітності.

У деяких виробництвах виникають відходи, які поділяються на технологічні втрати і технічний неминучий брак.

До технологічних втрат належить вилучення напівфабрикатів, деталей, вузлів і виробів, які не відповідають вимогам нормативно-технічної документації, що виникають у виробництві внаслідок недостатньої керованості окремими операціями технологічного процесу, пов'язаної з недостатнім знанням фізико-хімічних властивостей використовуваних матеріалів і виготовлення виробів, недосконалими технологічним обладнанням та вимірювальною технікою, а також невідповідністю окремих фізико-хімічних властивостей використовуваних матеріалів і напівфабрикатів, які виготовляються і поставляються за діючою нормативно-технічною документацією, оптимальним вимогам виробництва.

До технічного неминучого браку у виробництві належать напівфабрикати, деталі, вузли, вироби, які з технологічних причин не відповідають вимогам нормативно-технічної документації і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після усунення недоліків [10].

До статті «Втрати внаслідок технічного неминучого браку» належать:

· вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів) з

технологічних причин;

· вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих при

налагодженні устаткування, у разі зупинки або простою обладнання, через вимикання енергії;

· вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих під час

транспортування на виробництві;

· витрати на усунення технічного неминучого браку.

До статті калькуляції "Втрати від браку" належать:

• вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфаб­рикатів) з технологічних причин;

• вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час налагодження устаткування;

• вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих у технологічному потоці при їх виробленні, обробленні, пакуванні; розбитих під час транспортування на виробництві (бій);

• витрати на усунення браку;

• витрати, що перевищують установлені норми витрат на га­рантійний ремонт (тобто 10 відсотків від сукупної вартості таких то­варів, що були продані та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування) та витрати на утримання гарантійних майстерень.

Такий вид втрат від браку на підприємстві виникає у тому разі, якщо на підприємстві створений резервний фонд для виконання га­рантійних зобов'язань. Якщо на підприємстві не створювався ре­зервний фонд, усі фактичні витрати на гарантійний ремонт та га­рантійне обслуговування включаються до витрат на збут;

• технологічні втрати.

Собівартість внутрішнього поправного браку включає:

• витрати на сировину, матеріали і напівфабрикати, витрачені на усунення дефектів продукції;

• витрати на заробітну плату робітників, нараховану за операції з виправлення браку;

• відрахування на соціальне страхування;

• частина загальновиробничих витрат.

Собівартість внутрішнього остаточного браку складається з ос­новних витрат (виходячи з нормативних (планових) витрат), включа­ючи частину загальновиробничих витрат.

Вартість зовнішнього браку складається з:

• вартості продукції (виробів), остаточно забракованої спожива­чами;

• відшкодування покупцю витрат, пов'язаних з придбанням цієї продукції;

• витрат на демонтаж забракованих виробів;

• транспортних витрат, викликаних заміною забракованої про­дукції;

• витрат на виправлення забракованої продукції у споживача, як­що вона відноситься до поправного браку.

Втрати від внутрішнього браку відображаються у витратах того ж місяця, у якому був виявлений брак, а втрати від зовнішнього браку — у тому місяці, в якому були пред'явлені претензії від споживачів.

Втрати від браку включаються до собівартості того виду про­дукції, по якому виявлено брак.

В індивідуальному та дрібносерійному виробництвах втрати від браку можуть бути віднесені до вартості незавершеного виробництва за умови, що ці втрати відносяться до конкретного замовлення, вико­нання якого ще не закінчене.

Не допускається включення втрат від браку до інших статей каль­куляції, тобто відображення їх у фактичних витратах матеріалів, ви­тратах на основну заробітну плату та додаткову заробітну плату.

До технологічних втрат належить вилучення напівфабрикатів, деталей, вузлів і виробів, не відповідних, вимогам нормативно-технічної документації, яке виникає у виробництві внаслідок недо­статньої керованості окремими операціями технологічного процесу, пов'язаної з. недостатнім знанням фізико-хімічних властивостей ви­користовуваних матеріалів і виготовлюваних виробів, недосконалим технологічним обладнанням та вимірювальною технікою, а також невідповідністю окремих фізико-хімічних властивостей використо­вуваних матеріалів і напівфабрикатів, які виготовляються і поставля­ються за діючою нормативно-технічною документацією, оптималь­ним вимогам виробництва.

Якщо на підприємстві втрати від браку не виділяються в окрему статтю калькуляції, вони ураховуються в складі загальновиробничих витрат.