2.2. Облікові операції обліку браку у виробництві та послідовність їх виконання.

Таким чином, втрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, деталей, вузлів, виробів (крім нестач), які виникають у процесі виготовлення виробів, розподіляються на такі групи:

• брак у виробництві:

• втрати, спричинені рівнем розвитку техніки, пов'язані з техно­логічними процесами виготовлення деталей, вузлів, виробів — тех­нологічні втрати.

Основними завданнями обліку браку на виробництві є:

- повнота і своєчасність відображення обсягу забракованої продукції;

- повний облік виконаних робіт по виправленню;

- правильний розрахунок фактичних витрат на виправлення браку і контроль за використанням сировини, матеріальних, трудових та інших ресурсів;

- контроль за своєчасним і законним проведенням робіт по виправленню, калькулювання собівартості бракованої продукції, виявлення результатів діяльності структурних підрозділів.

Основні облікові операції, які здійснюються під час обліку браку у виробництві наступні.

1. Облікування списання з витрат виробництва собівартість остаточного браку (невиправного).

2. Облікування витрат на виправлення браку матеріалів.

3. Облікування витрат на виправлення браку напівфабрикатів.

4. Облікування нарахування заробітної плати робітникам за виправлення браку.

5. Облікування оплачених з поточного рахунка послуг сторонніх організацій з виправлення браку.

6. Облікування прийнятих до оплати рахунки сторонніх організацій з виправлення браку.

7. Облікування оприбуткованих на складі відходів від невиправного браку за ціною можливого використання.

8. Облікування утримання із заробітної плати винуватців відшкодування втрат від браку.

9. Облікування претензій постачальникам неякісних матеріалів за спричинений з їхньої вини брак.

10. Облікування списання втрат від браку на витрати поточного періоду.

Особливу увагу слід звернути на облік технологічних втрат від браку.

Під час виробництва продукції на будь-якому підприємстві відбуваються процеси фізико-хімічного перетворення вихідних сировини, матеріалів, напівфабрикатів у готову продукцію. Такі перетворення неминуче призводять до невідповідності окремих фізико-хімічних властивостей використовуваних вхідних продуктів вимогам виробництва і невідповідності випущених готових виробів установленим стандартам у зв'язку з недосконалістю технологічного устаткування й вимірювальної техніки.

У результаті виникають технологічні втрати, тобто втрати, пов'язані безпосередньо з технологічними процесами виготовлення продукції або її комплектуючих. До них належать і втрати внаслідок технічно неминучого браку, тобто зумовленого специфікою виробництва.

Кожне підприємство своїми внутрішніми документами (накази, розпорядження) установлює нормативи технологічних втрат. Ці нормативи також закріплюються в технологічних картах, кошторисах технологічного процесу та іншій документації, що не має уніфікованої форми. Складати ці документи повинні фахівці, які контролюють технологічний процес та уповноважені на розроблення нормативів керівництвом підприємства. Зрозуміло, не можна при цьому забувати про те, що будь-які витрати повинні бути економічно обгрунтованими. Тому під час розроблення нормативів потрібно керуватися реальною величиною втрат, зумовленою технологічними особливостями виробництва й транспортування. Щоб установити нормативи утворення технологічних втрат, можна скористатися галузевими нормативними актами, розрахунками й результатами досліджень технологічних служб підприємства або іншими лімітами, що регламентують хід технологічного процесу. Доцільно застосовувати різні уніфіковані довідкові матеріали за питомими показниками утворення основних видів відходів виробництва й споживання, видані галузевими відомствами.

Для організації обліку технологічних втрат і втрат від технічно неминучого браку підприємство розробляє класифікатори виготовлених виробів з переліком операцій, за якими передбачено технологічні втрати й плановий брак. Зазначені в класифікаторах шифри технологічних втрат і втрат через неминучий брак проставляються в первинних документах (маршрутних картах, актах про брак, супровідних листах тощо).

Технологічні втрати оцінюються за прямими витратами згідно з чинними на початок поточного місяця нормативними калькуляціями, за такими статтями калькулювання:

сировина й матеріали;

покупні напівфабрикати й комплектуючі вироби, роботи й послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій (включаючи операції, на яких виявлено технологічні втрати);

основна заробітна плата робітників;

додаткова заробітна плата робітників;

відрахування на соціальні заходи.