1.6 Франція

Одне з героїв А. Дюма "Три мушкетери", французького короля Людовіка XIII, втратив волосся через венеричної хвороби. Він також присвоєно перуку. Негайно йому стали наслідувати придворні. (У історії Франції є договір зворотний приклад.Живший в IX столітті король Карл II був лисим. З солідарності чи бажання потрафити монарху придворні чоловіки й окремі пані голили голови без винятку волоска.) Природно, почет короля носила перуки менших розмірів, які отримали назву «під болонку», «під пуделя».

Задля більшої штучними волоссям всієї «великосвітської тусовки» король розширив штат перукарів до 5 000 людина. До речі, слово «перукар» у перекладі німецького означає «робити парі кі». Ми ж помиляємося, коли називаємо так людини,стригущего нам волосся...

Людовік XIV успадкував від батька як престол, а й рідкісні волосся. Зрозуміло, він також носив перуку. І з таким шиком, навіть у Європі почався бум перук, що тривав більш як століття.Парики стали символом епохи абсолютизму і театральності,перекочевавшей в романи, фільми, спектаклі. При ">короле-солнце" існувало до 45 видів різних перук. Музей, який себе людина мала їх принаймні три: чорний для ранку, каштановий для дня, світлий для вечора. Якщо можна було добути перуку білого кольору, то перуку із волосся шатена посипали пудрою чи борошном. Народ простіше майстрував перуки з овечої вовни, собачих і кінських хвостів, водоростей, волокон конопель і кукурудзи... У справу йшли навіть волосся страчених злочинців. Власники пишнихшевелюр, приречені до вищої міри покарання, заповідали свої локони близьким, оскільки вони коштували чималі гроші.

При дворі Людовіка XIV працювали 5000 перукарів. Франція стала європейським центром виробництва перук. Найважливішим був такий званийаллонжевий перуку, зроблений із білявих жіночих волосся, який нерідко можна побачити на стародавніх портретах. Він коштувавоколо3 000 екю, і тільки членів королівської сім'ї мали права носити такі вироби.

У короля були довгі, до плечей і до пояса волосся, завиті в локони. Інодіаллонжевий перуку мав проділ посередині голови. У народі такий її варіант називався "рогатих". То справді був парадний, представницький перуку. Для повсякденних потреб вживався невеличкий перуку з кучериками, зібраними в пучок. У домашньої обстановці обходилися короткимпаричком зкосицей розміром із щурячий хвіст. Інодікосицу прикрашали бантиком. Такий перуку мав шовкову підкладку й у прохолодну погоду виконував роль сучасної плетеній шапочки.

1.7 Росія

У Росії її перуки увів у моду Петро. Жінкам мода сподобалася, служиві сприйняли її як, духовенство від нього навідріз відмовилося... Але в Петра щодо перук комплексу був. Сам він носив короткий перуку за 5 рублів, що тоді вважалося дешево. З-під перуки вибивалися довгі волосся. Під час перського походу, в 1722 року, Петро обстриг їх, але з викинув, а велів зробити висновки з обрізків новий перуку. Цей перуку помітні на восковій фігурі, що у Санкт-Петербурзі. Якось через перуки майже виник серйозний міжнародний інцидент. Знаходячись у Данцигу в 1716 року, Петро був присутній на служби у місцевому храмі. Несподівано він зірвав перуку з голови який перебуває поруч бургомістра і наділ його. Настала нехороша тиша.Виходку царя можна було витлумачити як недружній акт стосовно Польщі, союзнику Росії з анти шведської коаліції. Тим паче, що королем Польщі, у той час було саксонський курфюрст, справа приймало європейський розмах. Відчувши недобре, Петро по-дитячому посміхнувся й пояснив, що у храмі протяг і щоб зігрітися, він поставив те що, що б під руками.

Щоб не залежати від імпортних постачальників, у Росії створено власне перукарське виробництво. Фортечні майстра називалисятупейними художниками (від слова «тупій» — чуб чи вихор перуки треба чолом).

За часів буржуазної революція мови у Франції (1789 рік), білийпудрений перуку оголосили поза законом.Приговоренних до смерті перед відправкою їх у гільйотинуобривали волосся на потилиці, залишивши довгі пасма на скронях. Таку моторошнувату зачіску назвали «жертва».

У 1980-х років у стали модними перуки з натуральних волосся. Жінки полюбили ці палички-стукалочки, дозволяють без зайвого клопоту змінювати імідж і марнувати неоціненний ранковий час на приведення зачіски до ладу.

2. Еволюція перук

2.1 Зародження перуки

Як мовилося раніше раніше, перші перуки зародилися древньому Єгипті.

Мода на перуки була поголовна. Єгиптяни, борючись із самим комахами, голилися наголо, тому перуки у цьому спекотному кліматі грали і роль капелюхів. Їх і шили переважно тростинового.Парики з натуральних волосся теж були, але в людей знатних і. Постачальниками натуральних волосся були жерці - у Давньому Єгипті першісостриженние з дитини волосся приносилися на поталу божествам. Тому священні натуральні волосся використовувалися ощадливо - ними покривали тонким шаром каркас з розпущених волокон фінікової пальми. Форма перук змінювалася від царства до царства. У Давньому царстві робили короткими, на кшталт зачісок «кареВидалСессун» 60-х років. У Середньому царстві вони почали помітно довші. Згодом їхня почали «складати» з багатьох кісок - на кшталт африканських зачісок «>раста». Це був уже епоху Нового царства, Клеопатри і підкорення Єгипту Римом. У розкопках «>мастаб», староєгипетських могил, таких перук знайшли чимало. Частину їх зберігається в Британському музеї, у Лондоні, інша - в Каїрському музеї. Відповідно до них, основним кольором перук був чорний, але знати, якщо вірити зображенням на троні Тутанхамона, носила і бірюзові, і золоті. Інші громадяни прикрашали свої перуки обручками, емалевимискарабеями, змійками і бісером. Жіночі перуки часто прикрашалися вигадливим плетивом, золотим орнаментом і шпильками зі слонової кістки.

Щось від староєгипетської моди - але з проділом і двомазавитушками-бандо з обох боків - залишилося серед перуках ортодоксальних єврейок, що й донині помітні тут Антверпена, Амстердама, Нью- Йорка і Тель-Авіва.

2.2Парики у Давньому Римі

Новим етапом історія перук став Древній Рим. Очевидно, мода на високі іподвитие зачіски у Римі змінювалася часто. Жінки з вищого світу користувалися щипцями для завивкою волосся і такий самий рясно обсипали зачіски золотий пудрою. Колір ">блонд" що тоді був популярний - римлянки якперекрашивались в блондинок, а й носили перуки, виготовлені з волосся рабів

2.3 Середньовіччі

Християнська церква оголосила всякі зачіски заміжніх жіноксрамними, і тривалий час вВизантийском царстві у ЄвропіСредних століть про якісь перуках промови не йшло. Волосся ховали під головними уборами, вуалями і драпіруваннями.

2.4 Епоха Відродження

Повернулися перуки лише добу Відродження в Англії. Знаменита своїми морськими перемогами, пристрастю до полювання і незайманістю королева Єлизавета I Тюдор дуже рано початку лисіти. Придворні інтригани підозрювали у ній хіба що гермафродита і навіть кастрованого юнака, оскільки Єлизавета, судячи з портретів, булабезгрудой. Хай не пішли, рано втративши свою руду кучеряву шевелюру королева Англії стала перша з європейських монархів своєї епохи, хто розпочав замовляти собі рудоволосі кучеряві перуки, і з досить короткій стрижкою. Таких перук з її смерть у королівському гардеробі знайшлося більш 200 штук.