Міжнародний комерційний арбітраж

1. Поняття міжнародного комерційного арбітражу та його види.

2. Міжнародна договірна уніфікація арбітражу.

3. Арбітражна угода. Застереження про вибір права.

4. Арбітражна процедура.

5. Арбітражне рішення. Порядок його виконання.

1. Поняття міжнародного комерційного арбітражу та його види.

Міжнародний комерційний арбітраж за своєю природою виступає як альтернативний засіб вирішення спорів, що вини­кають у сфері економічного обігу, в основі якого лежить договір і який виключає юрисдикцію державних судів по розгляду конкретної справи.

Договірна природа арбітражу означає, що його формуван­ня є прерогативою сторін. Заснування або обрання арбітражу здійснюється сторонами, між якими існує спір про право.

Під поняттям міжнародного комерційного арбітражу розуміють процедуру вирішення спорів в третейських судах, які спеціально утворюються сторонами для вирішення конкретного спору. Звідси випливає, що міжнародний арбітражний суд (або третейський суд) – це орган, який призначений для вирішення спорів за участю іноземного елементу. За своєю юридичною природою це третейський суд, що створюється сторонами чи на їх замовлення.

У Законі України «Про міжнародний комер­ційний арбітраж» під терміном „арбітраж" розуміється будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом.

Термін “комерційний” у даному акті тлумачиться широко і охоплює питання, що випливають з усіх відносин торгового характеру, — як договірних, так і недоговірних.

До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України. Такі спори можуть виникати з угод про поставку товарів або надання послуг чи обмін товарами або послугами; угоди про розподіл, торгове представництво; факторні операції; лізинг; інжиніринг; будівництво промислових об’єктів; надання консультативних послуг; купівля-продаж ліцензій; інвестування; фінансування; банківські послуги; страхування; угоди про експлуатацію або концесії; спільні підприємства та інші форми промислового або підприємницького співробітництва; перевезення товарів та пасажирів повітрям, морем, залізничними та автомобільними шляхами.

В умовах все більшого розвитку і спеціалізації міжнарод­ного економічного обміну роль комерційного арбітражу зро­стає. Перевага арбітражу полягає, насамперед, у тому, що він забезпечує прийнятну, доступну і більш просту, на відміну від судової, процедуру вирішення спорів. Досить суттєвим є і те, що сторони можуть формувати склад арбітражу, який розглядає і вирішує справи, що сприяє довірі сторін до арбітрів і їхньої компетентності. Провадження в арбітражі передбачає також можливість узгодити взаємоприйнятну мову провадження, проваджен­ня в арбітражі має конфіденційний характер на відміну від гласності судового процесу, що також є його перевагою. До переваг арбітражу належить і можливість обирати не тільки прийнятну арбітражну процедуру, а й прийнятне право.

Міжнародна практика створила різні види комерційно­го арбітражу. Найпоширенішими з них є випадковий і інституційний.

Випадковий ар­бітраж створюється для розгляду конкретного спору. Після вирішення того чи іншого спору арбітраж припиняє існування. Процедура випадкового арбітражу може визна­чатися сторонами самостійно або шляхом домовленості про використання модельних правил арбітражу.

У даний час поширення дістали постійно діючі, або інституційні арбітражі. Вони створюються при торговельних палатах, біржах, різних асоціаціях, організаціях і т. ін. Інституційний арбітраж організується як арбітражна уста­нова, що не входить до державного апарату і є недержав­ним утворенням. Інституційні арбітражі мають власний статут (положення, регламент), список арбітрів, з яких сторони обирають арбітра для розгляду і вирішення конкретного спору.

Склад інституційного арбітражу може формуватися різними способами. Як правило, він утво­рюється з осіб, що внесені до списку арбітрів, органом тієї організації, при якій він перебуває. Для інституційного арбітражу, на відміну від випадкового арбітражу, характерним також є наявність власних правил процедури, які передбачають порядок ут­ворення складу арбітражу і вирішення комерційних спорів.

Інституційний арбітраж зазнав деякої еволюції у своєму розвитку. У цьому відношенні слід сказати про спеціаліза­цію постійно діючих арбітражів. До таких арбітражів належать, наприклад, Міжнародний третейсь­кий суд по справах морського і річного пароплавства в Гдині, Арбітражний суд Асоціації з бавовни в Польщі, Морська арбітражна комісія при Торговельно-промисловій палаті України, Морська арбітражна комісія при Торговельно-про­мисловій палаті Російської Федерації та ін.