Висновок
Психологи зробили висновок, що одна і та ж домінуюча риса особистості чи поведінки батька здатна в залежності від різних умов викликати і самі різні форми реагування, а надалі і стійкого поводження дитини. Зв'язок виховання з іншими видами діяльності, підпорядкування виховання тим чи іншим мотивам, а так само місце виховання в цілісній особистості людини - усе це і додає вихованню кожного батька особливий, неповторний, індивідуальний характер.
Саме тому батькам, які хотіли б виховувати свою дитину не стихійно, а свідомо, необхідно почати аналіз виховання своєї дитини з аналізу самих себе, з аналізу особливостей своєї власної особистості.
Специфіка сімейного виховання має такі особливості:
емоційний характер сімейного виховання, який грунтується на родинних почуттях;
виховні впливу батьків на дітей відрізняються сталістю і тривалістю в найрізноманітніших життєвих ситуаціях, що забезпечує глибину впливу на дитину;
саме сім'я породжує у дитини почуття захищеності, любові, прийняття;
в сім'ї діють психологічні механізми соціалізації, які забезпечують утримання та характер такого значного впливу сім'ї на дитину. До такихпсихологічних механізмів соціалізації слід віднести підкріплення та ідентифікацію;
сім'я є різновікову соціальну групу, в якій дитина вчиться сприймати різні ціннісні орієнтації, різні критерії оцінок життєвих явищ, різні ідеали, точки зору, переконання.
Сімейне виховання має також широкий часовий діапазон впливу.
Можуть бути виділені 4 тактики виховання в сім'ї і відповідають їм 4 типи сімейних взаємин, що є і передумовою і результатом їх виникнення:
диктат (систематичне придушення одними членами сім'ї ініціативи та почуття власної гідності інших його членів);
опіка (сверхудовлетвореніе потреб дитини та огорожу його від будь-яких труднощів);
невтручання (визнання можливості і навіть доцільності незалежного існування дорослих від дітей)
співробітництво (опосредствованность міжособистісних стосунків у сім'ї загальними цілями і завданнями спільної діяльності, її організацією і високими моральними цінностями)
Сім'я надає ключову роль на розвиток особистості дитини, і при наявності певних "декомпенсованих" стилів виховання виникає плацдарм для виникнення та прогресування таких станів особистості як тривожність, демонстративність, відхід від реальності, егоцентризм і т.д.
У сім'ях дітей з високою тривожністю і низькою адаптованістю найбільш виражені авторитарність, недовіра до дитини, заперечення самостійності іособистісної спроможності дитини. У сім'ях дітей з низькою тривожністю і високим рівнем адаптованості навпаки, виражені взаєморозуміння, впевненість в успішності і самостійності дитини.
Список літератури
Азаров Ю.П. Сімейна педагогіка. - М.: Норма, 2003. - 324с.
Бардіан А.М. Виховання дітей у сім'ї. - М.: Просвещение, 1983. - 188с.
Варга А.Я. Структура і типи батьківських відносин. - М.: ВЛАДОС, 2007. - 358с.
Владин В.З. Гармонія сімейних відносин. - Алмати, 2007. - 282с.
Гарбузов В.І. Від немовляти до підлітка - М.: Проспект, 2006. - 196с.
Дружинін В.І. Психологія сім'ї. - М.: ВЛАДОС, 1999. - 295с.
Ковальов А.Г. Психологія сімейного виховання - М.: Проспект, 2006. - 354с.
Куковякін Г.В. Сімейна педагогіка та психологія за віком. - К.: ЕКО, 2008. - 481с.
Куликова Т.А. Сімейна педагогіка та домашнє виховання. - М.: ЕКСМО, 2006. - 215с.
Рахімов О.З. Психологія сім'ї. - Уфа, 2007. - 342с.
Главная > Курсовые обзорные > Специфіка методів соціально-психологічної корекції сімейних відносин
Специфіка методів соціально-психологічної корекції сімейних відносин 30-05-2013, 20:17. Разместил: tester9 |
Курсова робота З дисципліни В«Соціальна психологіяВ» Тема: В«Специфіка методів соціально-психологічної корекції сімейних відносин В» ЗМІСТ
Введення. 1. Консультативна психологічна допомога сім'ї 1.1 Види консультативної допомоги 1.2 Основні принципи психокорекційної моделі 2. Основні етапи соціально-психологічної корекції сімейних відносин 2.1 Етап укладання діагнозу 2.1.1 Діагностичне інтерв'ю 2.1.2 Стандартизовані психодіагностичні методики. 2.2 Особливості методів консультування та корекції 2.2.1 Методи консультування та корекції молодих людей 2.2.2 Методи консультування та корекції подружньої пари 2.2.3 Методи корекції дитячо-батьківських відносин. 3. Завершальний етап у системі соціально-психологічної корекції відносин. Висновок. Бібліографічний список використаної літератури Додатка.
ВСТУП
Виділення сімейної психокорекції в самостійну область соціально-психологічної практики сталося на початку 60-х років минулого століття. Корекція сімейних відносин є порівняно молодою областю і в даний час продовжує динамічно розвиватися в рамках соціальної психології. Для суспільства в цілому дуже важливо запобігти розвалу подружніх і внутрішньосімейних відносин, допомогти подолати труднощі міжособистісної взаємодії в сім'ї. Розвиток і поширення психологічної допомоги сім'ї особливо актуально для наших країн. Корекційна робота проводиться з різними віковими групами і в різних умовах. Методи корекції повинні враховувати особливості ситуації і підбиратися індивідуально. Метою даної роботи є виявлення специфіки методів корекції сімейних відносин. Дана мета визначає наступні завдання: - аналіз консультативної психологічної допомоги сім'ї як соціально-психологічного явища; - визначення основних етапів соціально-психологічної корекції сімейних відносин; - виявлення специфіки використання методів соціально-психологічної корекції сімейних відносин для різних соціальних груп. Об'єктом даного дослідження є корекція сімейних відносин. Предметом - специфіка методів соціально-психологічної корекції сімейних відносин. Дану проблему розробили: Альошина Ю.Є., Фример Д., Малкіна-Пих І.Г. та інші.
1. КОНСУЛЬТАТИВНА ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА РОДИНІ 1.1 Види консультативної допомоги
Все більшу популярність став набувати підхід до сім'ї, як до одиниці соціального впливу і психологічного аналізу, яку можна розглядати як єдине утворення, що має певними особливостями структури, функціонування та розвитку. Таким чином, у центрі уваги сімейного психолога знаходяться патерни взаємодії, структура і процеси сім'ї в цілому. Тобто, завданням корекції сімейних відносин є створення умов для формування функціональної сімейної організації, яка забезпечить реалізацію потенційних можливостей кожного члена сім'ї. Існуючі сьогодні види консультативної допомоги сім'ї надзвичайно різноманітні. Вони можуть відрізнятися за орієнтації на певну групу клієнтів, за характером наданої допомоги і за завданнями, які вирішує фахівець. Ці відмінності формують ту чи іншу модель допомоги. p> Психокорекційна модель допомоги передбачає, що причиною тих чи інших проблем або неблагополуччя в сім'ї залежать від всередині сімейного спілкування, особистісних особливостях членів сім'ї або несприятливих обставин. Тут розглядаються такі питання як: мотивація вступу в шлюб, поведінка дитини, стереотипи батьківської сім'ї, сформувався життєвий стиль, ставлення до людей і подій, які утворюють систему емоційних зв'язків і взаємовідносин, які реалізуються в спілкуванні. Ця модель передбачає аналіз сімейної ситуації клієнта і його особистості, і формулювання В«діагнозуВ», який дозволяє надати допомогу родині і її членам. Допомога полягає в корекції сімейних відносин, в яких конфлікти ведуть до дезадаптації членів сім'ї.
1.2 Основні принципи психокорекційної моделі
В основі психокорекційної моделі допомоги сім'ї лежить кілька принципів: -індивідуальний підхід. Об'єктом аналізу та впливу в рамках консультативної психологічної допомоги завжди є конкретна сім'я з властивими тільки їй особливостями розвитку, адоптації до життєвих ситуацій, способами вирішення конфліктів, планами. -використання методів психологічного впливу. Фахівець, який працює в рамках психотерапевтичної моделі, спирається, насамперед, на: особистісні ресурси клієнта і свої особистісні ресурси, і на психологічний потенціал спілкування системи В«консультант-родинаВ». p>-використання потреби в допомозі грунтується на тому факті, що психологічні методи впливу ефективні тільки для сімей, добровільно зв...ернулися до психолога. Таким чином, психокорекційна модель допомоги передбачає: -встановлення контакту з клієнтом, який з медичної точки зору здоровий, але страждає від неблагополуччя сімейного життя, потребує допомоги психолога; -проведення психологічної діагностики, спрямованої на виявлення причин неблагополуччя, і визначення можливих форм допомоги; -власне консультативну роботу, корекційні або психотерапевтичні заходи, спрямовані на усунення неблагополуччя шляхом активації психологічних ресурсів клієнта або сім'ї в цілому; -завершення роботи. Етап, в якому консультант оцінює результат і дозволяє закріпити позитивні зміни, досягнуті в ході роботи (є необов'язковим). Область корекції сімейних відносин включає: -сферу консультування молодих людей у ​​питаннях дошлюбного консультування; -сферу консультування подружжя; -сферу консультування сім'ї. Для того щоб проаналізувати специфіку методів психокорекції необхідно врахувати існуючі форми терапії (від них залежить темп, ефективність): -індивідуальне; -парне; -родини в цілому; -групове.
2 . ОСНОВНІ ЕТАПИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН 2.1 Етап укладання діагнозу психологічний корекція сімейний консультативний 2.1.1 Діагностичне інтерв'ю Нижче наведені особливості проведення діагностичного інтерв'ю, вони є загальними для всіх клієнтів, що звернулися до психолога. Процесуальні аспекти роботи мають більшу значення, ніж змістовні, так як зміст висловлювань лише свідчення того, як члени сім'ї сприймають свої проблеми і взаємини, важливо тим, що воно характеризує самого оповідача, його аналітичну діяльність, але не дозволяє об'єктивно оцінити інших членів сім'ї [1]. На даному етапі потрібно спонукати членів сім'ї пояснювати, чому вони звертають увагу на те, а не на інша обставина. Психотерапевт повинен розуміти те, що зміст висловлювань не відображає процес, а саме знання про процес визначає зміст подальшої роботи. p> Використання дослідницької позиції для того, щоб допомогти клієнтам прояснити свої відносини з оточуючими. Чим більше психолог дізнається клієнтів, тим більше вони дізнаються про себе. Повідомляючи психолога про себе різну інформацію, клієнт поступово відкривається для сприйняття нових уявлень. Він вчиться краще розуміти свої власні потреби і вимоги, пропоновані до нього соціальним оточенням. p> Отримання клієнтами нової інформації, що допомагає змінити їх уявлення про їхні проблеми. Однією з завдань психолога є допомога дисфункциональной сім'ї усвідомити свої особливості функціонування шляхом визначення потреб і закономірностей поведінки членів даної сімейної структури. 2.1.1 Діагностичне інтерв'ю Використовувані в сімейному психології методи діагностики крім діагностичного інтерв'ю включають ще й стандартизовані психодіагностичні методики. Істотним компонентом практичної ефективності сімейної психокорекції та психологічного консультування є коректне застосування стандартизованих психодіагностичних методик. До необхідних умов. Забезпечують їх використання, відносяться: - глибоке оволодіння вмістом основних діагностичних процедур, вміння їх інтерпретувати; - оволодіння прийомами оперативного планування психодіагностичного обстеження конкретної сім'ї; - оволодіння репертуаром конкретних спеціалізованих методик стандартизованої сімейної психодіагностики, адекватних визначеним умовам і завданням психолога; - оволодіння психометрики і застосування стандартизованих психодіагностичних методик вимірювального типу. Плюси стандартизації полягають у тому, що ця процедура економічна, потенційно автоматизуємо, при ітерпрітаціі психолог спирається на досвід розробників і користувачів методики, стандартизовані методики оберігають психолога від В«зустрічній проекціїВ», від створення зустрічних концепцій. Мінусами стандартизованих методик полягають в тому, що жорстка запрограмованість методики на діагностику певного властивості підвищує ризик діагностичної помилки в тому випадку, якщо психолог неправильно побудував програму діагностики - неправильно визначив коло властивостей, які підлягають діагностиці. Соціально-психологічні проблеми сім'ї, можна звести до трьох основних груп: дошлюбні, подружні, проблеми взаємин дітей і батьків. p> Діагностика взаємин молодих людей у ​​дошлюбний період. Характер предбрачного залицяння дозволяє виявити витоки зародження тих труднощів, які прямо чи опосередковано можуть проявитися на якомусь із етапів життєвого циклу. Тести, використовувані психологом можна розділити на дві групи, які дають можливості досліджувати у потенційних подружжя: - ціннісну сумісність; - психофізіологічну сумісність. Методи діагнос...тики подружніх відносин дозволяють дати оцінку взаємин подружжя виявити особливості спілкування і взаємин, якості особистості подружжя, способи проведення сімейного дозвілля, спільність інтересів і цінностей, а також дозволяють зрозуміти морально-психологічні основи подружніх відносин. Діагностика дитячо-батьківських відносин. У сім'ї тісно сплетені подружні, батьківські та дитячі взаємини. За допомогою методик діагностики дитячо-батьківських відносин психолог може отримати відомості про відхилення дитини, про те, як будуються відносини батьків та дітей, виділити причини подружніх сварок і конфліктів. Ці методики поділяються на дві групи: одні досліджують міжособистісні відносини в системі В«батько-дитинаВ» очима батька, інші - очима дитини.
2.2 Особливості методів консультування та корекції 2.2.1 Методи консультування та корекції молодих людей Психологічна робота з молодими людьми розглядає два завдання: дошлюбне консультування і предбрачная консультування. Дошлюбне консультування передбачає вирішення питань, пов'язаних з формуванням образу потенційного партнера, корекцією поведінки клієнта, формуванням у нього навичок успішного спілкування. p> Проблеми, пов'язані з пошуком шлюбного партнера можуть бути наслідком таких причин: [2] - особливості особистості партнера; У цій ситуації перша завдання психолога - допомогти клієнту усвідомити свої особливості, їх переваги, прийняти їх. Наступна - спробувати з'ясувати, хто має бути та людина з яким клієнту було б добре. p> - тиск соціуму або обставин спонукає до передчасного пошуку шлюбного партнера; Консультант слід шанобливо ставитися до природи людини, до тих завдань, які той вважає потрібними для себе вирішити. - батьківська сім'я перешкоджає шлюбу; Консультант не може переконувати клієнта, що слід робити, а чого ні, навіть тоді, коли не розуміє до кінця мотиви і сенс процесу, що відбувається. -відносини стають пасткою для потенційного партнера; Вплив сторонніх чинників психолог змінити не в силах, зате може допомогти клієнту переглянути сої ставлення і поведінка в даній ситуації. - склад особистості і його спосіб життя перешкоджає шлюбу; У цій ситуації для клієнта подружні відносини можуть здаватися небезпечними, через втрату свободи, боротьби за владу. Для того щоб зберегти безпеку, клієнт схильний йти у хворобу, що, за суті, є психологи чеський захистом. Тут необхідним буде допомогти усвідомити клієнту, що його поведінка є прийомами, що дозволяють ухилиться від реальних відносин, наступний крок, - використовуючи аналіз вчинків клієнта, допомогти зрозуміти йому, що відносини сприймаються, як боротьба за владу, укладенням процесу є переорієнтація клієнта на відносини, в яких кожен несе відповідальність за іншого. - клієнт використовує неефективні стратегії для пошуку потенційного шлюбного партнера. При роботі з таким клієнтом необхідно зосередити його увагу на власному внутрішньому світі. Завдання психолога наступна - допомогти клієнту розібратися в собі і побудувати власний образ партнера - сконструювати стратегію пошуку більш ефективною. Робота складається з декількох етапів: 1. Дослідження смаків, інтересів, схильностей, умінь і переваг клієнта. 2. Робота з особистісними особливостями, утрудняють пошук потенційного партнера. 3. Створення образу потенційного партнера з урахуванням відомостей, отриманих про себе. 4. Навчання клієнта техніці знайомства. 5. Супровід подальшої активності клієнта, спрямованої на пошук партнера. предбрачная консультування проводиться в період попередній спільного сімейного життя, займається аналізом потенційної подружньої сумісності партнерів і корекцією їх взаємин. У рішення сімейних проблем подружньої сумісності взаємини реалізуються з точки зору внутрішньої мотивації поведінки подружжя. При цьому оцінюється вплив сім'ї, в якій виросли кожен з подружжя, враховується притаманна їй атмосфера, врівноваженість, розділення прав і обов'язків між батьком і матір'ю. Психолога слід зрозуміти, чому кожен чоловік такий, який він є, чого очікує від подружнього союзу і чому реагує на поведінку партнера так, а не інакше [3]. Псіхоккорекція предбрачной пари може проходити у форматі групи. Іноді цей вид корекції робить більш сильний вплив на формування відносин у дошлюбний парі, ніж консультування індивідуальне, особливо якщо людина відчуває труднощі, пов'язані з звичними стереотипами спілкування з матір'ю, батьком, невпевненістю в собі, низькою самооцінкою [4]. Перебування людини в спеціально організованих групах допомагає молодим людям у вирішенні проблем, виникає при міжособистісному взаємодії в дошлюбний період. У псіхоккорекціонних групах виявляються фактори, що роблять вплив на погляди і поведінка клієнта, учасник групи має можливість отримати зворотній зв'язок і підтримку від інших її членів, що мають п...одібні проблеми або досвід і здатних завдяки цьому надати істотну допомогу. br/> 2.2.2 Методи консультування та корекції подружньої пари Проблема психологічного благополуччя пов'язана, в першу чергу, з тим, наскільки психологічно сумісні один з одним члени майбутньої сім'ї. Завданнями психокорекції подружніх розладів є полегшення емоційних страждань і труднощів, досягнення благополуччя пари в цілому і кожного з партнерів зокрема. p> Консультування подружньої пари проводиться, в основному: -у ситуаціях конфлікту, через виникаючих протиріч; -в ситуації зради; -в ситуації розлучення. У дослідницькій роботі Д. С. Валлерстайна В«Психологічні завдання шлюбуВ» переглянуті | такі завдання, успішне виконання яких, на його думку, покращує взаємодію подружжя (Див. додаток). Виконання цих завдань бажано, в якості стабілізатора відносин застосовувати до сімей, що звернулися за психологічною допомогою. Під час проведення роботи психолога необхідно припиняти прагнення подружжя перейти до взаємних звинуваченнями і образам, його завдання - дати надію на побудову нових кращих відносин. Психотерапевт просувається вперед, використовуючи: - протидії недоречного заперечення, зміщення і раціоналізації конфлікту; - трансформація прихованого неявного конфлікту у відкриту форму взаємодії; - підняття прихованого внутрішнього конфлікту до рівня міжособистісної взаємодії; - позбавлення від потреби створювати В«козла відпущенняВ», що зміцнює позицію одного з подружжя за рахунок принесення в жертву іншого; - конфронтація і інтерпретація, що долають опір і знижують конфлікт, почуття провини і тривоги; - програвання терапевтом ролі батька, контролюючого міжособистісну небезпека, службовця джерелом емоційної підтримки і задоволеності, що забезпечує відсутні емоційні компоненти; - використання спеціалістом себе самого для тестування реальності; - просвітницька функція терапевта і його демонстрація на власному прикладі корисних моделей В«ЗдоровогоВ» взаємодії між подружжям. p> Використовуючи всі ці приклади, психолог разом з подружжям приступає до пошуку альтернативних варіантів подолання виниклих проблем. Важливо знати головні проблеми у взаємодії подружжя, чого саме бажають подружжя, чого чекає оточення, що потрібно кожному чоловікові від іншого чоловіка, інших членів сім'ї, оточення. Також важливо зрозуміти, що готовий зробити кожен чоловік заради іншого, сім'ї, оточення.
2.2.3 Методи корекції дитячо-батьківських відносин. Методи консультування та корекції сім'ї розглядають проблемні взаємини батьків з дітьми. Специфіка роботи варіюється від того, з якою віковою групою дітей вона проводиться, з маленькими дітьми, підлітками або з дорослими дітьми. p> В системі взаємини дорослого з дитиною дорослий є провідною ланкою, від нього залежить, як складаються ці відносини, тому найважливішим завданням терапії - формування у батьків навичок співпраці з дитиною. Визнання за дитиною права на власний вибір, на власну позицію забезпечує взаєморозуміння і краще взаємодія в сім'ї. В 3 . Завершальний етап В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ ВІДНОСИН
Завершальний, або термінаційного, етап сімейної психотерапії тісно пов'язаний з попередніми етапами [5]. Якщо початковий і середній етапи терапії проходять успішно, процес переходить на завершальний етап. Коли членам сім'ї вдається змінити свій погляд на наявні проблеми і вони усвідомлюють свої внутрішні проблеми і вони усвідомлюють свої внутрішні ресурси, перехід на завершальну стадію здійснюються без особливих зусиль. Від того, наскільки успішно вирішені завдання попередніх етапів, залежить і характер завершального етапу. Завершальна сесія будується, таким чином, щоб дати членам сім'ї можливість обмінятися досвідом участі в психотерапевтичної роботі. Дуже важливо щоб вони оцінили успішне рішення своїх старих проблем і зуміли підвищити свою здатність до вирішення нових. На завершальній сесії необхідно також приділити увагу зміцненню особистої ідентичності членів сім'ї. У разі появи новх проблем, з якими вони не можуть впоратися, психотерапевт дає можливість ще однієї чи кількох зустрічей.
ВИСНОВОК
Психокорекційна модель допомоги передбачає, що причиною тих чи інших проблем або неблагополуччя в сім'ї залежать від всередині сімейного спілкування, особистісних особливостях членів сім'ї або несприятливих обставин. Тут розглядаються такі питання як: мотивація вступу в шлюб, поведінка дитини, стереотипи батьківської сім'ї, сформувався життєвий стиль, ставлення до людей і подій, які утворюють систему емоційних зв'язків і взаємовідносин, які реалізуються в спілкуванні. Ця модель передбачає аналіз сімейної ситуації клієнта та його особистості, і форм...улювання В«діагнозуВ», який дозволяє надати допомогу родині і її членам. Допомога полягає в корекції сімейних відносин, в яких конфлікти ведуть до дезадаптації членів сім'ї. Основними етапами в соціально психологічної корекції сімейних відносин являюься: - етап укладення діагнозу; - етап власне корекційної роботи; - завершальний етап. Залежно від того з ким працює психолог, з подружжям, батьками та дітьми, майбутніми подружжям, змінюється форма терапевтичної роботи. Психотерапевтична робота може бути: -індивідуальної; -парної; -родини в цілому; -груповий.
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ Список використаних джерел
1. Альошина Ю.Є. Індивідуальне та сімейне психологічне консультування. - М.: Незалежна фірма "Клас", 2000. - 208 с. p> 2. Альошина Ю.Є. Специфіка психологічного консультування// Вісник психосоціальної та корекційно-реабілітаційної роботи. Журнал. - 1994. - № 1. - С.22 - 33. p> 3. Альошина Ю.Є., Гозман Л.Я., Дубовська Є.М. Соціально-психологічні методи дослідження подружніх відносин. - М.: Изд-во Моск. ун-ту, 1987. - 120 с. p> 4. Бендлер Р., Гріндер Д., Сатир В. Сімейна терапія. - Воронеж: НПО "МОДЕК", 1993. - 128 с. p> 5. Вітакер К. Опівнічні роздуми сімейного терапевта. - М.: Незалежна фірма "Клас", 1998. - 205 с. p> 6. Горностай П.П., Васьковська С.В. Теорія і практика психологічного консультування: Проблемний підхід. - Київ: Наукова думка, 1995. - 128 с. p> 7. Гулина М.А. Терапевтична й консультативна психологія. - СПб.: Видавництво "Мова", 2001. - 352 с. p> 8. Капустін С.А. Межі можливостей психологічного консультування// Питання психології. - 1993. - № 5. - С.50 - 56. p> 9. Кочюнас Р.-А. Б. Основи психологічного консультування/Пер. з літ. - М.: Академічний проект, 1999. - 239 с. p> 10. Кратохвил С. Психотерапія сімейно-сексуальних дисгармоній/Пер. з чешск. - М.: Медицина, 1991. - 336 с. p> 11. Маданес К. Стратегічна сімейна терапія. - М.: Незалежна фірма "Клас", 1999. - 272 с. p> 12. Майерс Д. Соціальна психологія. - СПб: Пітер, 1998., С.225-268. p> 13. Міняйло В.Ю. Введення в психологічне консультування. - М.: Сенс, 1998. - 109 с 14. Мей Р. Мистецтво психологічного консультування. - М.: Изд-во квітня прес, ЕКСМО-ПРЕС, 2002. - 256 с. p> 15. Навайтіс Г. Сім'я в психологічній консультації. - М.: Московський психолого-соціальний інститут; Воронеж: Видавництво НВО "МОДЕК", 1999. - 224с. p> 16. Обозов М.М. Психологічне консультування (методичний посібник). - Санкт-Петербург: Санкт-Петербурзький державний університет. Асоціація лекторів. Центр прикладної психології, 1993. - 49 с. p> 17. Овчарова Р.В. Технології практичного психолога освіти: Навчальний посібник для студентів вузів і практичних працівників. - М.: ТЦ "Сфера", 2000. - 448 с. p> 18. Осипова А.А. Загальна психокорекція: Навчальний посібник для студентів вузів. - М.: ТЦ "Сфера", 2000. - 512 с. p> 19. Спіркіна Е.А. Підготовка психотерапевтів і психологів-консультантів (проблеми адаптації західного досвіду)// Психологічний журнал. - 1994. - № 6. - Т.15. - С. 121 - 127. p> 20. Хейлі Д., Еріксон М. Стратегії сімейної терапії/Переклад з англ. - М.: Інститут загальногуманітарному досліджень, 2001. - 448 с. p> 21. Шерман Р., Фредман Н. Структуровані техніки сімейної і подружньої терапії: Керівництво. - М.: Незалежна фірма "Клас", 1997. - 336 с. p> 22. Ейдеміллер Е.Г., Юстицкис В. Психологія та психотерапія родини. - СПб.: Видавництво "Пітер", 1999. - 656 с. <В |
